Курс на заморозку: до чого США та ЄС готують Україну

У липні на ювілейному Вашингтонському саміті НАТО може оголосити про підготовку дорожньої карти щодо вступу України до Альянсу та створення спеціального фонду військової допомоги Києву на 100 млрд $.

Про це міністри закордонних справ країн-членів НАТО поговорять на зустрічі 3-4 квітня в Брюсселі, в якій візьме участь і Дмитро Кулеба, що присвячена 75-й річниці заснування Альянсу — 4 квітня 1949 року у Вашингтоні був підписаний Північноатлантичний договір.

По-перше, це добре, що союзники нарешті вголос заговорили про появу й ухвалення спеціальної дорожньої карти (на чому Київ довго наполягав), яка б містила чіткий перелік кроків і реформ, що наблизять Україну до вступу до Альянсу після закінчення війни.

По-друге, можна лише вітати спроби НАТО спрямувати більше грошей на військову підтримку України. Проте, як це корелюється зі збройною допомогою на 5 млрд євро від ЄС, яку ми ще не отримали? До того ж, ці 100 млрд $ будуть розраховані на 5 років. Тобто, по 20 млрд $ на рік, що в умовах сьогоднішньої війни, — крапля в морі.

Рішення щодо конкретних розмірів внесків та чи враховувати водночас двосторонню допомогу Україні країнами-членами Альянсу, ще також обговорюється. Але найважливіше те, що, швидше за все, США передадуть НАТО свою роль лідера та головного координатора групи «Рамштайн», в яку входять понад 50 країн. Цей крок з-поміж західних країн обговорюється давно як запобіжник від будь-якої турбулентності чи політичних змін у США. Простіше кажучи, це запобіжник на випадок другого «пришестя» Дональда Трампа до Білого дому, який може обрізати допомогу Україні, забути про НАТО, сконцентрувавшись виключно на протистоянні з Китаєм.

Тобто, з одного боку, це правильний крок Альянсу. Але, з іншого, якщо НАТО та ЄС переберуть на себе більшу частину допомоги Україні та її координації, марно сподіватися на повноцінне повернення до цього формату США. До того ж, нинішніх обсягів виробництва європейськими ОПК ледь вистачить на втримання Силами оборони України сьогоднішньої лінії фронту.

Чи можна сказати, що це свідома політика Заходу щодо поступового примушення України до переговорів з Росією? У цьому тексті ТСН.ua розкаже, які розмови наразі точаться в західних дипломатичних та експертних колах, і до чого це може призвести.

США йдуть з Європи: Путіна запрошують на G20

За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, у війні Росії проти України зараз вкрай важливий момент, тому Київ потребує більшої підтримки, особливо артилерійських боєприпасів і систем ППО. Координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі обіцяє, що Адміністрація Байдена продовжить шукати можливості щодо екстреної військової допомоги на кшталт тих 300 млн $, які США надали Києву в березні, не дивлячись на заблокований республіканцями й особисто Трампом вже пів року в Конгресі пакет збройної підтримки України на 61 млрд $.

»Але, відверто кажучи, наші руки тут зв’язані. Нам треба схвалення (Конгресом — ред.) запиту на додаткове фінансування. Дедлайн (для цього — ред.) давно минув. Українські командири на місцях ухвалюють важкі рішення, які позиції займати, яку зброю використовувати. А в деяких місцях, як на Донбасі, вони втрачають позиції», — сказав Кірбі.

ТСН.ua вже писав, що спікер Палати представників Майк Джонсон, який виконує абсолютно всі вказівки Трампа, не виключив можливості винесення на голосування після 9 квітня (коли Конгрес повернеться з великодніх канікул — ред.) пакету допомоги Україні в кредит, а також за рахунок заморожених у США російських активів. Надання Києву американської зброї у борг чимось нагадує лендліз, який так і не задіяла Адміністрація Байдена попри ухвалений відповідний законопроєкт. За спрямування заморожених російських активів на допомогу Україні Київ б’ється вже два роки, проте ЄС, зокрема Бельгія, де зосереджено близько 190 млрд євро заморожених активів російського Центробанку, не може ухвалити рішення щодо спрямування на потреби України навіть прибутків, які генерують ці активи, перебуваючи в розпорядженні міжнародного депозитарію Euroclear.

