Нещодавно Міністерством юстиції було анонсовано запровадження нових функцій для нотаріусів, зокрема, надання права реєструвати шлюби і розлучення. Тема виявилася доволі резонансною, породивши чималу хвилю коментарів у ЗМІ та соцмережах. Тож поділитися своїм баченням ми запросили професіонала - київського нотаріуса Оксану Коротюк. У розмові торкнулися й ряду інших пов’язаних з нотаріатом, однак цікавих для широкого загалу питань.
Як Вам ідея Мінюсту відносно шлюбів та розлучень? Справляться нотаріуси з такою архівідповідальною справою?
Я розцінюю такі ініціативи цілком позитивно з огляду, передусім, на спрощення доступу до цих процедур для громадян. На даний час, нотаріуси вже є користувачами Державного реєстру актів цивільного стану, але не можуть здійснювати реєстрацію актових записів. При цьому, надання нотаріусам доступу до цього реєстру дозволило безпосередньо встановлювати факти народжень, реєстрації шлюбів і т.д., що, по-перше, спростило вчинення нотаріальних дій, по-друге, надало можливість нотаріусу шляхом звернення до реєстру упевнитися у дійсності того чи іншого актового запису. Таким чином, надання нотаріусу права здійснювати державну реєстрацію шлюбу і розірвання шлюбу є цілком доцільним. Проте, також видається доцільним надати право реєстрації й інших актових записів, наприклад, реєстрацію народжень і тим більше – реєстрацію смертей, з огляду на те, що нотаріуси здійснюють провадження по спадкових справах.
Крім того, якщо говорити про розширення повноважень, які дозволили б громадянам у спрощеному порядку захистити свої права, то варто згадати також про доцільність надання нотаріусу права засвідчувати факт розміщення певної інформації на Інтернет-ресурсах. Це питання вже піднімалося колись в Україні, але, нажаль, так і не знайшло свого вирішення. На сьогодні про нього вже не згадують. Однак, такі повноваження, які, до речі, існують, наприклад, у нотаріусів Російської Федерації, дозволили б громадянам України шляхом звернення до нотаріуса зафіксувати факт порушення їхніх авторських прав у мережі Інтернет.
Це є актуальним для українських громадян?
Так, на жаль, порушення прав інтелектуальної власності в Україні є дуже розповсюдженим явищем. При цьому, якщо виявляються факти порушення у мережі Інтернет, перед українськими громадянами постає проблема фіксації цих фактів. В окремих випадках вони вимушені звертатися до російських нотаріусів, які згідно із законом мають право складати протоколи огляду сайтів і, відтак, відтворювати інформацію, розміщену на відповідних електронних ресурсах. Я думаю, що ця ситуація потребує вирішення на законодавчому рівні.
Ті реформи, що вже проведені у сфері нотаріату, на Вашу думку, є вдалими? І чи вирішили вони існуючі проблеми?
Я думаю, деякі реформи дійсно були вдалими. До таких, наприклад, можна віднести реформу державної реєстрації, якою нотаріусам були надані повноваження щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Це надало людям, які звертаються за реєстраційними діями, можливість зареєструвати право власності безпосередньо після посвідчення договору у нотаріуса, отже, значно спростило процедуру реєстрації.
А невдалі реформи можете назвати?
На мою думку, невдалим у багатьох випадках є підхід до реформ. Наприклад, запровадження навіть тієї ж реформи державної реєстрації супроводжувалося і продовжує супроводжуватися постійними, дуже частими змінами у законодавстві, інколи – такими, що суперечать одна одній. Наприклад, спочатку було запроваджено принцип екстериторіальності, невдовзі екстериторіальність було скасовано, після чого знову розпочалося обговорення щодо необхідності її запровадження. Зміни законодавства у сфері державної реєстрації, які відбуваються кожного року по декілька разів, явно не сприяють формуванню і напрацюванню єдиної практики у реєстраційних діях.
Окрім того, багато проблем залишаються невирішеними вже впродовж довгого періоду, і, наразі, немає конкретних напрацювань щодо їх вирішення. Наприклад, проблема зберігання архіву. За законом приватні нотаріуси зобов’язані зберігати архів увесь час, протягом якого вони здійснюють нотаріальну діяльність. Архів нотаріуса – це десятки і навіть сотні справ, кількість яких збільшується кожен рік. Окремі справи дозволено знищувати через деякий час, але, при цьому, загальна кількість документів, що посвідчуються кожен рік і підлягають зберіганню, є надзвичайно великою. Тобто зберігати таку кількість документів у приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса, є великою проблемою. Тому, я вважаю, що доцільним було б надати право приватним нотаріусам нарівні з державними нотаріусами здавати такі документи на зберігання до Державного нотаріального архіву.
Чи існують в Україні так звані «чорні» нотаріуси?
Я впевнена, що явище, яке отримало назву «чорні» нотаріуси, в Україні не існує у тому масштабі, в якому про нього говорять. Можливо, дійсно були випадки зловживань і вчинення протиправних дій з боку нотаріусів, однак, вони не мали системного характеру, а були окремими одиничними випадками. Як і у будь-якій іншій сфері діяльності, у нотаріаті також, на жаль, трапляються випадки недобросовісного виконання нотаріусом своїх обов’язків і зловживань, але вони все ж є більше виключенням, аніж правилом; більшість нотаріусів працює відповідно до вимог закону. У той же час, таке широке розповсюдження інформації про діяльність «чорних нотаріусів», яке ми маємо зараз, і яке часто не підтверджується конкретними фактами, формує негативну громадську думку і дискредитує не тільки, власне, інститут нотаріату, але й органи юстиції у цілому.
Чи були реальні випадки притягнення нотаріуса до кримінальної відповідальності?
Звичайно, були, і неодноразово. Нотаріус прямо визначений у Кримінальному кодексі України як спеціальний суб’єкт злочину, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за зловживання повноваженнями, за підроблення документів, за підкуп тощо.
Тобто існують конкретні вироки про засудження нотаріусів?
Так.
Які покарання застосовуються у таких випадках до нотаріусів?
Як правило, це – штраф і позбавлення права займати певні посади і займатися певною діяльністю, але були й випадки застосування позбавлення волі.
Утім, говорячи про відповідальність, потрібно подивитися і на інший її бік – не зважаючи на широкі повноваження нотаріусів і визначену у законі пряму заборону щодо втручання у діяльність нотаріуса і державного реєстратора, наразі, чинне законодавство не передбачає жодних положень, які б установлювали відповідальність за таке втручання. Таким чином, у разі виникнення подібних проблем, фактів втручання у професійну діяльність з вимогою вчинити певну дію, прийняти незаконне рішення тощо, нотаріус, фактично, позбавлений можливості захистити свої права. Утім, покладаючи на нотаріуса велику відповідальність, важливо подумати і про можливі порушення прав самих нотаріусів. Я думаю, це також належить до питань, які потребують законодавчого врегулювання.
