Виповнюється місяць від початку операції Сил оборони у Курській області. Сам прорив, а тим більше його успіхи, для багатьох були несподіваними. Про підсумки, ризики і про те, чи наблизить Курська операція мирні переговори з РФ, — у матеріалі РБК-Україна.
На тлі російського просування на Донбасі поява Збройних сил України в Курській області стала по-справжньому несподіваною. Початок операції був оповиттй туманом війни, а новий напрямок з’явився у зведеннях за тиждень.
Завдяки ефекту несподіванки прикордонні райони вдалося швидко взяти під контроль. Пізніше президент Володимир Зеленський розповість, що плани трималися у суворому секреті. Без цього важко було розраховувати на успіх.
Українська сторона, схоже, ставить перед собою кілька завдань: від розгрому ворожого угрупування «Північ» та формування поясу безпеки до відволікання сил РФ з Донецької області та поповнення обмінного фонду. Щодо останнього пункту, він уже дав результат — 24 серпня вдалося провести обмін, з якого вже повернулася частина російських строковиків, захоплених у Курській області.
Курська операція — вимушений захід та превентивний удар, уточнив Зеленський. Противник готувався наступати на Сумську область, і, якби це сталося, довелося б довго його зупиняти. «Щоб витиснути, потрібна перевага в людях та зброї. Не факт, що вона в нас буде», — сказав він.
При цьому курський прорив — лише частина широкого задуму, втілення якого має знизити тиск на фронті. Нестача далекобійності змусила зробити щось несподіване, щоб «буферну зону робили не вони у нас, а ми».
Вочевидь за місяць боїв не всіх заявлених цілей досягнуто. Ворог оговтався від шоку та стягує війська для свого контрнаступу. Головними питаннями залишаються, чи надовго там українська армія, які можуть бути ризики та як розвиватимуться події.
Підсумки місяця Курської операції
За відносно короткий час Сили оборони просунулися на десятки кілометрів углиб, взяли під контроль близько 1300 кв. км території та сотню населених пунктів у кількох районах Курської області.
Наразі темпи сповільнилися, але бої продовжуються по всьому українському виступу. Найактивніше на підступах до районного центру Коренево, а також на північний захід та північний схід від Суджі. Знищення мостів через Сейм також говорить про плани взяти під контроль частину прикордонного Глушківського району.
Суджа із критично важливим для російського експорту газотранспортним вузлом під контролем практично з перших днів. Там створено військову адміністрацію на чолі з генералом Едуардом Москальовим. До її завдань входить захист місцевих жителів та забезпечення всім необхідним, згідно з міжнародним правом.
Зухвалий наступ українців виявив слабкості в російській обороні, підняв бойовий дух і припинив розмови про можливе заморожування лінії фронту. Крім того, ця операція надихнула західних союзників і розбила аргументи «про ризик ескалації» проти передачі Україні далекобійної зброї для ударів по Росії, пише The Telegraph.
Завдання щодо буферної зони виконано частково, пояснює військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ полковник Владислав Селезньов.
«Казати, що жителям Сумської області вже спокійніше, напевно, рано. Тому що ворог використовує КАБи та ракети. Але прильотів мінометних мін, артилерійських снарядів та активності російських ДРГ стало значно менше», — зазначив він у розмові з РБК-Україна.
Також в плюс можна занести перекидання десятків тисяч російських військових під Курськ. Це призвело до того, що вони не виконують завдання на фронтах в Україні, а змушені блокувати розширення українського плацдарму.
«Інтенсивність боїв на деяких ділянках справді знизилася. Звичайно, ворог ще не перекидає війська з Покровська та Торецька, але знімає частину ресурсів з допоміжних напрямків. Це південь України, північ у районі Вовчанська та Липців (Харківська область, — ред.) та район Часового Яру на Донеччині», — сказав Селезньов.
Як розповів президент Зеленський, перевага Росії в артилерії досягала 12:1. Курська операція дозволила відволікти ворожі сили, у напрямку Покровська ситуація залишається складною, але перевага за ударами скоротилася до 3:1.
Генштаб обрав найбільш раціональний варіант і вдарив у той самий момент і те саме місце, де російська армія була найбільш уразлива, пояснює Селезньов. На початок серпня у прикордонних областях було зосереджено велике угруповання «Північ». Левова частка — 55 000 — у Бєлгородській області, ще по 10 000 — у Брянській та Курській.
«Тобто ми вдарили саме там, де ворог на це не чекав. А завдяки ефективному використанню інженерної техніки миттєво прорвали першу і другу лінію оборони. Зараз противник починає потроху відтісняти нас, але за місяць на деяких ділянках ми створили опорні пункти, щоб вести довготривалі бойові дії. І поки росіяни намагатимуться витіснити українську армію, зазнають ще більших втрат», — пояснив співрозмовник.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко впевнений: Курська операція сплутала російські плани. «Вони думали, що вийдуть на припинення вогню десь на осінь після битв на Сході. Але Курськ все зламав, це дуже бісить і непокоїть Путіна», — розповів він у коментарі РБК-Україна.
На його думку, є всі перспективи того, що українські війська там надовго. Адже, крім наступальних дій, є ознаки підготовки до оборони, особливо у східній частині плацдарму. Тобто ЗСУ стабілізують лінію в очікуванні можливого переходу до режиму утримання територій.
Які можуть бути ризики
Згідно з останніми даними, росіяни під Курськ лише з України перекинули 60 тисяч військових. А ще строковиків з Московського, Ленінградського округів, Тюмені, Далекого Сходу та інших регіонів. Напередодні Володимир Путін назвав витіснення українських сил «священним боргом» і все вказує на те, що найближчим часом противник перейде у наступ.
Ризик того, що росіяни посилюватимуть присутність у Курській області та контратакуватимуть позиції ЗСУ, справді є, зазначає Мусієнко. Але при цьому наголошує, що Україна до цього готувалася.
«Можливо, для нас це певною мірою бажаний сценарій. Росія не хоче визнавати, але як би там не було, „скриплячи зубами“ якісь війська перекидає, у тому числі з Донецької області, і будуть ще. Для нас це добре, тому що ми перейдемо до фази сковування ворожих підрозділів», — вважає експерт.
За словами Селезньова, російські війська вже намагаються вичавити Сили оборони. «Іноді навіть мають якісь успіхи. Поки не такі значні, тактичного рівня, але тим не менш», — зазначив співрозмовник.
Важливо розуміти, що українська армія на Курщині не для того, щоб постійно тримати її під контролем. Офіційні особи неодноразово казали про те, що це не окупація і Україні не потрібні чужі землі.
«Далі буде маневрена оборона. При якій ворог зазнає набагато більших втрат, коли буде змушений наступати на наші підготовлені рубежі. Фактично курська офензива — це складова оборонної операції-2024», — додав Селезньов.
Ще один ризик пов’язаний із українським Сходом. Прорив на територію РФ не призвів до покращення ситуації на передовій. Принаймні поки що. Окупанти захопили цілу низку населених пунктів Донецької області, підійшли до Торецька і знаходяться, ймовірно, на порозі головної битви осені — битви за Покровськ.
Побоювання зросли після публікацій у медіа про те, що замість посилення на підступах українська армія заради Курська нібито зняла війська з донецького напрямку. На думку Селезньова, йдеться все ж не про фронтові частини, а про ті, які пройшли відновлення.
Ворог активно штурмує у бік Покровська, але останніми днями зупинив рух по прямій і намагається розширити фланги. І, найімовірніше, найближчим часом зосередиться на цьому. Щодо того, чого чекати на Донбасі восени, співрозмовник сподівається на прогнози начальника воєнної розвідки Кирила Буданова. На початку серпня той заявив, що російський наступ давно затягнувся і може тривати ще півтора-два місяці.
