Довгий час здавалося, що війна на виснаження між Україною та Росією може завершитися лише одним способом. Але розхвалений російський наступ на Харків закінчується. Успіхи окупантів в інших місцях, особливо на Донбасі, були як стратегічно незначними й досягнутими величезною ціною. Зараз питання не в тому, чи зможе Україна продовжувати боротьбу, а в тому, як довго Росія зможе підтримувати поточний темп операцій, пише The Economist.
Радянські запаси вичерпуються
Ключове питання не в живій силі. Росія може продовжувати знаходити ще 25 000 солдатів щомісяця, щоб підтримувати чисельність на фронті близько 470 000. Також зростає виробництво ракет для ураження української інфраструктури. Але попри всі розмови про те, що Росія перетворилася на воєнну економіку, де близько 8% її ВВП витрачається на військові витрати, вона здатна компенсувати свої приголомшливі втрати танків, броньованих машин піхоти та артилерії, лише витягнувши зі сховищ і відновивши радянські запаси. Хоча ці запаси величезні, вони не безмежні.
За даними більшості розвідок, за перші два роки війни Росія втратила близько 3000 танків і 5000 іншої бронетехніки. Голландський розвідувальний сайт Oryx знайшов докази знищення 3235 танків, але припускає, що фактична цифра "значно вища".
Аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Олександр Гольц каже, що Володимир Путін має дякувати старому Політбюро за величезні запаси зброї, створені під час холодної війни. Він каже, що радянські керівники знали, що західна військова техніка набагато досконаліша за їх власну, тому обрали масовість, випустивши тисячі одиниць бронетехніки в мирний час на випадок війни. Перед розпадом у Радянського Союзу було стільки ж бронетехніки, скільки у решти світу разом узятих.
Коли тодішній міністр оборони Сергій Шойгу в грудні 2023 року хвалився, що протягом року було поставлено 1530 танків, він не сказав, що майже 85% з них, згідно з оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень, були не нові танки, а старі (в основному Т-72 , також Т-62 і навіть деякі Т-55, які датувалися відразу після Другої світової війни), які були зняті зі зберігання.
З моменту вторгнення на передову було відправлено близько 175 досить сучасних танків Т-90м. Річне виробництво цього року може наблизитися до 90. Аналітик IISS Майкл Джерстад стверджує, що більшість Т-90м насправді є модернізацією старих Т-90а. Виробництво новостворених И-90м цього року може становити не більше 28.
Експерт з російського військового потенціалу вашингтонського Центру аналізу європейської політики Павло Лузін вважає, що Росія може створити лише 30 нових танків на рік. Коли минулого року українці захопили нібито новий Т-90м , то виявили, що його гармата 1992 року випуску.
Лузін вважає, що здатність Росії будувати нові танки чи БМП, або навіть відновлювати старі, ускладнена труднощами з отриманням компонентів. Важливе обладнання, таке як підігрівачі палива для дизельних двигунів, високовольтні електричні системи та інфрачервоні тепловізори для ідентифікації цілей були завезені з Європи. Зараз продаж заблокований санкціями. Також у росіян відсутні якісні підшипники. Іноді доступні китайські альтернативи, але кажуть, що вони не відповідають стандартам якості.
Російська оборонка у глухому куті
Радянський ланцюжок постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія та Східна Німеччина були важливими центрами виробництва зброї та компонентів. За іронією долі, основним виробником башт для танків Т-72 був Харків. Кількість працівників у військово-промисловому комплексі також різко скоротилася приблизно з 10 млн до 2 млн.
Ще одна серйозна проблема – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомогою Північної Кореї Росія, здається, має достатньо снарядів, ймовірно, близько 3 мільйонів цього року - достатньо, щоб перевершити українців. Але мінусом такої високої скорострільності є зношеність стволів. У деяких випадках стволи гаубиць потребують заміни через кілька місяців.
Проте Лузін каже, що є лише два заводи, які мають складні роторні кувальні машини австрійського виробництва, необхідні для виготовлення стволів. Росія ніколи не виготовляла власних ковальських машин. Росіяни імпортували їх з Америки в 1930-х роках і привезли з Німеччини після війни.
Рішенням було від'єднати стволи старої буксируваної артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. Як довго росіяни зможуть продовжувати це робити. Джерстад каже, що з реактивними системами залпового вогню, такими як tos-1a , вичерпання ресурсу ствола вже означало набагато коротші залпи вогню.
Але найбільша проблема виникає з танками та бойовими машинами піхоти, які все ще мають вирішальне значення для будь-яких масштабних наступальних наземних операцій. Попри те, що в лютому цього року Росія могла мати близько 3200 танків на складах, Джерстад каже, що до 70% з них "не зрушили з місця з початку війни". Велика частина Т-72 зберігалася без прикриття з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані. І Гольц, і Лузін вважають, що за нинішніх темпів втрат російські танки і машини піхоти зі зберігання досягнуть "критичної точки виснаження" до другої половини наступного року.
Якщо нічого не зміниться, до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити свою позицію на більш оборонну, каже Джерстад. Це навіть може стати очевидним до кінця літа.
"Очікуйте, що інтерес Путіна до тимчасового припинення вогню зросте", - підсумувало видання.
