Путін не готовий вивести армію РФ з України та закінчити війну, попри ту прірву, в яку він кидає свою країну. Чи є у росіян готовність та бажання зупинити кремлівського диктатора – у матеріалі РБК-Україна.
Володимир Путін протягом двох десятиліть старанно цементував владу у власних руках, зачищаючи будь-які ознаки інакодумства в країні. Російські ЗМІ систематично малювали суспільству "прекрасний новий світ" з надуманими успіхами та ворогами. В якийсь момент Путін, схоже, і сам став жертвою власної пропаганди.
Можливо, він розраховував втерти носа всьому Заходу, швидко закінчивши війну, і на "піку слави" привести до Кремля свого наступника. Але патологічне бажання захопити Україну та цілковитий прорахунок в оцінках реальності руйнують надії Путіна на керовану передачу влади своєму протеже.
У перші сім місяців своєї авантюри Кремль намагався відгороджувати широкі маси від тягот війни. Але невдачі і величезна кількість жертв на фронті вже почали пробиватися крізь відфільтрований інформпростір. До того ж навряд чи пропаганда зможе переконати бізнес, який зазнає збитків від міжнародних санкцій, що насправді у них жодних "втрат немає".
Щоби продовжувати криваву війну, Кремлю треба поповнювати армію живою силою. Якщо спочатку в Україну посилали переважно контрактників, то тепер у бій хаотично кидають мало не всіх чоловіків, яких вдалося зловити. Примусова мобілізація підриває популярність Путіна серед росіян, викликаючи критику навіть у відданих прихильників режиму.
Міф про могутність російського президента та його армії, яким десятиліттями лякали світ, розвалюється. Не дивно, що на цьому фоні представники московського істеблішменту дедалі частіше обговорюють як у кулуарах, так і в спілкуванні з іноземними ЗМІ тему майбутнього після Путіна. Але чи є вже ґрунт для того, щоб росіяни заявили, що "акела схибив" і усунули кремлівського диктатора від влади?
Внутрішньовидовий відбір
Історія знає чимало прикладів, коли заколоти починалися безпосередньо в кулуарах правлячих структур. Бунтарі, як правило, або керувалися власними апетитами та амбіціями, або чинили опір політиці чинного режиму. У російських органах влади цілком імовірно знайдеться і перша, і друга категорія. Але навряд чи хтось із них у найближчому майбутньому наважиться повстати проти Путіна.
"Зараз будь-який переворот у Росії неможливий. Система там побудована так, що люди у владі зацікавлені у збереженні існуючого стану речей. Вони мають свої статки, своє бачення світу. Серед них є притомні люди, які розуміють всю критичність ситуації, що зараз склалася в Росії. Але вони ніколи не стануть рупором якихось зрушень у владі", – пояснює у розмові з виданням представник ГУР Міноборони Андрій Черняк.
Путін забезпечив російській "еліті", керівникам спецслужб та силовиків досить безбідний спосіб життя. Будь-які перестановки в головному кабінеті Кремля можуть перекрити їхній доступ до "годівниці" та "потоків". Тих, хто був би і не проти зламати чинний режим, найчастіше "прибирають" або садять до в'язниці.
"Протягом двох десятиліть оточення Путіна очищалося від фігур, здатних потенційно кинути виклик російському диктатору, і зараз воно складається з повністю контрольованих людей, які не здатні на рішучі дії", – сказав РБК-Україна російський опозиційний діяч, титулований шахіст Гаррі Каспаров.
За його словами, перспектива перевороту всередині російської влади є малоймовірною. Хоча вона, звичайно, відмінна від нуля, як, наприклад, і можливість застосування Путіним ядерної зброї, уточнив співрозмовник.
"Для мене очевидно, що вирішення питання про владу в РФ безпосередньо пов'язане з військовим розгромом російської армії в Україні. Символом такої поразки стане встановлення українського прапора в Севастополі і це неминуче запустить процес радикальних змін Росії", – зазначив Каспаров.
Колишній віце-прем'єр-міністр РФ Альфред Кох, який останні роки проживає за кордоном, пояснює: глава Кремля 22 роки вибудовував своє правління за принципом "розділяй та володарюй". Різні угруповання навколо Путіна між собою не сильно ладнають, що дозволяє йому балансувати їхню вагу.
Між ФСБ - СЗР з одного боку і ГРУ – з іншого йдуть постійні "окопні війни". А є ще Росгвардія та ФСО, які також представляють окремі "клани". Те, що зараз вийшла назовні критика Кадирова та Пригожина на адресу міноборони – яскравий доказ цих міжусобиць, уточнив Кох.
"Навряд чи можна повірити, що політична "верхівка", що пронизана компроматами і "прослушками", зможе домовитися між собою і повалити Путіна. Вони, швидше, вишикуються в чергу біля його кабінету, щоб донести один на одного", – вважає Кох.
За його оцінкою, вірогідніший сценарій – коли за усунення Путіна візьмуться західні спецслужби, влаштувавши операцію у дусі ліквідації Усами бен Ладена чи Касема Сулеймані. Цей варіант може бути вигідним не лише Заходу, а й московському істеблішменту, оскільки тоді можна повернутися до "business as usual".
"Радісні генерали і цивільне оточення Путіна скаже, мовляв: "дякую, ви нас врятували, давайте ми закінчуємо війну і все звалюємо на Путіна". І всіх це влаштує: і Захід, і російську "верхівку", – припустив Кох.
Поки що все виглядає так, що змова всередині політичної та військової "еліти" можлива лише в тому випадку, коли їхні побоювання за власне майбутнє буде сильнішим за страх перед Путіним. Вони, ймовірно, можуть опинитися перед таким вибором, коли глава Кремля всерйоз зважиться застосувати ядерну зброю. Більше того, можна припустити, що вони відразу ж побіжать домовлятися із Заходом про свій "імунітет" в обмін на усунення російського диктатора.
"Побічний ефект" цього варіанта в тому, що місце Путіна, ймовірно, займуть колишні поборники його ж ідей. У них можуть бути менш "авторитарні риси" і, щоб відгородитися від токсичності екс-президента, вони спробують взяти новий курс. Хоча і це, зрештою, не факт.
Колишній постпред України при ООН, а також екс-посол у РФ та США Володимир Єльченко припускає: хто б не прийшов замість Путіна, йому спочатку буде не до України. Тому для нас відкривається можливість завершити чи принаймні наблизити кінець війни.
"З іншого боку, якщо подивитися на оточення Путіна, то там не знайдеться хоча б одного симпатика України – там усі притримуються однакових позицій. Тому для нас важливим є навіть не сам заколот, а щоб Російська Федерація припинила існування як держава в нинішньому вигляді. Поки вона не розвалиться, ми все одно матимемо колективного "путіна" у тому чи іншому вигляді", – вважає дипломат.
Революція знизу
Якщо говорити про можливість повалення Путіна внаслідок вуличних протестів – то такий сценарій поки що також не виглядає реальним. Державна пропаганда надто довго вигодовує населення ідеологією "русского мира", що заснована на імперіалізмі та експансії.
Активна частина громадянського суспільства "зачищена" – проти "бунтарів" відразу включається репресивна "машина". Відомі представники опозиції або вже за ґратами, або вимушено поїхали зі своєї країни. У мегаполісах, з яких потенційно могли б розпочатися протести національного масштабу, все перебуває під ретельним контролем силовиків.
"Коли я працював у Москві, чисельність силових структур, без армії, по всій Росії перевищувала мільйон осіб. З них 80% були сконцентровані саме в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах. І це ми бачимо на прикладах протестів: коли, умовно, виходить 20 людей – 18 з них відразу ж "пакують" в автозаки", – каже Єльченко.
Крім того, для організації революції знизу, так чи інакше, потрібні організатори – вони не відбуваються стихійно. Лідерів, які могли б очолити цей процес, зараз у Росії не проглядається, вважає Кох. До арешту Олексій Навальний мав підтримку 10-15% населення. В інших політиків вплив ще менший, додав співрозмовник. І, судячи з того, як повільно знижується підтримка війни, в настроях людей не відбувається радикальних змін.
"Були локальні протести проти ув'язнення Навального чи проти мобілізації, але тими силами, які сьогодні має в своєму розпорядженні режим, можна придушити ці акції... Людей садять за перепости чи лайки у Facebook. Артистів оголошують іноагентами і порушують проти них справи за пісні, випущені в 2013 - 2014 році. Адже всі ці репресивні закони зробили такими, що мають зворотну силу", – пояснив Кох.
У нашому ГУР вважають, що справжні бунти в Росії можливі в тому випадку, коли кількість загиблих на війні вимірюватиметься сотнями тисяч. Коли до регіонів масово підуть звістки про смерть батьків, синів, чоловіків, яких насильно відправили на фронт за мобілізацією – це дасть зовсім інший ефект.
"Люди в Росії, які тісно співпрацюють з воєнною розвідкою України – вони притомні, адекватні і розуміють, що на їхню країну очікує крах. Але водночас вони не можуть змусити себе ініціювати щось на кшталт внутрішнього перевороту. Вони чекають, коли підніметься вулиця. Коли це станеться, до бунтів приєднаються і представники правлячої "верхівки" з різних структур та міністерств", – каже Черняк.
З огляду на те, що основна частина мобілізованих припадає на віддалені регіони Росії, то саме туди піде найбільше трун. Це республіки з величезними запасами копалин та яскраво вираженим національним колоритом. Саме ці регіони стануть відправною точкою дроблення Росії, якщо там розпочнуться заколоти через загибель мобілізованих, припустив Єльченко.
"Татарстан і Башкортостан – це нафта і газ. Далекий схід – це майже вся таблиця Менделєєва. Це ті території, які в принципі можуть існувати самостійно. Тому саме там можуть початися відцентрові процеси. Більше того, це може розгойдати ситуацію навіть у Москві та Санкт-Петербурзі", – зазначив екс-посол у РФ.
***
Путінський режим тримається на двох китах – силі та страху. Росіян роками тримають в атмосфері страху, вселяючи їм ілюзію зовнішньої загрози у вигляді "українських нацистів" або нападу НАТО. І в очах широкого загалу саме Путін завжди виглядав тим єдиним сильним лідером, який здатний їх захистити.
Ту частину суспільства, яка не ведеться на пропагандистські штампи, також стримують за рахунок сили та страху. Страх перед перспективою загриміти у в'язницю чи, що ще гірше, повторити долю Бориса Нємцова чи Анни Політковської.
Путін почне втрачати владу, коли втратить одну з цих підпор. І, хоч як парадоксально, кінець його режиму може розпочатися не в Росії, а в Україні. Розгром окупаційних військ, звільнення Херсона, Луганська, Донецька та Криму – це остаточно поховає міф про всесилля Путіна. І щодня на фронті Збройні сили наближають цей момент.
Нагадаємо, Енергетичний експерт пояснив, як можна обігріти киян замість розбитих ТЕЦ.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, Переговори в Абу-Дабі завершилися без відчутного прориву, - NYT.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →