Людська ціна війни в Україні добре задокументована. Але російське вторгнення також впливає і на тварин, найнесподіванішим чином. У дослідженні, опублікованому в грудні в журналі Evolutionary Applications, група вчених виявила, що вплив конфлікту за короткий період перетворив колишніх домашніх улюбленців на собак, які більше нагадують диких тварин.
Вчені зібрали дані про 763 собак з дев'яти регіонів України. Команда працювала з притулками для тварин, а ветеринари та волонтери збирали інформацію про бродячих собак у відносно безпечних районах і, іноді, на територіях, визнаних небезпечними, пише The New York Times.
Однак збір даних на лінії фронту був набагато складнішим. Цю роботу очолив зоолог зі Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий. Доктор Дикий два роки, починаючи з 2022-го, служив добровольцем у лавах ЗСУ на передовій – спочатку біля міста Лиман у Донецькій області, а пізніше недалеко від Харкова, біля кордону з Росією.
"Багато бродячих собак жили з нами в селі Зарічне. Вони були в жаху від бойових дій; деякі страждали від контузії. У однієї маленької собачки була зламана лапа, яка неправильно зрослася, через що вона залишилася кульгавою назавжди. Інша осліпла на одне око, втративши його під час вибуху", – згадує доктор Дикий.
Доктор Дикий і його колеги "годували їх усіх, давали притулок і надавали медичну допомогу, коли це було можливо", – розповів він.
Хоча дослідження було зосереджено на домашніх собаках, багато з яких більше не перебували під опікою господарів і жили як бродячі. "З самого початку війни ми спостерігали дуже сумну ситуацію з домашніми тваринами в Україні, – заявляє провідний автор статті і зоолог Львівського університету Марія Марцив. Хтось забирав вихованців із собою, але деяких просто залишали на вокзалах або кидали на окупованих територіях.
Стрімка трансформація зовнішності
Більшість висновків команди свідчить про те, що собаки на передовій за дивно короткий проміжок часу стали більше схожими на дикі види псових, такі як вовки, койоти або динго.
Прикладів такої трансформації в даних було більш ніж достатньо: у фронтових собак рідко зустрічалися морди, характерні для брахіцефалів (як у французького бульдога) або подовжені (як у такси). Багато хто також мав зменшену масу тіла. Навіть форма вух змінилася: гостровухі собаки зустрічалися частіше, ніж висловухі.
"На передовій дійсно частіше виживають собаки з ознаками "дикого" фенотипу: стоячі вуха, прямий хвіст, менше білого кольору в забарвленні", – написала доктор Марцив в електронному листі. Співавтор дослідження і докторант Гданьського університету в Польщі Малгожата Вітек додала, що "війна діє як потужний фільтр, сприяючи рисам, які покращують виживаність в екстремальних умовах".
У матеріалі йдеться, що в зонах війни в Україні були виявлені й інші характеристики, більш властиві диким видам: там було менше старих, хворих і травмованих тварин, а собаки на передовій частіше збивалися в зграї.
"Що нас найбільше здивувало, так це те, як швидко проявилися ці зміни. Війна триває відносно недовго, проте відмінності між фронтовими собаками та іншими популяціями вже були дуже вираженими", – каже Вітек. Однак вчені застерігають від інтерпретації їхніх висновків як прискореної еволюції, викликаної війною.
"Зміни, які ми спостерігаємо у собак, відбуваються занадто швидко, щоб їх можна було пояснити молекулярною еволюцією", – підкреслила Вітек.
Насправді умови війни сприяють тваринам, що мають певні характеристики. Наприклад, собака з меншою масою тіла з меншою ймовірністю активує протипіхотну міну, їй легше сховатися в замкнутому просторі, і вона є меншою мішенню для осколків.
Незважаючи на прояв, здавалося б, диких рис характеру і фізичних особливостей, більшість собак залишалися залежними від людей в плані харчування, лише доповнюючи свій раціон рослинами і випадковим полюванням. Часом собаки виживали, поїдаючи тіла полеглих солдатів. Деяких "усиновлювали" українські військові. Але вчені все ж помітили на передовій собак, які більше не залежали від людей заради виживання.
Загроза для всієї екосистеми
"Це можна розглядати як фералізацію (здичавіння) – повернення до життя, незалежного від людини", – заявляє керівник проекту і біолог з Гданського університету Малгожата Пілот.
Хоча дослідження обмежувалося собаками, воно піднімає питання про більш широкі наслідки екологічної шкоди, заподіяної війною.
"Докази того, що жахи війни мають сильний негативний вплив на собак, повинні послужити тривожним сигналом для інших видів, які набагато менш мобільні і більш обмежені в своєму раціоні та вимогах до середовища проживання", – вважає Юен Річі, еколог дикої природи з Університету Дікіна в Австралії, який не брав участі в проекті.
Або, як висловилася доктор Пілот: "Війни – це не тільки гуманітарні кризи. Це ще й екологічні катастрофи".