На міжнародній арені дедалі гучніше лунає теза про “замороження конфлікту”. Частина західних гравців сподівається, що Росію можна буде схилити до поступок. Але переговори в Стамбулі показали протилежне: Кремль не готовий зменшити свої вимоги. У переданих Києву пропозиціях Москва заявляє претензії на контроль над додатковими територіями, вимагає демілітаризації України, обмеження внутрішньої політики та зовнішніх зв’язків.
Про це пише El Pais.
Президент Росії не планує завершення війни — і справа не лише в агресивному прагненні принизити Україну, анексувати її території чи знищити як незалежну державу. Одним із головних чинників є інстинкт самозбереження. Завершення війни стало б для Путіна вкрай небезпечним кроком — не лише через складність інтеграції окупованих українських регіонів, а й через те, що воно позбавить російський мілітаристський режим центральної ідеї, яка його тримає та легітимізує.
Політична та економічна система Росії поступово перебудовувалась під потреби затяжного воєнного стану, і якщо в цієї системи відняти війну як рушійну мету, вона може втратити стійкість — або ж на поверхню вийдуть ті конфлікти, які зараз лише приховано тліють: міжрегіональні напруження, зокрема в республіках із неросійським населенням, кризи в економіці й соціальній сфері, а також зростаюче незадоволення придушенням громадянських прав і свобод під приводом “державної доцільності”, як її трактує сам Кремль.
У цьому контексті Україна для Путіна, як зазначає видання, не здобич, а радше “отруєна цукерка”. Навіть якщо Москва й надалі прагне зберегти так звані “нові території” — частину Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської області та Крим “живими”, це вимагатиме від Росії колосальних інвестицій: відновлення зруйнованої інфраструктури, занепалого житлового фонду та нормалізація життя на територіях, звідки масово виїхало населення.
