Я живу у Франції майже 3 роки. Моя дочка народилася в Москві, і, коли їй було трохи більше півтора року, ми з чоловіком вирішили переїхати.
Дочка завжди вважалася в Росії часто хворіючою дитиною. ГРВІ нас відвідували як мінімум раз на місяць. При цьому я, як зразкова матуся, підходила дуже відповідально до лікування свого чада – виклик лікаря, прийняття різних ліків, сидіння вдома до повного одужання. Але тут, у Франції, на той момент мене б ніхто не зрозумів…
Якщо придивитися до дітей, які тут живуть, то практично кожен чхає, покашлює (або сильно кашляє), витирає (або не витирає зовсім) шмарклі. При цьому всі бадьорі, веселі, грають на майданчику, ходять в гості, в басейн, на гімнастику, в школу і дитячий сад. Контактують з іншими дітьми, як якщо б були абсолютно здорові. Ну і взагалі, на такого роду нездужання мало хто звертає увагу. А в народі їх називають «маленький нежить», «маленький отит», «температурка» і т.д.
Якщо ж дитина з якихось причин досить млява (варіант норми – привести дитину з температурою до дитячого закладу), то говорять про неї, що вона «втомилася»… Пригадую, як перший раз привела доньку до лікаря. Не до педіатра, до терапевта. Він лікує і дорослих, і дітей.
«Скарги, мадам?» – запитує він, оглядаючи мою дитину. – «Висока температура, кашель, закладений ніс».
Призначення – промивання носа морською водою, жарознижувальний сироп в разі температури. І все. Незвично… Я йому: «Але лікарю! Їй так погано, у неї закладений ніс, температура вище 39!».«Розслабтеся, мадам, через 5 днів вона видужає». Я не вгамовувалася: «Скажіть, а вона у мене нормальна? Ну, в сенсі – здорова в цілому? А то так часто хворіє!».
«Абсолютно нормальна. Всі діти хворіють, мадам. На те вони і діти. Вони люблять ділитися між собою мікробами. Всього доброго! Наступний!».
Іду від нього і думаю, що, напевно, тут якась інша – особлива – морська вода, яка швидко і ефективно лікує ніс. У підсумку виявився звичайний соляний розчин, який і закладеність-то толком не прибирає… Але дитина і справді незабаром одужала. Перший час я перебувала в шоці. Приходиш до лікаря з «хворою» дитиною – лікар ніякого особливо лікування не призначить. Невелике зняття симптоматики, і тільки. Дзвониш в швидку, коли у дитини під 40 – кажуть, роздягніть її, обітріть теплою водою. Швидка не приїжджає на такі виклики. Вважається, що температуру, якщо вона тримається не більше трьох днів, батьки в змозі збити вдома самостійно. Ну, в крайньому випадку, можна викликати лікаря додому. Приїжджаєш в госпіталь зі зневодненою дитиною після трьох днів сильної блювоти, проносу, температури 40 – призначають пити водно-сольовий розчин і відправляють додому. Але зате заспокоюють. У лікарню ніхто вас в такому випадку не покладе, не просіться! «Це вірус, мадам, наберіться терпіння. Через 3-5 днів все пройде само собою». А в підсумку, дійсно, через кілька днів дитина одужує. І поступово до мене почало доходити…
- У Франції досить спокійно ставляться до вірусів і різного роду інфекцій. «Маленький ринофарингіт» (як кажуть лікарі) – це звичайне явище, і, якщо дитина бадьора і весела, то вона може ходити в школу, відвідувати секції, в тому числі басейн. Якщо ж «млява» – потрібно просто поспостерігати. Лікування як такого від ГРВІ немає, противірусних препаратів (наприклад, на основі інтерферону) у Франції не існує, судинозвужувальні краплі в продажу зовсім заборонені (до сих пір замовляю їх з Росії, не можу без них переборювати нежить). Якщо ж дитині все гірше і гірше – призначають антибіотики. Теж, власне, за словами лікарів, нічого страшного. Вони адаптовані і ефективні.
- «Мадам, ми приходимо на виклики в більшій мірі, щоб Вас заспокоїти, що з Вашою дитиною все в порядку», – сказав мені один раз лікар. Роль лікаря в першу чергу – вселити впевненість батькам і навчити, як діяти самостійно.
- Аптеки у Франції – в основному для того, щоб видавати ліки за рецептами. Якщо ж вирішив лікуватися сам, то до твого розпорядженням морська вода для носа, жарознижуючі, гомеопатія. Мене завжди хвилювали крапельки в ніс, якими ми звикли користуватися в разі нежитю. Ні я, ні мої діти не можуть без них спати в разі сильної закладеності носа. У Франції вони заборонені. Є аналоги, але вони погано допомагають, і видаються тільки за рецептом лікаря.
- Абсолютна довіра лікарям. Якщо французька мама або тато прийшли до лікаря, вони з ним ніколи не сперечаються і повністю виконують його розпорядження. Зайве лікування, «від себе», не практикують.
- У разі нежитю основне лікування – промивання носа морською водою. Хоча, за моїми спостереженнями (тут не потрібно бути професіоналом), ніс часто у дітей закладено, і одне тільки промивання не завжди допомагає. До сих пір не можу зрозуміти, як їхні діти сплять із закладеним носом… (у Франції діти сплять всю ніч у власній кімнаті практично з народження).
- Діти одягнені «слабо», за нашими мірками. Побачити дітей без шапки, в туфельках, тонких штанях без колгот взимку при температурі трохи вище нуля можна дуже часто. Ні, не подумайте! Вони не загартовані! Ні в якому разі! Соплі під носом при цьому ніхто не відміняв! Просто мами над дітьми не трясуться, не поправляють постійно шарфики, не накидають капюшончик в разі вітру. Поживши тут, я сама стала одягати дітей більш «прохолодно», але і то іноді їхні матусі мене жартома називають «мамою-квочкою». Складно мені позбутися від нашого: «А раптом отит?»
Про це можна говорити нескінченно…
Змінила я за цей час своє ставлення до дитячих хвороб? Так, безумовно. Стала спокійнішою і більш прагматичною. Зрозуміла, що не варто заліковувати дитину, без кінця годуючи її ліками. Не варто за першим чихом викликати лікаря. Не варто тримати дитину вдома до повного зникнення простудних симптомів, якщо вона бадьора і сповнена сил. Дитині треба спілкуватися, розвиватися в суспільстві. І виробляти імунітет до вірусів, які просто кишать в дитячих колективах. У Франції практично неможливо знайти абсолютно здорову, або не застуджену дитину. З цим, звичайно, змиритися складно. Але тоді твоїй дитині доведеться сидіти вдома і нікуди не ходити.
Але я все одно не вожу дитину в садок, якщо вона нездужає. Все одно привожу деякі ліки, яких тут немає, здому які рекомендують наші лікарі. Все одно одягаю дітей адекватно, по погоді. Загалом, намагаюся знайти «золоту середину».
Джерело: Blyskavka.top
Важно! Материал, подготовленный vesti-ua.net, носит исключительно информационный характер и не является призывом к действию или основой для установления медицинского диагноза. Все решения, касающиеся здоровья, должны быть обязательно согласованы с Вашим лечащим врачом, призываем обязательно обращаться к специалистам.
