Переговори про закінчення війни в Україні перейшли у практичну площину минулого тижня, після зустрічей в Джидді та Москві.
РБК-Україна розповідає про наслідки цих контактів і очікування на осяжне майбутнє.
Минулий тиждень позначився переходом переговорів про завершення війни у практичну площину. Головною подією в контексті завершення війни стала зустріч у саудівській Джидді. Українська та американська делегації протягом восьми годин працювали разом, аби узгодити позиції. З боку Києва результат оцінюють швидше позитивно — це якщо не дипломатична перемога України, то принаймні повернення до статусу кво напередодні сварки Володимира Зеленського та Дональда Трампа у Білому домі.
У спільній заяві за підсумками зустрічі йшлося, що Україна погоджується на 30-денний режим припинення вогню, який може бути продовжений «за умови прийняття та одночасного виконання Російською Федерацією».
Пропозиції України
Україна їхала на перемовини з трьома головними позиціями: перемир’я в повітрі, перемир’я на морі та звільнення українських військовополонених і дітей. Вже під час перемовин США зробили пропозицію не про часткове, а про повне перемир’я — в обмін на відновлення допомоги та надання розвідданих.
У підсумку, Україні вдалося відстояти низку принципових позицій, зокрема, що перемир’я буде обмеженим у часі і не перетвориться на заморожений конфлікт. Крім того, українська делегація назвала свої червоні лінії: Україна не може відмовитися від амбіції стати членом НАТО, а також про обмеження чисельності армії.
Що не менш важливо, вдалося зруйнувати наратив про те, що «президент Зеленський не хоче миру». А саме таку риторику озвучував Трамп після перепалки, і відповідно тиснув на Україну припиненням допомоги та блокуванням розвідданих. Обидві ці «санкції» з боку США були зняті одразу після зустрічі в Джидді.
І надалі Україна демонструє прихильність до ідеї перемир’я. Зокрема, у Києві почали формувати національну команду, яка розроблятиме відповідні алгоритми дій для контролю можливого 30-денного перемир’я.
Однак, вже зараз зрозуміло, що подальші переговори будуть складними. Як заявив президент України Володимир Зеленський питання припинення вогню складне, оскільки для цього потрібна сміливість і політична воля. При цьому в питанні територій потрібно буде пройти через складний діалог.
«Чому? Тому що припинення вогню розблокує шлях сторін до закінчення війни. А території, я вважаю, реально будуть точкою, яка дає можливість після вирішення цього питання закінчити війну», — підкреслив Зеленський 14 березня.
Зеленський звернув увагу, що партнери знають про «червоні лінії» України. Зокрема, Україна не визнаватиме на юридичному рівні контроль Росії над окупованими територіями.
На цьому тлі дещо на другий план відійшла угода про корисні копалини. Вона готова до підписання, підтвердив Зеленський. Тепер США мають визначитись, де і коли це зробити.
Росія тягне час
За підсумками зустрічі у Джидді держсекретар США Марко Рубіо заявив, що тепер «м’яч на їхньому боці», маючи на увазі Росію. США оперативно зв’язалися з російським керівництвом на різних рівнях. 13 березня у Москві побував спецпредставник Трампа з питань Близького Сходу Стівен Віткофф.
На вихідних відбулася і розмова держсекретаря США Марко Рубіо з головою МЗС Росії Сергієм Лавровим.
«Багато деталей остаточної угоди вже обговорено. Тепер ми побачимо, чи буде Росія згодна, і якщо ні, то це буде дуже розчаровуючий момент для всього світу», — сказав Трамп 13 березня.
Однак господар Кремля намагається відтягнути перемир’я. Про це він майже відкрито заявив на спільній прес-конференції 14 березня разом з білоруським диктатором Олександром Лукашенком.
«Сама по собі ідея правильна, і ми, безумовно, її підтримуємо. Але є питання, які ми маємо обговорити», — сказав Путін. Зокрема, це стосується знаходження українських військ на Курщині та моніторингу майбутнього перемир’я. Крім того, Путін боїться, що Україна використає 30 днів для того, аби посилити свою армію військовими і новою технікою.
«Україна сказала „так“ на пропозицію США про припинення вогню. Тому що Україна хоче миру. Путін, замість того щоб сказати „так“, висуває різні умови», — згодом прокоментував слова Путіна міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Реакція Трампа на все це була стриманою. Президент США заявив, що ухвалить відповідні рішення після повернення Віткоффа з Москви, а згодом взагалі відклав свою реакцію на понеділок. Але при цьому міністерство фінансів США скасувало виключення попередньої адміністрації США, яке дозволяло російським банкам, які потрапили під санкції, обробляти європейські платежі за продаж нафти. Це означає, що європейські країни та наші союзники більше не зможуть купувати нафту в Росії без запровадження санкцій з боку США.
Підтримка Європи
Європейські країни не залишились осторонь перемовин у Джидді, і були долучені опосередковано. Джерела ВВС в британському уряді повідомляють, що радник з нацбезпеки прем'єр-міністра країни Джонатан Пауелл разом з американським колегою Майком Волцом, а також німецькими та французькими посадовцями розробляв план про припинення вогню між Україною і Росією. На вихідних 8-9 березня Пауелл відвідував Київ, аби зустрітися з Зеленським і допомогти скласти пропозицію щодо перемир’я.
Також розвиток отримала ідея розміщення європейських військ в Україні. 11 березня березня 2025 року, у Парижі відбулася зустріч начальників штабів 30 європейських країн — майже всі держави НАТО, а також нейтральні Ірландія, Кіпр та Австрія. Дистанційно до зустрічі долучилися неєвропейські партнери — Австралія, Нова Зеландія, Японія та Південна Корея. При цьому, США свідомо не запросили на зустріч, аби показати здатність Європи самостійно вирішувати питання безпеки України.
Джерело AP причетне до організації зустрічі, зазначило, що її основна ідея — об’єднати військові спроможності для створення гарантій безпеки які б стримували Росію від порушення можливої мирної угоди.
За даними Bloomberg, кожну країну запитали, що вони готові надати коаліції. Тих же, хто виключав відправку військ в Україну, питали, чи готові вони розмістити наземні війська в сусідніх європейських країнах, або який інший внесок вони можуть зробити: відправку кораблів, літаків, танків чи надання розвідувальної інформації. Консультації з цих питань продовжаться цього тижня.
Для більш довгострокового посилення Європи 12 березня у Парижі збиралися міністри оборони Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії та Польщі. Серед іншого, вони домовилися прискорити проєкти оборонно-промислового співробітництва з Україною. Це, зокрема, проєктування, розробка, виробництво, спільне придбання та експлуатаційне обслуговування.
Однак запитання, чи може ЄС ухвалювати стратегічно важливі рішення, залишається відкритим. В цьому контексті дуже неприємною для Євросоюзу стала історія із продовженням санкцій проти Росії. Воно відбувається щопівроку, і регулярно своїм правом вето зловживає Угорщина. Але цього разу Будапешт проявив особливу впертість. Хоча за день до кінцевого терміну санкції таки вдалося продовжити, надалі постає питання дієздатності ЄС навіть щодо таких внутрішніх питань. Знаючи про зв’язки угорського лідера Віктора Орбана з Путіним і Трампом, у найближчому майбутньому від нього слід чекати нових ворожих кроків, а також шукати способи їх долати.