Зв’язок, що виникає у фото, неможливо підробити. Ігор Тіманьков доводить це своєю щоденною практикою, перетворюючи фотографію на мистецтво глибокого розуміння. Його методика не про техніку, а про внутрішню тишу, в якій з’являється справжність. Там, де інші шукають правильний кут чи світло, він шукає відчуття — як модель дихає, як змінюється її погляд, коли вона перестає "грати" і просто є.
Його підхід до портрету — це ніби психотерапія у кадрі. Часто люди, які приходять на зйомку, навіть не усвідомлюють, як глибоко зчитуються їхні емоції. Але згодом, переглядаючи знімки, бачать себе справжніми. Не відретушованими, не ідеальними, а живими. І ця справжність — те, що створює довіру до фотографа.
Ігор працює не лише як художник, а і як дослідник. Його зацікавлення нейронаукою не випадкове — він вивчає, як мозок реагує на візуальні імпульси, що викликає емоційний сплеск, а що — відторгнення. У кожному кадрі — багато рівнів сприйняття: від композиції і кольору до глибокого психологічного підтексту. Це складна, але захоплива система, у якій головна роль належить людині. Бо головний фокус Тіманькова — завжди на особистості.
Фреймований сторітеллінг, який він розробив, дозволяє працювати з кадром, як з розкадруванням фільму. Усе має значення: положення рук, напрямок погляду, фон, розмитість, навіть те, що залишилося за межами знімка. Ігор формує історії, де глядач сам стає героєм. Не тому, що бачить себе буквально, а тому, що впізнає свої емоції, свій досвід, свої сумніви й натхнення. Це кадри, які викликають не тільки «вау», а «я відчуваю це».
Його знімки часто про те, чого не видно. Про мить до сльози, про усмішку, яка тільки народжується, про тишу між словами. Ці нюанси — не техніка, а відчуття, яким фотограф живе.
Свою філософію Ігор передає і в освітніх проєктах. Він проводить майстер-класи та пише про фотографію як спосіб емпатії. Адже вважає, що найкращі фото народжуються не з технічної підготовки, а з присутності — уміння бути тут і зараз, із повагою до людини перед об’єктивом. Тіманьков навчає не знімати — а слухати. Не будувати — а помічати. Його метод допомагає фотографам вийти за межі ремесла і наблизитися до мистецтва.
Його підхід уже надихнув сотні фотографів у США, Європі й Україні змінити спосіб спілкування з камерою. Більшість з них відзначають, що зйомка перестала бути «роботою», а стала зустріччю — з іншими, і з собою. І саме це, вважає Тіманьков, і є найвищим проявом візуальної довіри.
«Коли людина дивиться на своє фото й раптом відчуває: "Це — я", — значить, кадр став правдою», — каже він.
У час, коли ми звикли до фільтрів і вигаданих образів, фотографія Ігоря Тіманькова повертає до головного — до себе. Вона не змушує подобатися, вона запрошує побути справжнім. І саме тому його знімки не просто зберігаються — ними живуть.
Нагадаємо, Фінансовий гороскоп на тиждень з 24 по 30 листопада.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, Тимочко розповів, чи обмежать США продаж зброї для України в разі зірваних перемовин.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →