Кожен диктатор – це продавець щастя. Щастя домінування над іншими (ми великі, всі нам заздрять), щастя крадіжки (цап-царап, Крим наш, було ваше – стало наше), щастя єдності перед придуманим ворогом ("гойда!"). Але іноді наркотик закінчується. І тоді диктатор починає продавати інше щастя – щастя від страждань ближнього .
Саме це відбувається зараз між Путіним і російським глибинним народом. Україна, з якої вони звикли глузувати, відібрала у них почуття імперської величі. І тому вона має бути покарана. Путін дає своєму народу те, чого той прагне: картинку українських страждань. Він просто годує дракона, якого виростив.
Сьогодні Росія – це триєдина сутність: "глибинний народ" + Путін + війна. Не буде Путіна чи війни, чи довіри Путіну щодо війни – все посиплеться. Тому варварські удари по Україні – це не про перемогу у війні, а про запобігання розвалу Росії, яку позбавили її наркотику.
Нам треба перенести цю зиму. Нам потрібно зберегти віру та єдність. Психологічно справи у країни-наркомана та в її дилера дедалі гірші. Ломка – близька і неминуча. Наркотику потрібно дедалі більше, а якість його все гірша. Так, під його впливом можна раз чи два піти в атаку. Але наркотик – це не мотивація.
З нами Бог, правда і солідарність порядних людей світу. Проти нас – наркоман, чия доля або покаятися, визнати все і піти на лікування, або лежати під парканом. Тому в України попереду – перемога і розквіт, а у Росії – поразка і ганьба.
Джерело: Alexander Scherba / Facebook