Обраний президент США Дональд Трамп претендує на приєднання до Америки не лише острова Гренландія, що належить Данії, але і знаменитого Панамського каналу. Це лише частина великого списку претензій Трампа до союзників США в усьому світі, пише The Hill.
За останній час Трамп кілька разів скаржився на те, що Панама бере з американських кораблів занадто велику плату за проходження каналом. Часом він відверто ставив питання про можливе повернення каналу під контроль американців.
"З нашими військово-морськими силами і торгівлею поводяться дуже несправедливо і недобросовісно. Збори, які стягує Панама, є смішними, особливо враховуючи надзвичайну щедрість, яку США надали Панамі. Це цілковите "обкрадання" нашої країни має бути негайно припинене", - написав він у соцмережах кілька днів тому.
Також наступний президент Америки висловлював занепокоєння, що Китай користується перевагами каналу і навіть натякав, що буцімто Пекін може впливати на роботу каналу.
Панама відкинула претензії Трампа. Президент Хосе Рауль Муліно, зазначив, що тарифи на проходження кораблів через канал не визначаються "за примхою".
"Як президент, я хочу чітко висловити, що кожен квадратний метр Панамського каналу та прилеглої до нього території належать ПАНАМІ і залишатимуться такими. Суверенітет і незалежність нашої країни не підлягають обговоренню", – сказав Муліно.
Стратег від Республіканської партії та коментатор CNN Ана Наварро сказала, що будь-яка спроба втілити в життя погрозу Трампа, швидше за все, потребуватиме військових дій.
Який стосунок США мають до Панамського каналу
Побудувати Панамський канал ще наприкінці XIX століття намагалися французи, але з низки причин зазнали невдачі. На початку XX століття проект перейшов до рук американців, які зрештою і побудували канал у 1914 році, пише УНІАН.
Панамський канал мав і досі має велике значення для світової торгівлі, але найбільше він потрібен був саме США, оскільки дозволяв значно скоротити час поставки товарів морем між західним та східним узбережжями США. І що найголовніше, американці отримали змогу швидко перекидати військовий флот між Тихим та Атлантичним океанами.
Від самого початку, згідно міждержавної угоди між США і Панамою контроль над Панамським каналом і прилеглою зоною здійснювали американці.
Після Другої світової війни панамське суспільство почало висловлювати невдоволення тим, що частину панамської території де-факто контролює іноземна держава. Це призвело до низки інцидентів, один з яких навіть закінчився тимчасовим розірванням дипломатичних відносин між Панамою і США.
Зрештою у 1977 році було підписано угоди Торріхоса-Картера, згідно з якими контроль над каналом поступово передавався Панамі. Повний контроль над ним Панама отримала 31 грудня 1999 року.