Західні чиновники радять Києву вивести війська із Бахмута. Але українське командування, навпаки, вирішило посилити оборону міста. Чим так важливий Бахмут і що там зараз відбувається – нижче у матеріалі РБК-Україна.
Бахмут залишаєься епіцентром боїв для обох сторін. Для Росії це єдина ділянка фронту, де вона з початком її "великого" наступу зуміла показати хоч якийсь прогрес. І тепер Кремль, не шкодуючи жодних ресурсів, намагається розвинути тут свій "успіх". План "взяти Україну за десять днів" скотився у дев'ятимісячні потуги навколо невеликого райцентру.
На Заході ж сумніваються у стратегічній цінності Бахмута. США радять Україні відійти на нові рубежі, про що пишуть авторитетні американські ЗМІ із посиланням на джерела у владі. За океаном нібито вважають, що Україні краще поберегти війська, які також зазнають чималих втрат для майбутнього контрнаступу.
В Україні бачать ситуацію інакше. Президент Володимир Зеленський наказав направити підкріплення до Бахмута. За його словами, українське військове керівництво єдине у тому, що треба продовжувати оборону міста.
Чим такий важливий Бахмут
Приблизно із січня Росія посилила хватку навколо Бахмута, атакуючи його з трьох сторін. З півночі противник проривається від Берхівки та Ягідного до Хромового, там проходить дорога на Часів Яр. Протягом останнього тижня окупантам не вдалося просунутися там – ЗСУ тримають оборону. На півдні росіяни хочуть вийти до дороги Бахмут – Костянтинівка у районі Іванівського.
План ворога – перерізати шляхи, якими може йти забезпечення українським підрозділам, що обороняються, з одночасним лобовим штурмом міста. За даними британської розвідки, бойовики ПВК "Вагнера" вже взяли під контроль більшість території східної частини Бахмуту. Лінія розмежування проходить фактично по річці Бахмутка – мости через неї зруйновані українською армією. Про оперативне оточення Бахмута говорити передчасно, поки є можливість доставляти туди резерви, постачання та озброєння.
Але тиск агресора на цій ділянці фронту лише посилюється. "Вагнерівці", укомплектовані ув'язненими російських в'язниць, використовують тактику штурмових хвиль за підтримки авіації та артилерії. Групи піхоти одна за одною атакують позиції ЗСУ: одну вбивають – приходить наступна. І, зрештою, деяким вдається пробивати українську оборону. Така тактика допомагає ПВК досягати хоч якоїсь динаміки, але масштаб російських втрат не можна порівняти з їхніми територіальними завоюваннями.
Для Пригожина битва за Бахмут – це питання його репутації та іміджу ПВК, які вже намагаються погасити його опоненти у російському міноборони. В останні тижні лідер "вагнерівців" вже виніс ці чвари в публічне поле. Він поскаржився, що його відключили від спецзв'язку, а його бойовикам на фронті не дають достатньо снарядів.
А Путін давно довів, що його не турбує кількість людських втрат задля досягнення власної мети. Недаремно російська пропаганда подає бої за Бахмут як другу "битву за Сталінград". Після низки невдач у Харківській, Донецькій та Херсонській областях Кремлю потрібно продемонструвати хоча б найменший прогрес в окупації Донбасу. Бахмут у цьому сенсі для росіян немов кістка у горлі. Не взявши його, окупанти не зможуть рухатись у бік краматорської агломерації.
"Росіяни не можуть пройти ні на північ, ні на південь від Бахмута поки не видавлять наші війська з цього міста, щоби потім можна було йти широким фронтом у бік Слов'янська. Бахмут – це цеглина в загальній системі оборони всього Донбасу. Тобто росіяни не можуть йти далі поки не заберуть Бахмут", – каже військовий оглядач, полковник запасу Роман Світан.
Крім того, це ускладнює агресору просування на захід від Кремінної. Щоб досягти результату на лиманському напрямку, противнику потрібно вибити наші підрозділи з ділянки Сіверськ – Білогорівка. А зробити це росіяни просто не в змозі, оскільки найбоєздатніші війська загрузли у битві за Бахмут.
Битва за це місто є показовим прикладом війни на виснаження, яку Росія нав'язує Україні. І західні чиновники, як пишуть авторитетні іноземні ЗМІ, радять Києву відійти від цієї гри. В іншому випадку вимотування військ у важких боях, за їхньою версією, може завадити нашому наступу, який, ймовірно, може початися на Півдні.
Міністр оборони США Ллойд Остін минулого тижня заявив, що вихід української армії із цього міста глобально не вплине на перебіг конфлікту. За його словами, бої за Бахмут мають, скоріше, символічне, ніж стратегічне та оперативне значення. До такої ж думки схиляються багато західних аналітиків та оглядачів. Американські ЗМІ називають це місто "полем політичної битви" між Москвою та Києвом.
Вони звертають увагу, що під час поїздки до Бахмута у грудні Володимир Зеленський назвав його "фортецею бойового духу" українців. А наступного дня привіз бойовий прапор із міста до Вашингтона і порівняв його із битвою за Саратогу (битва часів Війни за незалежність у США, - ред.).
Який план у України
Піхотинець одного з військових підрозділів, які зараз тримають оборону Бахмута, на умовах анонімності зазначив: серед бійців також є думка, що увага до цього міста прикута через політичну складову – щоби партнери давали більше озброєння і щоб увесь світ знав, що Росія – це ворог. Але українське політичне та військове керівництво бачить картину трохи інакше і відводить Бахмуту іншу роль.
Україні, зрозуміло, не хочеться дати росіянам зайвий привід для тріумфу. Тим більше, що втрата Бахмута, для оборони якого було докладено стільки зусиль, може спричинити упадницькі настрої. Але це лише побічні мотиви. У сенсі впливу на подальший хід війни це місто виконує відразу два важливі завдання. Один із них – це ослаблення російських військ. Західні офіційні особи повідомили The Guardian, що втрати "вагнерівців" під Бахмутом можуть налічувати до 30 тисяч людей.
"Тим, хто обороняється, завжди легше, ніж тим, хто наступає. Як правило, у війська, що наступає, в 3-5 разів більші втрати. А з огляду на тактику, яку вживають росіяни, насамперед ПВК "Вагнера", то в них вони ще більші. Це один із факторів, для чого нам тримати оборону – щоби сточувати та обезкровлювати ворога, вибиваючи з нього фізичні можливості для подальших атак, та знижувати його моральний потенціал”, – сказав спікер Східного угрупування військ ЗСУ Сергій Череватий.
Співрозмовник з-поміж оборонців Бахмута вважає, що місто важливо утримувати для того, щоб завдати противнику максимальних втрат і перейти в наступ. Сковування російських військ навколо Бахмута, де вони, до того ж, втрачають колосальну кількість живої сили та техніки, не дозволяє їм успішно наступати чи зміцнювати оборону на інших напрямках. Не кажучи вже про відкриття другого фронту, наприклад, з Білорусі. І в той час, поки агресор чіпляється фактично за другорядне місто, наша армія готується до своєї наступальної кампанії.
"Ця операція дозволяє виграти час, перш ніж завершиться підготовка наших резервів, що вже відбувається як на території України, так і за кордоном. На бахмутському напрямку у нас дуже досвідчені командири, які вже протягом місяців тримають оборону. Ризики є, ситуація важка, але контрольована", – зазначив Череватий. За його словами, наше командування бачить наміри ворога і, як правило, упереджує його найагресивніші дії для нашої оборони.
Минулого місяця Зеленський заявив, що наші війська продовжать обороняти Бахмут, але "не будь-якою ціною". І якщо українське командування вирішило утримувати це місто – значить, вони поки що бачать для цього можливості.
"Відводитимуть війська лише в тому випадку, коли наші сили максимально видихнуться. Тому що головне завдання – максимально стягувати на себе сили противника, як це було в Рубіжному та Сєвєродонецьку, щоб інша частина наших військ підготувалася до наступу. Можливо, якісь підрозділи і виводили з цієї ділянки, але фронт великий. Загалом бригади стоять на місці", – сказав співрозмовник із підрозділу, який тримає оборону на бахмутському напрямку.
За будь-якого розвитку подій навколо Бахмута Україна буде у більшому чи меншому виграші. Навіть якщо нашій армії доведеться виходити з міста, вони відступлять лише на кілька кілометрів – до висот, де вже обладнано наступний рубіж оборони. А для росіян це стане пірровою перемогою, після якої вони можуть виявитися нездатними кудись рухатися та наступати.