Натомість Майк Джонсон вимагає від Адміністрації Байдена збільшення експорту американського газу, переважно скрапленого. Варто нагадати, що в січні президент Байден призупинив видачу дозволів на його експорт начебто задля зменшення негативного впливу на довкілля. А насправді — щоб заручитися підтримкою виборців, які підтримують екологічний перехід. Якщо Адміністрація Байдена піде на поступки, що дуже малоймовірно, це може вдарити по передвиборчих позиціях демократів, адже в листопаді в США відбудуться не лише президентські вибори, а й переобрання Палати представників і третини Сенату. Проте сам Джонсон також у пастці — над ним нависла реальна загроза відставки. Тому він теж зацікавлений у компромісі з демократами, які своїми голосами можуть зберегти його на посаді.

За інформацією американської преси, цілком імовірно, що пакет допомоги Україні буде проголосовано окремо від Ізраїлю і Тайваню, що передбачає вже ухвалений Сенатом законопроєкт на 95 млрд $. І, за словами сенатора-республіканця Мітта Ромні, навіть, якщо це буде допомога в кредит, Україна не матиме можливості повернути його США. «Це відмінність (від сенатського законопроєкту — ред.) без особливої різниці, бо малоймовірно, що Україна коли-небудь поверне позику. Її пробачать. Але допомога Україні потрібна якнайшвидше — це те, що ми повинні зробити», — сказав Ромні.

Раніше ТСН.ua вже неодноразово писав, що Адміністрація Байдена певною мірою власними ж руками загнала себе в пастку, давши можливість республіканцям й особисто Трампу блокувати фінансування подальшої збройної підтримки Києва. Або ж це частина стратегії Білого дому щодо підведення України до таких обставин, коли переговорів із Росією не уникнути. Днями американський Інститут вивчення війни (ISW) наголошував, що стратегія західних країн щодо надання Україні обмеженої військової допомоги для зниження військової ескалації з боку Росії не спрацювала.

Ба більше, аналітики ISW підкреслюють, що це навпаки спонукало Кремль до посилення агресії. Наприклад, до удару ракетами по ДніпроГЕС, що відбулося вперше після підриву росіянами в червні 2023 року окупованої Каховської ГЕС. Проте, схоже, що в Адміністрації Байдена та ключових європейських столицях (передовсім Берліні) дотримуються іншої тактики. Під час візиту до Франції Ентоні Блінкен не виключив участі Путіна, на арешт якого вже понад рік як є ордер Міжнародного кримінального суду, у саміті G20, «якщо на це буде консенсус серед всіх членів («двадцятки — ред.), і якщо це буде корисно». Так, держсекретар потім додав, що наразі важко уявити таку корисність і консенсус. Однак сигнал Вашингтона зрозумілий.

Обвал фронту: Захід робить ставку на заморозку війни

За словами генсека НАТО Єнса Столтенберга, Росія постійно нарощує свою військову потугу, в тому числі отримуючи значні обсяги боєприпасів та іншої зброї з Північної Кореї та Ірану.

»Росія змогла перевести свою економіку на військові рейки. Москва готова платити дуже високу ціну — як людьми, так і технікою, — для мінімальних здобутків на полі бою в Україні, практично не зважаючи на людські життя. Саме це підкреслює необхідність для союзників робити більше не лише для нагальних потреб Києва, а й для створення більш довгострокових зобов’язань, щоб гарантувати передбачуваність і стабільність нашої підтримки», — сказав Єнс Столтенберг.

Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS News попереджав, що новий наступ росіян можливий вже в травні-червні, додаючи, що наразі ситуацію на сході вдалося стабілізувати, наскільки це можливо, з огляду на брак зброї і боєприпасів. Ще раніше командувач Сухопутних військ ЗСУ, генерал-лейтенант Олександр Павлюк заявляв, що Росія створює 100-тисячне угруповання для наступу на одному з напрямків вже цього літа. А вже в середу, 3 квітня, на пресконференції у Києві разом із президентом Фінляндії президент Зеленський заявив, що на 1 червня Росія готує мобілізацію 300 тис. військових.

Де саме ворог атакуватиме, якщо успішно проведе додаткову мобілізацію, тим паче, якою саме вона буде (тобто, чи піде Путін на оголошення «другої» великої хвилі мобілізації в Росії), наразі невідомо. Аналітики ISW зазначають, що російські війська, якщо й зможуть почати наступ, то лише на якійсь одній ділянці фронту, як про це в принципі й каже українське командування. І швидше за все це буде в районі Авдіївки.

»Готовність російського військового командування залучити до наступу під Авдіївкою батальйон танків вказує, що цей напрямок є пріоритетним. Російське командування може зосередити свою прогнозовану наступальну операцію наприкінці весни — літом на заході Донецької області, сподіваючись використати стійке, але незначне просування російських військ у цьому секторі», — зазначають аналітики ISW. Щоправда Київ нещодавно попереджав, що росіяни накопичують сили вздовж харківсько-луганської осі.

Видання Politico у песимістичних оцінках щодо майбутнього України пішло ще далі, прогнозуючи обвал української оборони на фронті на тій ділянці, де Росія вирішить вдарити наприкінці зими — влітку, якщо підхід Заходу щодо збройної підтримки Києва не зміниться, до того ж негайно. За допомогою чеської ініціативи, ЄС намагається компенсувати брак американської допомоги, передовсім поставками артилерійських боєприпасів. Україна вже отримала 300 тис. снарядів. Проте це дуже мало порівняно з 2,7-3 млн, які Росія здатна виробляти за рік, і це не враховуючи поставки з Північної Кореї та Ірану.

»Але сумна правда полягає в тому, що навіть, якщо пакет (допомоги Україні — ред.) буде схвалений Конгресом США, масових поставок (зброї — ред.) може бути недостатньо, щоб запобігти серйозним втратам на полі бою. І такі невдачі, особливо в розпал виборчих кампаній в Америці та Європі, цілком можуть пожвавити тиск Заходу на переговори (тобто, заморозку війни на сьогоднішній лінії фронту — ред.), які, очевидно, будуть на користь Росії, залишаючи Кремлю свободу відновити конфлікт у майбутньому на свій вибір», — додає Politico.

За оцінками Міноборони Естонії, цього року Росія виготовить або відремонтує навіть 4,5 млн снарядів. У той час як країни-члени ЄС — лише 1,4 млн, а США до кінця 2025 року — 1,2 млн артилерійських боєприпасів, і це за умови, якщо Конгрес схвалить відповідне фінансування. При цьому, постійна представниця США при НАТО Джуліан Сміт заявляє, що Вашингтон не підтримує удари України по цілях на території Росії, вочевидь маючи на увазі атаки по російських НПЗ, бо це, на думку американських високопосадовців, начебто може спровокувати світове підвищення цін на нафту, що Адміністрації Байдена напередодні президентських виборів ні до чого.

Дуже дивно чути це від представниці США в той час, як американська військова допомога Києву досі заблокована, а Блінкен надсилає Путіну сигнали про переговори, завуальовано натякаючи на його можливу участь у саміті G20. Президент Франції (Париж, до речі, ще не доєднався до чеської ініціативи із закупівлі артилерійських боєприпасів для Києва) Еммануель Макрон, за інформацією The Wall Street Journal, у лютому переконував Джо Байдена та канцлера Німеччини Олафа Шольца змінити підхід Заходу до Росії на більш жорсткий, не відкидаючи навіть відправку західних військових до України.

Проте і американський президент, і німецький канцлер відкинули цю ідею, як таку, що може призвести до небажаної для них ескалації. Особливо це не вигідно Адміністрації Байдена й демократам, які, як каже Трамп, втягують США у Третю світову. Напевно, саме це стало приводом для чергової заяви держсекретаря Блінкена, що «американських військ на українській землі не буде». Що ж, якщо вже найближчим часом Захід не змінить свій підхід до підтримки України та зрештою необхідності поразки Росії (бо поки що там говорять винятково про те, що Москва не має виграти цю війну), то слова президента Зеленського, що ЗСУ доведеться відступати, виявляться суворою реальністю.

У США продовжують повторювати, що не бачать індикаторів, які б вказували на ризик поширення війни наприклад на країни Балтії. Однак, якщо на Заході вважають, що після початку гіпотетичних переговорів із Росією, до чого Україну активно штовхають передовсім Вашингтон і Берлін, Кремль згорне свою військову машину, то вони дуже помиляються. Росія продовжить нарощувати військове виробництво, накопичуючи зброю та боєприпаси, в той час як західна військова допомога Україні зупиниться з початком переговорів. Можливо тоді декому на Заході слова самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка про підготовку до війни й напад на Сувальський коридор не здаватимуться фантастикою.

Щоправда, не всі на Заході, навіть у Німеччині, незважаючи на позицію Шольца, так вважають. Ось про що напередодні зустрічі в Брюсселі 3-4 квітня написали міністри закордонних справ Польщі, Франції та Німеччини в статті для Politico:

»Щоб у Європі був мир, російський імперіалізм має бути зупинений. Ми не можемо допустити жодних «сірих зон». Путін сприймає їх як запрошення до підриву територіальної цілісності та суверенітету, проведення уявних ліній на карті та, зрештою, застосування військової сили. Його повномасштабне вторгнення в Україну довело, що політика поступок Росії в надії, що це зможе повернути мир чи стабільність на континент, є наївною».