Обмежена військова операція в Курській області триває третю добу. За непідтвердженими даними, Росія втратила контроль над низкою своїх населених пунктів, тоді як українська сторона досі мовчить. Про те, що може означати «Курський прорив», чи наблизить він мирні переговори та завершення війни, — у матеріалі РБК-Україна.
Три дні операції у Курській області: головне
Бої у прикордонних районах Курської області продовжуються з 6 серпня. Українська сторона офіційно не повідомляє про прориви до Суджанського та Коренівського районів, але судячи з повідомлень ЗМІ та російських «Z-воєнкорів», йде робота над створенням так званого «Курського плацдарму».
Ймовірно, українські сили намагаються діяти у стилі Харківського наступу восени 2022 року. Зокрема, по дорогах викидаються штурмові та диверсійні групи, щоб дезорганізувати російський тил та запобігти підходу резервів противника.
За перші два дні Росія могла втратити контроль над територією 350 кв. кілометрів. У тому числі над КПП «Суджа» на кордоні із Сумською областю, газовимірювальною станцією, західною частиною Суджі та кількома населеними пунктами. Імовірно, також бої ведуться у напрямку Рильська, а передові загони могли досягти околиць Коренева — іншого районного центру за 25 км від України.
Згідно з картою Інституту вивчення війни (ISW), глибина прориву — не менше 10 км. З посиланням на геолоковані кадри аналітики кажуть про подолання двох оборонних ліній. Є інформація про захоплення в полон кількох десятків російських військових.
Все свідчить про те, що противник не був готовий до такого повороту. Безпосередньо в Суджанському районі розгорнуто один із підрозділів 58-ї загальновійськової армії (базується в Чечні), діють прикордонні війська та піхота, частково складена зі «строковиків». Повідомляється про великі втрати у чеченських загонах.
Як пишуть Telegram-пабліки, наступ йде за підтримки бронетехніки та під прикриттям ППО. Про те, що українські війська справді посилені ППО, говорить той факт, що Сили оборони 6 серпня збили балістичну ракету та гелікоптер у Сумській області. Крім того, джерела РБК-Україна в СБУ підтвердили ураження ворожого вертольота Мі-28 за допомогою FPV-дрону в небі над Курською областю.
Генштаб ЗСУ у ранковому зведенні повідомив, що окупанти втратили гелікоптер у попередні дні. Але без уточнення локації. Та й загалом операція, яку у ЗМІ називають найбільшою вилазкою на територію Росії, відбувається у режимі тотальної тиші з українського боку.
Тим часом, західні партнери, схоже, нічого проти не мають. Як підкреслили в Єврокомісії, Україна має повне право захищатися, зокрема, завдаючи ударів по агресору на його території. «Треба пам’ятати, що у цьому регіоні (Курській області, — ред.) є російські війська. Вони там знаходяться, атакують із цього регіону Україну. Не можна про це забувати », — зазначила речниця Білого дому Карін Жан-П'єр.
Що означає прорив у контексті російсько-української війни
Те, що Росія не може вибити «невідомі сили» зі своєї території, — не лише демонстрація військових можливостей України. Вже зараз зрозуміло, що у Курській області ведеться ретельно спланована та добре підготовлена операція, пояснює керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
За його словами, відсутність витоків та свідома дезінформація ворога через медійний простір забезпечили ефект несподіванки. І такі дії можуть мати як суто військове значення, так і політичне.
«Якщо казати про військове, то, по-перше, вживаються заходи проти обстрілів Сумської області та ворожих ДРГ. По-друге, реалізація контрнаступальних дій дезорієнтує противника, відволікає сили та увагу з основного напряму на сході України. По-третє, звичайно, знищення живої сили та техніки, які поповнюватимуть за рахунок резервів, які мали перекинути на схід», — зазначив співрозмовник.
Щодо політичного ефекту, то це демонстрація для скептиків, які сумніваються у можливостях України перехопити ініціативу. «М’яко кажучи, це не зовсім так. А ще, я думаю, крок для сильнішої позиції на наступному Саміті миру. Фактично Україна показує, що може висувати свої умови, ставити росіян у незручну ситуацію, коли не залишиться іншого шляху, крім як іти на поступки», — додав експерт.
Україні важливо показати, що війна справді може перекинутися на російську територію. І що це не спричинить катастрофічних наслідків. Причому важливо з точки зору впливу на оцінки західних партнерів, які, як і раніше, побоюються ескалації, вважає голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Позиція США та Євросоюзу тут дуже показова. Партнери висловилися не одразу, але заявили, що Україна має повне право захищатись таким чином.
«Це теж можна вважати політичним результатом. Що важливо у плані підготовки наших союзників до рішення хоча б частково зняти обмеження на використання зброї для ударів по Росії. До цього нам неформально радили не переходити кордон. А тепер, я сказав би, ми знімаємо психологічний бар'єр „, — розповів політолог.
На його думку, прорив варто розглядати не як принизливий ляпас Володимиру Путіну, а як те, що настав час привчати росіян до того, що війна може йти на їхній території. І щоб Захід теж до цього звикав.
Ще один ефект стосується самих українців. Локальні дії в Курській області важливі у політичному та соціально-психологічному плані. Щоб перервати чорну смугу відчаю від новин з фронту, показати, що Сили оборони можуть не лише відступати, а й наступати.
“Мені ці події нагадують операцію в Харківській області у 2022 році. Це стиль Олександра Сирського (головком ЗСУ, — ред.). Ми бачимо, що він може діяти нестандартно, це важливий тонус для нас, щоб ми розуміли, що можемо і маємо вистояти „, - наголосив Фесенко.
Путін не пройшов перевірку?
Реакція російського керівництва також є показовою. Путін відреагував через добу, заявив про провокацію та звинуватив українські війська у нібито невибіркових обстрілах. А також доручив вжити ‚негайних заходів‘. Начальник генштабу Валерій Герасимов поспішив запевнити, що прорив зупинено. Повідомлялося про перекидання підкріплень до Суджанського району, які, швидше за все, ще не вступили в бій.
Ситуація в Курській області стала перевіркою для російської оборони та влади. Деякий час після прориву вони мовчали, реакція Кремля явно надійшла із запізненням. Що викликало шквал паніки та істерики у соціальних мережах. Лунали заклики до оголошення війни, але Путін побоявся підвищувати градус ескалації.
На думку Фесенка, російський диктатор розуміє, що саме слово ‚війна‘ негативно вплине на настрої у суспільстві. З цієї причини навіть не проводиться масова мобілізація, але не тільки. Путін не хоче спалювати всі мости і знає, що якщо піде на загострення, значно зростуть ризики прямого конфлікту із Заходом.
“Мені здається, все одно за основний сценарій завершення війни він тримає переговори. Виграти війну не зможе, але хоче завершити на своїх умовах. Тому говорив стримано і для нас це добре. З точки зору, як це сприйме Захід. Мовляв, бачите, ви боялися і стримували нас, а у Путіна свої страхи. Ескалація з його боку давно сталася і не треба боятися нестандартних ударів по Росії», — зазначив співрозмовник.
Олександр Мусієнко згоден: прорив показав, що російські загрози залишаються лише загрозами. Насправді ж, коли виникла пряма загроза для Росії, Путін захвилювався, зібрав Радбез, дав розпорядження на кшталт посилити кордон і отримав обіцянку, що «ворог буде розбитий».
А паніка та провал комунікації, за його словами, пояснюються просто. Сьогодні Кремль не готовий чесно говорити звичайним росіянам, чому все це відбувається.
«Путіну треба буде вийти і пояснити, чому стало прилітати багато дронів і ракет, чому війна прийшла на їхню територію. Причина в тому, що Путін почав війну і це наслідки війни. Хто винен? Якщо почати про це говорити, можна вийти на себе. Безумовно, у Кремлі не хочуть посилювати настрої проти себе», — пояснив експерт.
Чи посилить прорив переговорні позиції України
На тлі розмов про необхідність рухатись до завершення війни Україна наголошує: на мирні переговори треба виходити на сильні позиції. Співрозмовники РБК-Україна схиляються до того, що події у Курській області можуть бути елементом такої тактики.
Такі дії викликають захоплення та повагу, як наслідок, позитивно впливають на імідж країни за кордоном. І відповідно формують кращу переговорну позицію, переконаний Олександр Мусієнко.
Але оскільки операція триває, складно сказати, чи вплине вона на думку партнерів, інших учасників майбутнього Саміту миру і, наприклад, Китаю, якого, за словами президента Володимира Зеленського, хочуть бачити не посередником, а гравцем, здатним чинити тиск на Москву.
Розраховувати на те, що Пекін стане більш прихильним до України, не варто, упевнений політолог Володимир Фесенко. Війну він сприймає в контексті протистояння зі США і має багато спільного зі сприйняттям в Росії. Інакше кажучи, Китаю невигідна ані перемога України, ані повна перемога РФ.
«За моїми даними, у Китаї і не тільки в Китаї цю операцію бачать так, що вона може посилити позицію України. Як і в якій мірі? Залежить від розвитку ситуації. Але якщо до подій у Курській області однозначний діагноз полягав у нашій слабкості (бо що росіяни наступають), то тепер частково наші позиції починають посилюватися», — розповів Фесенко.
Що достеменно ясно, українська сторона демонструє здатність змінювати військову ситуацію. І умовні здобутки у Курській області можуть стати сильною картою на переговорах.
«Вибачте за цинізм, але навіть якщо нам не вдасться пройти далі, то плацдарм, який є, у перспективі може бути використаний для обміну. Наприклад, росіяни йдуть з півночі Харківської області, а ми повертаємось на кордон. У дипломатичних колах це вже обговорюють. Але, на мій погляд, поки зарано говорити про те, чи підштовхнуть події в Курській області Росію до переговорів не лише на її умовах. До переговорів зе далеко», — підсумував він.
Напередодні радник глави Офісу президента Михайло Подоляк припустив, що ці події можуть вплинути на майбутній переговорний процес. Хоча б у плані того, що до російської верхівки, нарешті, дійде — війна йде не за сценарієм РФ.