Україна запросто може отримати ядерну зброю (ЯЗ). Буквально, протягом одного – двох років. Фактично, волею причудливої долі ядерна зброя сама йде нам в руки.
Перед нами – все ще страшний на вигляд, але як показали останні події - абсолютно гнилий зсередини ядерний монстр у вигляді московської імперії. Хто ще півтори року тому міг подумати, що ця махіна з одної сьомої частини суші, яку реально боялася вся Європа, і навіть Америка, не кажучи вже про решту світу, виявиться не здатною захопити маленьку, і як всі думали, слабеньку Україну?? Співвідношення що військових ресурсів, що економічних, що людських справді вказували на те, що Київ вони мали взяти за три дні, а всю Україну – за тиждень чи два. Однак результатом майже півторарічної війни з задіянням УСІХ наявних в резерві імперії сил стало відгризання лише 20 % території української держави. З явною перспективою відбиття усіх або майже усіх захоплених земель в найближчі місяці та перекиданням війни на територію самої імперії. Яка, бачачи таку перспективу, лише приречено споглядає та нічого не може вдіяти, щоб запобігти.
Імперський дракон росії виявився паперовим, при чому – з туалетного паперу.
Але що далі, якщо українська армія успішно розбиває оборону противника, виходить до Азовського моря (наприклад), розбиває Кримський міст, після чого ворог тікає з цього великого земляного «крейсера Москва» - бо просто не буде змоги його постачати?? Навіть якщо це не призведе до миттєвого скинення або й фізичного усунення пуйла, усілякі «Добровольчі корпуси» почнуть виникати, як гриби після дощу, швидко поповнюючись тисячами нових членів, не лише на Бєлгородщині, а й у глибинних регіонах рашки. Крім того, розпочнеться миттєве множення та зростання усіляких приватних військових компаній – як олігархічних, так і з національно-територіальною прив’язкою.
Тому що всі наочно побачать, що цар – слабак, що імперський центр – ні на що не здатен. Вони вже цю слабкість показали своєю розгубленою реакцією на вторження чужих озброєних елементів в захланну Бєлгородську область, а що буде, якщо безкарно впаде знаковий, абсолютно сакральний для пуйла Крим?!
Банди озброєних людей – керованих кимсь, а ще гірше – взагалі не керованих, дуже швидко заполонять імперію, і стабільність залишиться тільки там, де місцеві барони типу Кадирова зможуть, спираючись на приватні армії, цю стабільність утвердити на своїй власній окрузі. Що фактично означатиме параліч імперії та її швидкий розпад на ворогуючі один з одним, буквально палаючі частини.
І от в цьому пожарищі одної сьомої частини суші для решти світу по-справжньому важливою є одна проблема – що станеться з ядерною зброєю?
Якщо центральна влада в Москві перестане контролювати безкрайні простори, то цю зброю можна:
а) залишити тим, хто контролює конкретну територію її базування (а це, за даними Інституту ООН з питань роззброєння, більше 40 локацій, розкиданих по всій імперії від європейської частини до Камчатки – тобто місць, де на разі зберігається ЯЗ);
б) ядерну зброю забрати і передати комусь одному, кому можна довіряти.
Перша опція – повне безумство. Навіть якби рашка розвалювалася на пристойні, цивілізовані країнки типу Фінляндії, все одно залишати їм цю ЯЗ було б не опцією – бо їх багато, і це було б повним знищенням всіх зусиль світової спільноти по нерозповсюдженні ядерної зброї. Але більшість нових державних чи квазідержавних утворень, які з’являться на місті імперії, яка рушиться, за своєю політичною, правовою та загальною культурою, найімовірніше, будуть державами епохи раннього феодалізму, причому – азійського. І вищезгаданий лідер Чечні Кадиров, який неодноразово відкрито закликав знищити Україну як державу та вчинити геноцид українців є доволі типовим представником місцевих еліт, які там можуть взяти владу. Зрозуміло, що доручати контроль над ЯЗ лідерам, на фоні яких навіть диктатор путін видається європейським лібералом – повне безумство. Тим більше, що між національними республіками в російській імперії, як бомба уповільненої дії, закладені маса конфліктів по типу вірмено-азербайджанського. То ж ймовірність виникнення локальних воєн – майже стовідсоткова, і те, що хтось із новоявлених «феодалів» захоче скористатися «ядерною дубиною» - дуже висока.
Отже, залишається лише опція, друга: якось цю ЯЗ з місць базування забрати, вивезти та віддати комусь одному надійному.
Те, що саме по собі завдання «виїмки» ядерних боєзарядів з території клокочучої, напівдикої, а місцями й зовсім дикої імперії буде титанічним – це однозначно. Десь американцям (бо хто ще візьме на себе роль рятівника планети – не ООН же, об топ-чиновників якої путін з лавровим звикли ноги витирати?!) доведеться буквально викуповувати за гроші ЯЗ у місцевих «басмачів», десь, можливо, доведеться спорядити справжні військові експедиції (ось це вже точно буде називатись «військовими спецопераціями») для того, щоб дістатися місця базування боєголовок, взяти їх під контроль та вивезти.
Але що далі – кому їх передати на більш-менш тривале зберігання? Бо це ж не звичайні снаряди – методом підриву ти їх знищувати не будеш!
Один із теоретично можливих варіантів – зібрати весь цей ядерний мотлох імперський та довірити його залишкам імперії з центром в Москві. Залишки ці, очевидно, будуть простягатися на нинішній європейській частині імперії, і якщо, допустимо, там на той час пуйла повалять, а замість нього з’явиться щось на зразок демократичного, проєвропейського уряду, то саме так Захід може й поступити. Привабливий нюанс такого рішення – не треба буде проводити формальну заміну члена ядерного клубу: московія за мість ерефії, та й все. Але ж світу пора зрозуміти (і ми маємо йому в цьому, звичайно, допомогти), що московія – вона і в Африці московія. У збільшеному вигляді небезпечніша, у зменшеному та «приструнчена» – менш безпечна, але як ти вовка не годуй… Імперське, а гірше того - реваншистське нутро ще мінімум десятиліттями світові доведеться витравлювати з цієї за століття прогнилої країни, то ж залишати ЯЗ їм не можна ні в якому разі.
Можуть, звичайно, американці забрати все це до себе за океан. Або ядерною країною замість рашки зробити Німеччину…
Але є ж іще одне, цілком логічне та історично справедливе рішення: після поразки, розвалу та демілітаризації ерефії її ядерну зброю – разом із постійним місцем в раді Безпеки ООН, віддати Україні!
І це буде справді достойною моральною компенсацією нам за понесені страждання.
А Америка отримає поряд з собою потужного світового гравця – члена ядерного клубу, який завжди буде їй надійним союзником (а куди ж ми дінемся, якщо нам американські гроші на утримання ЯЗ будуть потрібні???) і суперопорою у всіх сенсах на євразійському континенті.
Треба буде нам лиш довести американцям та решті світових гравців всі переваги для них самих від того, що цивілізована, прогнозована Україна займе на безпековій карті місце дикої, агресивної росії.
Ну і, звичайно, така угода буде можливою лише за умови, якщо на той момент на чолі України стоятиме лідер, який викликатиме справжню довіру в американської та світової еліти.
Володимир Сонюк, політолог