У січні 1597 року троє чоловіків, які опинилися в Арктиці, побачили схід сонця. Це здавалося неможливим: стояла глуха зима, і до повернення сонця залишалося ще два тижні.
Коли зниклих учасників експедиції врятували, їм ніхто не повірив, заявивши, що чоловіки просто збилися з ліку днів. Це була експедиція дослідника і картографа Віллема Баренца, яка шукала північно-східний шлях до Китаю. Її учасники опинилися заблокованими морським льодом біля берегів Нової Землі, приблизно на 76-му градусі північної широти. Про це повідомляє Vesti-UA.net із посиланням на Фокус.
Дослідники були змушені побудувати хатину, і прожили в ній довгі місяці полярної ночі.
24 січня Герріт де Веер і двоє його супутників побачили сонце. Згідно з астрономічними таблицями, воно мало з'явитися лише 8 лютого. Невже вони використовували невірний календар чи помилилися в розрахунках днів?
Але 27 січня сонце побачили вже всі — воно постало перед ними «у всьому своєму круглому величі».
Вчені сперечалися про це впродовж століть. Навіть Йоганн Кеплер у 1604 році намагався знайти пояснення цьому явленю.
Розгадка криється в міражі. Шар теплого повітря, розташований поверх дуже холодного, може утримувати сонячні промені та викривляти їх, змушуючи огинати кривизну Землі. Насправді сонце перебувало приблизно на 5 градусів нижче горизонту.
Сьогодні це добре відоме явище, що отримало назву «ефект Нової Землі», а сучасні методи комп'ютерного моделювання поширення променів підтверджують, що опис, залишений де Веєром, дивовижно точний.
