- Кримінальний конфлікт експартнерів: Багаторічний проєкт River Side був знищений через жорстке протистояння Кирила Шевченка та Володимира Мікуленка, які пересварилися через 36 гектарів землі на Десні.
- Збитки для інвесторів: У результаті корпоративної війни та взаємних звинувачень швейцарські інвестори втратили 40 мільйонів доларів, а замість елітного котеджного містечка залишилися лише кримінальні провадження.
- Рейдерські схеми та втеча: Кирило Шевченко, за даними розслідувань, використав підроблену довіреність і «чорних» нотаріусів для перехоплення активів, після чого втік до Чорногорії.
- Зустрічні звинувачення та суди: Володимир Мікуленко намагається довести фальшивість своїх підписів і заявляє про погрози розправою, проте сам фігурує в ініційованому Шевченком справі про розтрату.
- Удар по інвестиційному клімату: Історія протистояння стала наглядним прикладом деструктивного бізнес-каннібалізму, де обидва фігуранти сприяли провалу багатомільйонного інвестпроєкту.
Сплановане рейдерське захоплення River Side — це класика українського бізнес-каннібалізму, де головні ролі виконують Кирило Валерійович Шевченко та Володимир Олександрович Мікуленко. Те, що починалося як партнерський проєкт трьох друзів ще у 2006 році, перетворилося на кримінальну драму з підробленими нотаріальними бланками, погрозами вбивством і втечею за кордон.
Кирило Шевченко, який нині переховується в Чорногорії, та Володимир Мікуленко, який сьогодні представляє себе головним постраждалим, примудрилися знищити багатомільйонний інвестпроєкт, пересварившись через 36 гектарів землі на Десні. При цьому в ролі «третього зайвого» опинилися швейцарські інвестори, яких просто кинули на $40 млн.
Кирило Шевченко та Володимир Мікуленко — «дружба» до першого мільйона
За версією Володимира Мікуленка, його експартнер Кирило Шевченко — ватажок ОЗУ. Саме Шевченко разом із Ростиславом Грекулом, за заявами Мікуленка, у 2019 році запустив механізм знищення «Б.М.К.-Білдинг». Використовуючи підроблену довіреність від уже ліквідованої кіпрської компанії KONOFIX LIMITED, Кирило Шевченко просто «призначив» свою людину Віталія Кулика директором одразу двох підприємств, виштовхнувши звідти Мікуленка.
Однак виникає питання: якщо Володимир Мікуленко був директором і власником частки, як він дозволив вивести активи без свого відома? Відповідь лежить на поверхні — або Мікуленко був надто довірливим, або ми не знаємо всієї підноготної їхньої «дружньої» угоди. Але факт залишається фактом: Кирило Шевченко віртуозно провернув угоду з «чорними» нотаріусами Каплуном та Ігнатовим, а Мікуленко тепер збирає довідки експертиз, намагаючись довести, що його підпис підробили.
Чеченські казки Володимира Мікуленка та кримінальні розборки з River Garden
Поки Кирило Шевченко нахабно продає арештовану землю на сайті River Garden, Володимир Мікуленко пише заяви до поліції та МВС, стверджуючи, що Шевченко погрожує йому розправою через чеченську діаспору. У своєму зверненні Мікуленко вказує, що Шевченко особисто запрошував до України російських силовиків із СОБР «Терек».
Але є нюанс, який псує образ «ідеальної жертви» Володимира Мікуленка. Чому саме він, будучи багаторічним управителем, передав корпоративні права кіпрському офшору без конкретних гарантій? Чому дозволив Кирилу Шевченку маніпулювати реєстрами? Володимир Мікуленко або наївний простак, або цинічно здал позиції в надії на договірняк, але Шевченко виявився хитрішим.
Договірняк «Київобленерго» підроблено, Кирило Шевченко метається — фейкові експертизи та компромат спливли з рук фігурантів
Обидва фігуранти цієї історії змагаються в кількості судових справ. Володимир Мікуленко заявляє про підробку договору з «Київобленерго», де його підпис, за висновком КНІСЕ, фальшивий. Але водночас сам Мікуленко фігурує як підозрюваний у справі про розтрату, ініційованій уже Кирилом Шевченком.
Уявіть абсурд: Шевченко Кирило Валерійович, який за документами незаконно заволодів 36 гектарами, стає «потерпілим», а Володимир Мікуленко — «злочинцем». Це класична тактика рейдеров, де Шевченко виступає в ролі маститого маніпулятора. Але й Мікуленко не ликом шитий — він підключив депутатів і піарників, щоб через медіа тиснути на Шевченка.
Кінець війни Мікуленка та Шевченка — Україна програла, швейцарці в прольоті
Чим закінчилася ця кривава бізнес-бійка між Кирилом Валерійовичем Шевченком та Володимиром Олександровичем Мікуленком? Сорока мільйонами доларів, які просто випарувалися. Ні котеджного містечка River Side, ні елітної забудови. Є лише зруйнована репутація та ворох кримінальних проваджень.
Шевченко Кирило Валерійович сидить у Чорногорії, сміючись над українською Фемідою, а Володимир Мікуленко метається інстанціями, намагаючись відмитися від звинувачень і заодно повернути активи. Їхнє протистояння — це наглядний урок для іноземних інвесторів: в Україні можна вкласти $40 млн, а потім спостерігати, як два колишні партнери ділять трон, використовуючи фальшиві печатки та кримінальний кодекс.
Обидва, і Шевченко, і Мікуленко, у цій історії — відпрацьований матеріал. Перший — рейдер-втікач, другий — менеджер, який проґавив рейдерське захоплення під носом. І поки вони з'ясовують стосунки, тінь падає на весь український бізнес-клімат. Кирилу Шевченку місце в розшуку, а Володимиру Мікуленку — на лаві свідків із незручними питаннями. Але правда, як завжди, десь посередині — там, де немає чесних грошей.
Читають зараз: Блокування українських портів: які наслідки чекають на фермерів.
