Блискавичне відвоювання українськими силами оборони правобережжя Херсонщини та подальші нищівні ракетні удари Росії по об’єктах критичної інфраструктури України здійняли хвилю обговорень на Заході щодо подальших можливих сценаріїв розвитку війни.
Які аргументи лунають від наших партнерів?
По-перше, що саме зараз час для переговорів, поки Москва слабка, путінський режим дезорієнтований, а російська армія зазнає поразки за поразкою.
По-друге, вже не вперше західні очільники чи то навмисно, чи то за необережністю озвучують цифри втрат України від 24 лютого. Спочатку про начебто 100 тис. загиблих і поранених 10 листопада заявив голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. А в середу, 30 листопада про 100 тис. вбитих українських військових сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Щоправда потім відповідний твіт видалили, а з оприлюдненого відео вирізали фрагмент про втрати.
По-третє, майже напевно Путін взявся за старе, поновивши ядерні погрози. Але не щодо України, а про надання ядерних технологій Ірану. Недарма в Держдепі вже відкрито кажуть, що США готові до війни, щоб не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.
Все це не означає, що вже завтра Україну залишать сам на сам із Росією. Вочевидь, з одного боку, Захід відчайдушно намагається знайти швидкий та дієвий спосіб покласти край цій війні. З іншого, ні США, ні ЄС не знають, як всерйоз похитнути путінський режим, який готується до «другої» хвилі мобілізації одразу після Нового року.
До чого готуватися українцям? Як нам допоможе Захід? Чому США все ще не хочуть надавати нам ЗРК Patriot та авіацію? ТСН.ua зібрав відповіді.
Жодних переговорів
Напередодні ухвалення німецьким Бундестагом дійсно історичного рішення — визнання Голодомору геноцидом українського народу — канцлер Олаф Шольц заявив, що жодних перемовин України з Росією на умовах Кремля бути не може, бо диктатори зрештою мають зрозуміти, що неприпустимо захоплювати території незалежних країн.
У політиці Берліна це дійсно історичний зсув. Адже, як заявляв вже колишній посол України в Німеччині, а нині заступник міністра закордонних справ Андрій Мельник, у лютому німецькі політики вважали, що Україні залишилося лише кілька годин, тому й виступили проти поставок зброї. Як, власне, й багато інших країн.
А ще кілька тижнів тому зі США лунали переконливі заяви про необхідність переговорів із Росією. До того ж писала про це не лише американська преса, а й офіційно заявляв Марк Міллі. А одразу після цього The New York Times написала, що з точки зору витрат боєприпасів день війни Росії проти України — це місяць або більше війни в Афганістані. Тому 20 з 30 країн-членів НАТО вже вичерпали ресурси для постачання зброї Україні.
Здається, крапку в цьому поставила дводенна зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Бухаресті.
По-перше, ми чи не вперше офіційно почули від генсека НАТО Єнса Столтенберга, що питання передавання Україні ЗРК Patriot всерйоз дискутується. Тобто, категоричного «ні» щодо поставок цих систем Україні немає.
Російська пропаганда відреагувала миттєво. Навіть божевільний Дмитро Медведєв прокинувся, заявивши, що комплекси Patriot стануть законною ціллю для російської армії разом із натівським персоналом, якщо той прибуде до України.
По-друге, так, поки що США не готові постачати Україні винищувачі. Проте, як заявили в Пентагоні, масовані російські ракетні удари частково спрямовані на те, щоб вичерпати можливості української ППО. Саме тому США уклали контракт на 1,2 млрд $ на виробництво й закупівлю систем NASAMS. Також, за словами держсекретаря Ентоні Блінкена, НАТО розглядає можливість фінансування виробництва зброї радянського зразка.
По-третє, міністерський саміт НАТО підтвердив обіцянку сумнозвісного Бухарестського саміту 2008 року, що одного дня Україна стане членом НАТО. Проте, за словами Столтенберга, Україна має виграти цю війну, — це є передумовою. Тобто, на офіційному рівні ця тема вже не є табу через негласне вето Росії. Всі країни-члени Альянсу погоджуються, що після перемоги Україна стане членом НАТО.
Для Путіна на кону все
Погрози застосувати проти України ядерну зброю провалилися. Американські дипломати заявляють, що тримають із Кремлем відкритий канал комунікації щодо цього. І, до речі, одного разу за ці понад дев’ять місяців війни він був використаний. Тому, ще й після провального для Путіна саміту G19 в Індонезії, коли й Китай висловився щодо неприпустимості використання зброї масового знищення, ядерна «скринька Пандори» для Кремля закрита. Принаймні на сьогодні. Хоча в останній момент Росія все ж скасувала зустріч зі США в Каїрі щодо Договору про подальше взаємне скорочення ядерних арсеналів.
Путін продовжує підвищувати ставки. Депутати Держдуми та російські пропагандисти погрожують повністю знищити українську енергетичну інфраструктуру, щоб занурити українців у повний холод і темряву, а потім бити по мостах, залізничних вузлах і навіть банківській інфраструктурі. Щоправда, поряд із цим вони знову дістали з рукава свою забуту тезу про «ми не можемо програти цю війну», додавши до неї «бо тоді в Гаазі на лаві підсудних опиняться навіть ті, хто не брав активної участі у війні».
Саміт вже «мертвої» ОДКБ в Єревані, який мав стати для Путіна хоча б майданчиком для піару після принизливих самітів ШОС у Самарканді та G19 в Індонезії, теж обернувся повним провалом. Прем’єр Вірменії Нікол Пашинян відмовився підписати проєкти декларації Ради колективної безпеки ОДКБ та документ про спільні заходи щодо надання допомоги Вірменії.
Вочевидь саме тому на полях цього саміту в Єревані самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, звісно ж з подавання Москви, заявив про «повне знищення України», якщо Зеленський не погодиться на перемовини з Путіним. А потім після повернення з Єревана до Мінська раптово помирає міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей, після чого поповзли чутки, що Лукашенко в паніці змінив кухаря, обслугу та охорону. І все це на тлі розмов про другу хвилю мобілізації в Росії одразу після Нового року.
Путін ставить на цю війну все. Напевно саме тому Кремлю довелося реагувати на деяке незадоволення суспільства, влаштувавши фейкову зустріч Путіна з матерями мобілізованих. Про те, що вона фейкова, написав американський Інститут вивчення війни. Та й навіть «Рада матерів і дружин» (це об’єднання дружин і матерів мобілізованих, які записували відеозвернення здебільшого зі скаргами про відсутність підготовки та належного спорядження, а не про припинення війни) заявила, що на зустріч до Путіна запросили «кишенькових матерів». Проте для російського суспільства створили необхідну картинку — «матері» мобілізованих закликали йти на війну й не боятися померти.
Сценарії розвитку війни
Здається короткий період невизначеності на Заході минув. У четвер, 1 грудня, на зустрічі з Еммануелем Макроном у Білому домі, Джо Байден дуже чітко сказав про можливість переговорів із Путіним:
«Я не збираюся цього робити сам».
Президент США підкреслив: його переговори з Путіним можливі лише в консультаціях із союзниками по НАТО, й лише після публічного визнання Путіним бажання закінчити цю війну. Але поки що, за словами Байдена, Путін не збирається цього робити.
«Перемога Путіна у війні з Україною неприпустима. Путін прорахувався у всьому. Він думав, що його зустрічатиме російськомовне населення з відкритими обіймами. Він уявляв себе наступним Петром І. Питання в тому, як йому з цього всього виплутатися», — заявив Джо Байден.
Макрон, який завжди відстоював необхідність діалогу з Москвою, своєю чергою, запевнив:
«Ми ніколи не закликатимемо українців піти на неприйнятний для них компроміс».
Добре, що зрештою на Заході артикулювати, що ціною поступок з боку України вони не допомагатимуть Путіну виплутатися з цієї війни. Проте зупинятися Путін не збирається, бо поставив на цю війну все. То ж, як Захід бачит подальші сценарії розвитку війни?
По-перше, США та ЄС впевнені, що Росія продовжить масовані ракетні удари по критичній інфраструктурі України.
Цим Путін переслідує дві цілі: змусити українців погодитися на переговори з Росією, на яких Москва хоче закріпити за собою територіальні здобутки, а потім знову піти в наступ; і змусити якнайбільше українців виїхати до ЄС. З одного боку, Путіну потрібна знелюднена від нелояльного населення Україна, з іншого — міграційний тиск на європейські уряди, які й без того намагаються впоратися з енергетичною та інфляційною кризою.
Щоб встояти перед загрозою повного блекауту, Україні критично необхідні дві речі: нове устаткування та комплектувальні для зруйнованих підстанцій і ТЕЦ, а також потужна протиракетна й протиповітряна оборона.
У редакційній статті The Wall Street Journal мовиться про надання Україні ЗРК Patriot для зміцнення саме протиракетної оборони. Так, системи NASAMS, які вже мають наші Сили оборони, продемонстрували приголомшливу ефективність. Але їх недостатньо. Україна отримала лише дві з восьми обіцяних систем NASAMS. Інші шість ще не вироблені. Врятувати ситуацію, як пише видання, може надання Україні ЗРК Patriot, які є в наявності США. Проте Адміністрація Байдена досі не ухвалила цього політичного рішення.
Крім того, у ще одній статті The Wall Street Journal мовиться, що США хочуть трохи вирівняти баланс у Чорному морі, зменшивши загрозу ракетних обстрілів України з боку ЧФ. Саме тому Вашингтон веде перемовини з Анкарою, щоб та переглянула Конвенцію Монтре (за якою Туреччина ще від початку повномасштабної російської війни закрила протоки Босфор і Дарданелли для проходження російських військових кораблів) і пропустила в Чорне море американські есмінці.
По-друге, вирішувати ситуацію на полі бою взимку буде погода. Все залежатиме від того, наскільки сильними будуть морози, які дозволять перейти до активних бойових дій по замерзлому ґрунту. Проте цей фактор грає на руку й росіянам.
Foreign Affairs у статті «Важка правда про довгі війни» пише, що дев’ять місяців тому мало хто уявляв, що широкомасштабна війна Росії проти України триватиме й досі. Всі беззастережно вірили у бліцкриг Росії, не даючи Україні жодних шансів. The Economist, аналізуючи звіт британського аналітичного центру RUSI, який був складений разом із українськими генералами, наводить приголомшливі дані. Наступаючи на Київ, Росія мала 12 солдатів на одного українського військового.
«Вирішальний фактор був більш прозаїчний. Що зупинило росіян на північ від Києва, так це дві артилерійські бригади, які щодня стріляли з усіх своїх стволів», — каже один із авторів звіту, слова якого наводяться в статті.
Саме тому у статті для Atlantic Council впливові американські дипломати закликають Адміністрацію Байдена збільшити й прискорити військову допомогу Україні, за винятком безпосередньої участі сил НАТО в цій війні.
«Також США, ЄС, їхні союзники та партнери мають посилити санкції проти Росії, включивши до них всі російські банки й олігархів. Разом із тим вони мають конфіскувати валютні резерви Центробанку Росії, заморожені на Заході, й передати їх українському уряду з відповідним наглядом, якщо це необхідно для бюджетної підтримки, а залишок використовувати для швидкого відновлення зруйнованої інфраструктури», — вважають автори статті.
По-третє, це фактор Білорусі. Наразі Росія розгортає там польові шпиталі й готує відповідну логістичну інфраструктуру для розгортання угруповання. Проте, за інформацією ГУР Міноборони України, створення потужного ударного угруповання ворога на території Білорусі станом на зараз немає.
В інтерв’ю ТСН.ua заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь каже, що наразі склалася парадоксальна ситуація — у Росії просто фізично немає сил для відправки до Білорусі. Ба більше, наразі Сили оборони України, на думку експерта, знищать мобілізованих росіян достатньо, щоб Путіну треба було оголосити ще одну хвилю мобілізації.
«Тому в найближчий місяць угруповання в Білорусі не буде створено. А далі все залежатиме від розвитку ситуації: чи буде Росія продовжувати завдавати ракетних ударів, чи намагатиметься заморозити фронт. Я думаю, що Білорусь — це перспектива ближче до весни або навіть наступної зими. Все залежить від того, як росіяни зможуть зібрати угруповання 50 тис. і більше військ, щоб надіслати до Білорусі й підготувати до бойових дій», — вважає Михайло Самусь.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →