У Пекіні 3 вересня відбувся найбільший в історії Китаю мілітаристський парад, який мав продемонструвати військову міць Піднебесної всьому світові та Заходу зокрема. Тим часом, після багатьох десятиліть нерішучості та зволікань, союзники США нарешті переозброюються, пише американське видання Foreign Policy.
На щорічному саміті НАТО в червні члени блоку зобов'язалися витрачати щонайменше 5% свого ВВП на оборону та пов'язану з нею інфраструктуру. Але навіть попри збільшення фінансування, переоснащення заводів та нарощування виробництва зброї, члени Альянсу не вирішили фундаментальну проблему: хто буде воювати.
На думку видання, один із ключових уроків війни між Росією та Україною стосується чисельності. Для Заходу ера обмежених операцій з боротьби з повстанцями та швидкої прецизійної війни закінчилася.
Коли понад пів мільйона солдатів стоять один проти одного на фронті протяжністю понад тисячу кілометрів, НАТО доводиться заново вивчити старий принцип війни: маса має значення. І в кінцевому рахунку ця маса все ще залежить від людських ресурсів.
Використання дронів не зменшило потреби у солдатах
Інший ключовий аспект війни між Росією та Україною – масове використання дронів на полі бою – не повинен відволікати Захід від центральної ролі людських ресурсів, продовжує видання. Зараз дрони спричиняють приблизно 70% втрат у війні, але вони є еволюцією, а не революцією у військовій справі.
Ударні дрони часто є дорожчим і менш ефективним засобом вогневої підтримки, ніж старомодна артилерія. Тому розміри парку дронів на українських полях бою свідчать не тільки про зростання можливостей безпілотних літальних апаратів і боєприпасів, а й про вичерпання традиційних боєприпасів, включаючи артилерію і ракети.
Розширення дронної війни змусило українську армію та російських окупантів перевести людей на нові спеціальності, але це не зменшило потребу в солдатах.
Наразі технологія не змінила фундаментально виснажливий характер великих міждержавних конфліктів. Foreign Policy вважає, що недостатні зусилля України з мобілізації та недоліки в російській вербувальній роботі почали даватися взнаки.
Країни-члени НАТО покладаються на невеликі професійні збройні сили
Але навіть попри те, що втрати Росії та України на війні перевищили 1 мільйон осіб, каже видання, більшість європейських держав-членів НАТО все ще покладаються на невеликі професійні збройні сили, типові для періоду після холодної війни.
Британська армія, що налічує лише 70 000 повноцінних солдатів, є найменшою з часів 1700-х років. Німецька Бундесвер, що налічує близько 180 000 повноцінних солдатів, становить приблизно третину від свого розміру під час холодної війни.
Для будь-якої західноєвропейської країни, ймовірно, було б складно мобілізувати та розгорнути навіть одну боєздатну важку бригаду менш ніж за тиждень. Для порівняння: за даними Foreign Policy, сьогодні на обох сторонах фронту в Україні налічується близько 300 бригад.
Відновлення фактичного призову до армії протягом десятиліть було політично токсичним для більшості західних країн. Після закінчення холодної війни всі, крім кількох, збройні сили НАТО скасували обов'язкову військову службу. Але зараз ситуація змінюється.
У Німеччині міністр оборони Борис Пісторіус відкрито висловився за відновлення обов'язкової служби, а правляча коаліція запропонувала закон, який дозволить швидко відновити призов під час кризи. Навіть у Великій Британії, яка історично ставилася до призову як до чогось більшого, ніж надзвичайного заходу під час війни, політики, такі як колишній прем'єр-міністр Ріші Сунак, обговорювали відновлення національної служби.
Виняток - Фінляндія та Швеція
Фінляндія та Швеція, які приєдналися до НАТО лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, можуть стати прикладом для інших союзників, які борються з викликами у сфері безпеки.
Так Фінляндія, де діє загальна військова служба для чоловіків, може мобілізувати армію з майже 1 мільйона активних солдатів і резервістів із загальної чисельності населення, яка становить менше 6 мільйонів.
Хоча для мобілізації всіх фінських резервістів знадобиться кілька тижнів, менші сили високої боєготовності можуть бути готові за лічені дні або навіть години – це реакція на несподіване вторгнення Росії до Криму в 2014 році, яке стало потужним аргументом для країни, що досі пам’ятає радянську агресію у 1939-1940 роках.
Фінська армія також може похвалитися однією з найбільших артилерійських сил НАТО і незабаром отримає підтримку 64 нових винищувачів F-35.
Загалом, зазначило видання, якщо бойові дії почнуться на території НАТО або у Східній Азії, добровольчість виявиться недостатньою для задоволення потреб у людських ресурсах під час великої війни.
Незважаючи на всю особливу зацикленість на цільових витратах, найкращим показником для оцінки відданості заможної сучасної країни своїй обороні може бути кількість добре навчених людей у формі, йдеться у статті. Відкритим залишається питання, чи продемонструють демократії Європи та Азії таку відданість.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →