Останнім часом чиновники Міністерства охорони здоров’я України всіх рівнів бодро звітують в інтерв’ю про фантастичні зміни на краще в галузі медицини, які полягають в започаткуванні здійснення державних закупівель медичного обладнання та лікарських засобів міжнародними організаціями. У зв’язку з цим чиновників мало таки не розпирає від щастя.
Початкова ідея, безперечно гарна, слушна та актуальна, але її виконання спотворене, як і все, до чого торкаються руки ненажерливих українських держслужбовців. Давайте розглянемо на конкретному прикладі свідомо приховану чиновниками МОЗу шкоду для держави та платників податків від проведення державних закупівель міжнародними організаціями в теперішньому їх вигляді.
Візьмемо “Загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року” – згідно з нею, МОЗом заплановане придбаня мамографів та апаратів УЗД на суму 200 млн. гривень. Нещодавно був оголошений тендер на придбання 53 мамографів та 83 апаратів УЗД.
За встановленими та досі невикоріненими традиціями МОЗу, під егідою досягнення шляхетної мети була організована спроба закупівлі медичного обладнання сумнівної якості у заздалегідь визначеного виробника. Як це робиться завжди в МОЗі, перед початком торгів, у неофіційній обстановці були проведені таємні корупційні перемовини з ймовірними учасниками та були заздалегідь “призначені” переможці, які отримають кошти з державного бюджету (кошти платників податків) – Харківська фірма “Радмир” (по приладам УЗД) та Київська компанія “Крас” (по мамографам). Немає необхідності роз’яснювати те, що єдиним критерієм “призначення” переможців торгів до їх оголошення є розмір “відкату”, і аж ніяк не співвідношення якості та вартості обладнання. Після такого “призначення” переможця, офіційна частина проведення будь-якого тендеру завжди перетворюється на фарс для суспільства та носить виключно формальний характер, але при цьому не має ніякого сенсу (переможець вже визначений й причетні до “схеми” чиновники МОЗу “кістьми ляжуть”, щоб дотриматися в офіційній частині торгів раніше досягнутих неофіційних, незаконних та корупційних домовленостей та отримати свій “відкат”).
В даному випадку, в основу корпційної “схеми” чиновників МОЗу закладені неконкурентні умови проведення торгів, які були розроблені чиновниками конкретно під раніше “призначених” переможців, і полягають вони в тому, що обладнання можна придбати тільки у вітчизняного виробника (а це лише фірма “Радмир” по приладам УЗД та компанія “Крас” по мамографам), конкурентів яким серед вітчизняних компаній не існує, що дозволяє їм завищувати вартість обладнання на власний розсуд.
Під продукцію цих двох виробників чиновниками МОЗу були повністю “підігнані” технічні вимоги до предмету закупівлі, що гарантувало реалізацію корупційної “схеми” та перемогу заздалегідь “призначених” переможців в офіційній частині тендеру. Саме такі корупційні “схеми” дозволяють чиновникам безкарно вимивати додаткові кошти з бюджету та безбідно паразитувати на тілі держави. Окрім цього, завдяки такому неефективному розпорядженню бюджетними коштами, наноситься значна шкода суспільству у вигляді недостатнього рівня забезпечення медичних закладів (для пересічних громадян) обладнанням та лікарськими засобами.
Київська компанія “Ренесанс - Медікел”, яка займається імпортом медичного обладнання, подала скаргу до Антимонопольного комітету України, щодо непрозорих умов проведення тендеру та вмісту в технічній тендерній документації МОЗу дискримінаційної та незаконної вимоги до предмету закупівлі “…у вітчизняного виробника...”
Згідно рішення Антимонопольного комітету України, чиновники МОЗу зобов’язані були внести зміни до тендерної документації та прибрати з технічних умов формулювання “…у вітчизняного виробника...” Таким чином, корупційна “схема” начебто повинна була бути знищена й до участі в тендері мали б бути допущені інші компанії, які здатні запропонувати значно дешевше та не менш якісне обладнання.
Але - горбатих чиновників МОЗу лише могила виправить, вони швиденько й тихенько скасували проведення тендеру, так як тепер не могли гарантувати перемогу в офіційній його частині вже неофіційно “призначених” переможців й могли залишитися без “відкату”. А замість цього передали право проведення даної тендерної закупівлі міжнародним організаціям.
Так в чому полягає шкода? Начебто все прозоро, шляхетно та ефективно… Проте існує один невеличкий, але дуже суттєвий нюанс – чиновники МОЗу передали право проведення даної тендерної закупівлі приладів УЗД та мамографів міжнародним організаціям ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ НЕЗАКОННОЇ ТА ДИСКРИМІНАЦІЙНОЇ ВИМОГИ В ТЕХНІЧНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДО ПРЕДМЕТУ ЗАКУПІВЛІ, а саме – з формулюванням “…у вітчизняного виробника...”, а також зі збереженням повністю “підігнаних” технічних вимог до предмету закупівлі під заздалегідь “призначених” переможців - фірму “Радмир” по приладам УЗД та компанію “Крас” по мамографам, з їх абсолютно неконкурентними та завищеними цінами.
Бінго!!! Після отримання таких технічних вимог до предмету закупівлі, будь-яка міжнародна організація абсолютно на законних підставах просто вимушена буде офіційно визнати переможцями тендерів саме тих неофіційно “призначених” раніше чиновниками МОЗу переможців - фірму “Радмир” по приладам УЗД та компанію “Крас” по мамографам… Ну не стане ж міжнародна організація за власною ініціативою виходити за межі технічної документації – написано, що потрібне вітчизняне обладнання, значить будемо шукати вітчизняне – і крапка! І ніякий Антимонопольний комітет України, суд або Антикорупційне бюро тут вже не допоможе, так як закупівлю проводить не орган державної влади, а міжнародна організація…
Схема “залізобетонна” – потенційні учасники тендерних закупівель не мають можливості оскаржити через Антимонопольний комітет або суди України дискримінаційні та непрозорі умови проведення тендерів, так як закупівлі через міжнародні організації не відносяться до юрисдикції правоохоронних органів України, отже у чиновників МОЗу стають повністю “розв’язані руки” в питаннях формування непрозорої технічної документації для проведення майбутніх державних закупівель під заздалегідь “призначених” переможців тендерів.
Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що відповідальність за проведення даної державної закупівлі несуть міжнародні організації, “відкат” отримують чиновники МОЗу, шкода наноситься платникам податків, а процедура оскарження умов торгів через міжнародні організації не передбачена в жодному законі чи іншому нормативному акті України.
Але ж передбачається, що через міжнародні організації в майбутньому будуть здійснюватися майже всі державні закупівлі медичного обладнання та лікарських засобів!
Які тоді можна передбачити наслідки від проведення державних закупівель міжнародними організаціями в такому вигляді, як сьогодні?
Тільки негативні. Немає скарг – немає конкуренції, немає конкуренції – є корупція, непрозорі умови, завищені ціни, низька якість, відсутність належного забезпечення медичних закладів (для пересічних громадян) обладнанням та лікарськими засобами, є жирні зажраті чиновники зі своїми родинами, коханками, автопарками, котеджами та закордонними відпочинками, є занепад рівня здоров’я нації та нове замкнене коло – чиновник, корупція, толерантні платники податків, чиновник, корупція… і т.д.
За таких умов, передача права здійснення державних закупівель міжнародним організаціям виглядає не як початок змін на краще, а як шахрайство та розкрадання коштів у державному масштабі.
Почему вы можете доверять vesti-ua.net →