27 квітня генсек НАТО Єнс Столтенберг повідомив про те, що країни-члени Альянсу передали Україні 98% обіцяної техніки, а також підготували та озброїли понад дев'ять бригад ЗСУ. Зокрема, Україні передано 1550 одиниць бронетехніки, 230 танків та велика кількість боєприпасів. Столтенберг також припустив, що війна між Росією та Україною завершиться за столом переговорів, але яким буде формат переговорів залежить від військової переваги України. Чи вистачить такої кількості техніки для створення умов успішного контрнаступу української армії, читайте у колонці для "Апострофа" військового експерта, співголову громадської ініціативи "Права справа" Дмитра Снєгірьова.
Якщо виходити з інформації, яку раніше озвучував Головком ЗСУ Валерій Залужний в інтерв'ю виданню The Economist, Україні потрібні "300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць", то виходить, що загалом запити нашої країни виконані країнами НАТО приблизно на 98%. Тут Єнс Столтенберг має всі підстави стверджувати, що Альянс виконав обіцянки. З цього випливає, що представлених 230 танків та 1550 одиниць бронетехніки достатньо для створення умов для успішного контрнаступу ЗСУ.
Зброї ніколи не буває багато. Нам потрібні і ствольна артилерія, і РСЗВ, здатні бити на відстань понад 60 км. Саме така зброя дозволить нам бити по складах із БК, місцях скупчення людей та важкої техніки ворога, готуючи ґрунт для подальших наступальних операцій. Аналогічно за таким сценарієм Сили оборони України витіснили ворога з території Харківської області.
Поки що українському наступу заважає погода, дощі, які призвели до бездоріжжя. Фактично успіх українського контрнаступу залежатиме лише від одного чинника, а саме: погодних умов та подальшого висихання ґрунту. Особливо якщо ми говоримо про північний схід та південь України, багато залежатиме саме від погоди. В останні тижні йшов дощ, наступного тижня синоптики також не обіцяють стійку сонячну погоду. Після дощів, пересування по місцевості буде поганим, створить додаткові проблеми з пересування важкої бронетехніки по бездоріжжю, особливо розпушеному грунту.
Багнюка – проблема як для колісної, так і для гусеничної техніки. Збільшується опір ґрунту, відповідно великі витрати пально-мастильних матеріалів. Якщо важка бронетехніка рухатиметься колоною, достатньо проїхати одній танковій роті, колісна техніка ув'язнула ще глибше.
Аналогічну думку озвучують і представники західних розвідок, зазначаючи, що подальший перебіг подій на лінії фронту залежатиме від погоди. Відповідно, чекати на механізований прорив Сил оборони України позицій російських окупантів поки не варто.
Також не слід пов'язувати проведення засідань країн-союзників у форматі "Рамштайн" з початком наступу, хоча загалом слід дуже оптимістично оцінювати підсумки останньої зустрічі, де 51 країна підтвердила свої союзницькі зобов'язання перед Україною. Насамперед йдеться про збільшення військово-технічної допомоги. Також йдеться про створення логістичної бази, що включає поставку запчастин, ремонт і навчання не тільки екіпажів, а й обслуговуючих фахівців і механіків. При цьому ремонтну базу буде розгорнуто в сусідніх з Україною країнах НАТО, таких як Румунія та Польща. Крім того, у цих країнах буде розконсервовано виробництво снарядів.
Також слід скасувати, що на тлі 11-го "Рамштайну" Єнс Столтенберг заявив, що українська армія готова повернути ще більше територій. За його словами, союзники зараз приділили основну увагу тому, щоб Україна "здобула перемогу над неспровокованим вторгненням Росії, а після закінчення війни Київ мав можливості стримувати та запобігати новим нападам з боку росіян".
Нещодавній візит генсека НАТО до Києва показав, що Альянс готовий розпочати нову сторінку у відносинах з Україною, і що наша країна у військовому плані готова офіційно стати частиною західного військового блоку.
Відбувається активний перехід ЗСУ у моменті планування операцій (навіть на тактичному рівні, не кажучи вже про оперативний та стратегічний) до стандартів Альянсу. Прикладами ЗСУ західних стандартів можна назвати саме стратегію звільнення окупованих територій. Сили оборони України використовують саме тактику країн НАТО, наголошуючи на поступовому звільненні окупованих районів, мінімізуючи втрати особового складу.
Така тактика передбачає створення передумов для звільнення окремого населеного пункту, а потім проведення локальної наступальної операції. Техніки, озброєнь, наданих західними партнерами, достатньо для створення самих передумов, але що буде далі, залежить не тільки від сміливості та кмітливості наших воїнів, а й від погоди.