«Якщо його прогнози збудуться, то до початку жовтня у окупантів не буде ресурсів, вони стануть в оборону, а для нас відкриється вікно можливостей. Як ми ним скористаємося, залежить від допомоги західних партнерів. На жаль, особливо втішних новин немає», — зазначив Селезньов.
Важко сказати, скільки може протриматись Покровськ. Але й говорити про загрозу боїв у сусідній Дніпропетровській області передчасно, підкреслює Мусієнко. По-перше, українським військам вдалося контратакувати в районі Новогродівки, а це означає, що Росія змістить фокус на південь від Селидового. По-друге, досвід російсько-української війни показує, що противник не проводить великих операцій без охоплюючих ударів, тобто спочатку спробує зайти на північ через Мирноград. «І ось тільки тоді може бути битва за Покровськ», – додав він.
Що далі і чи вдасться вийти на переговори з РФ
Україна має намір залишатися в Курській області, доки не змусить Путіна сісти за стіл переговорів, сказав Зеленський. За його словами, це невід'ємна частина нового плану «4+1», який у вересні представить президенту США Джо Байдену. Він складається з п’яти пунктів — чотирьох базових та одного повоєнного. Інші деталі невідомі.
Скільки Сили оборони там будуть, залежить від поставок зброї, які вже погоджені. «Якщо вона буде в Україні, ми триматимемо. Але ми не триматимемо це вічність. Будемо стільки, скільки треба для всього цього плану», — підкреслив він і уникнув відповіді, чи спробує Україна взяти під контроль більше територій.
Владислав Селезньов не має ілюзій щодо наступальних дій. Для цього потрібні ресурси, а за деякими даними, кількість задіяних військ у Курській області досягає максимум 10-12 тисяч.
«Не думаю, що варто розраховувати на похід на Москву. Як на мене, навіть Курську нічого не загрожує. А ось утримання буферної зони — це очевидно», — каже він.
Олександр Мусієнко звертає увагу на частину інтерв’ю Зеленського для NBC News, де той заявив, що не хоче розкривати всі карти, а «ефект несподіванки — і є успіх». «Ось це дуже цікаво. Можливо, плануються додаткові дії, і ми їх побачимо», – додав експерт.
Не виключено, що прорив у Курську область — не єдиний сюрприз, підготовлений для окупантів.
«Але, звичайно, дізнаємося ми про це постфактум. Хоча я все ж таки переконаний, що фактор ресурсів є ключовим. У головкома Олександра Сирського можуть бути задуми будь-якого рівня грандіозності. Але без необхідних ресурсів все залишиться на рівні очікувань», — вважає Селезньов.
Вчора Путін назвав захоплення Донбасу першочерговою ціллю. Щодо Курська, то, за його словами, Україна таким чином намагалася зупинити наступ у Донецькій області та розгойдати ситуацію всередині РФ, «але нічого не вийшло». А базою майбутніх мирних переговорів має стати старий проект Стамбульської угоди 2022 року.
«Буквально днями у західних ЗМІ писали, що Путін ніколи не піде на переговорний трек. Єдиний можливий варіант — фізичне зникнення Путіна і доведення Росії до стану, за якого вона не зможе вести війну. Я в „чорного лебедя“ не вірю, надто потужна система безпеки побудована навколо диктатора», – підсумував Селезньов.
Із завданням виснажити ворожі сили Україна самостійно не впорається. Тому треба переконати західних партнерів у тому, що їхня безпека залежить від поставок для наших Збройних сил. Можливо, сьогоднішня зустріч у форматі «Рамштайн» стане черговим кроком на цьому шляху.
Нагадаємо, Урсула фон дер Ляйєн їде до Києва для зустрічі із Зеленським.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, Новий штам COVID XEC зафіксовано у 27 країнах світу.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →