Ввечері 1 листопада, росіяни атакували Самарівський район Дніпропетровської області. Через певний час стало відомо, що від ракет та дронів ворога загинули та отримали поранення військовослужбовці 35-ї бригади морської піхоти, яких зібрали для нагородження. Деталі наслідків ретельно приховувались від громадськості та родичів загиблих та поранених воїнів. Проте «Суспільному» вдалося поспілкуватися, на умовах анонімності із міркувань безпеки, з військовим, який 1 листопада також приїхав на нагородження. Його розповідь пролила світло на чергову трагедію, якої можна було легко уникнути.
Військовий розповів, що військових збирали на урочисте нагородження з нагоди річниці створення батальйону. Локацій, які отримали воїни для збору, було дві: «у лісі» та «у селі біля магазину».
«Тривога була вже давно. Ми їхали туди без навігатора, бо він просто не працював через тривогу. Погода була похмура, ніякі дрони чи крила над нами не висіли. Швидше за все, нас хтось «злив» зі своїх. Вони знали ці дві точки і вдарили через 15 хвилин після того, як уже мало початися нагородження», — повідомив військовий.
Очевидець трагедії пояснив, що у локацію в лісі, де він знаходився, прилетів «Іскандер». Його врятувало те, що він із кількома побратимами відійшли метрів на сто від місця зборів.
«Нам просто пощастило, що ми чекали й не стояли там, де мало бути нагородження. Всі хто там був — 200. Скільки конкретно, я сказати не можу, але троє людей точно. Вночі їхні тіла не вдалося знайти, вони лежали там до ранку. Якби ми стояли всі в тій точці, нас би всіх і поклали. Ми почали їхати по полях, просто навпростець. Потім прилетіли ще «Шахеди», — згадує воїн.
Він розказав, що особисто не чув, як вдарили по другій точці збору. Але виїхавши з лісу побачив пожежу в селі.
«Ми повернулися в село, бо наш побратим, який був біля магазина, не виходив на зв’язок. Медики казали, що восьмеро — 200, сорок поранених, шість зниклих безвісти. Це все серед військових. Ми хотіли забрати тіла, але поліція сказала, що все треба робити через морг. У морзі на упізнанні ми нашого побратима не знайшли. Шукали його серед поранених у лікарні, поки він сам не віддзвонився. Його поранило», — повідомив військовий.
Захисник наголосив, що вирішив ризикнути і поділитися цією інформацією з журналістами, бо люди повинні знати правду. Адже рідні загиблих взагалі нічого не знають і їм нічого не кажуть.
«Бо це просто недбалість командування. Бо тривога вже була. І треба було, щоб у районі десяти кілометрів усі звідти поїхали. Щоб там просто нікого не лишалось», — підкреслив військовий.