З квітня Росія атакувала понад 200 АЗС в Україні за допомогою безпілотників, крилатих ракет і плануючих бомб, щонайменше 80 з них - у Харківській області. Про це пише Der Spiegel.
Українські чиновники вважають, що це помста Росії, відповідь на успішні українські атаки на НПЗ та нафтові термінали в глибині Росії.
"Їхня позиція така: якщо у нас закінчився бензин, чому у вас усе має тривати як завжди?" - сказав голова Полтавської обласної військової адміністрації Віталій Дяківнич.
Російські НПЗ здебільшого належать великим корпораціям або державі, тоді як українські АЗС часто управляються незалежними операторами. І на відміну від НПЗ, заправки постійно відвідують цивільні особи.
"За цим стоять дві основні цілі. Перша - посіяти терор і зламати дух опору серед простих людей. Друга - пропаганда. Коли російські безпілотники-камікадзе врізаються в українські АЗС, вони записують відео, які потім поширюються в інтернеті", - пояснив Сергій Куюн, фахівець з українського паливного ринку
Зазначається, що для українців АЗС - це набагато більше, ніж просто місце для заправки, - це соціальний інститут, місце зустрічі, де люди затримуються довше, ніж потрібно, щоб поїсти хот-дог із друзями.
На схід від Полтави на найважливішій магістралі М-03, що з’єднує Київ із Харковом, залишилося лише кілька неушкоджених АЗС.
Важливо, що великі мережі відновлюють близько 80 % атакованих автозаправних станцій - не завжди повністю відновлюючи архітектуру, але, принаймні, функціональність. Для укріплення використовуються мішки з піском, бетонні блоки та сітки для захисту від дронів. Більшість паливних баків розташовані під землею під бетонним покриттям і тому витримують атаки.
Таким чином, російська кампанія проти АЗС, хоча й сіє страх та спричиняє економічні труднощі, поки що не призвела до широкомасштабного дефіциту палива.
Кілька днів тому безпілотник зі штучним інтелектом атакував автоцистерну неподалік від румунського кордону, звідки Україна імпортує паливо. Куюн пояснив:
Читають зараз: Росіяни знищили сотні АЗС в Україні: яка мета таких атак.
