Українців просять повертатися додому з-за кордону. В уряді обіцяють співгромадянам, які перебувають за кордоном, роботу на оборонних підприємствахї України із бронюванням від потенційної мобілізації.
Таку заяву зробив Олексій Чернишов, очільник міністерства національної єдності України. Міністр зазначив, що у питанні повернення, це має бути особисте рішенням тих, хто перебуває за кордоном.
«Сьогодні Україна, деякі індустрії, потребують, як повітря, фахівців. Це і оборонна галузь, і галузь військово-промислова, це й інші галузі. У нас дефіцит професіоналів, у нас дефіцит спеціалістів, і більшість із них Україна готова бронювати від військової служби. Саме для того ми плануємо розгорнути такі центри, які допоможуть у пошуку вакансій в Україні та в країні перебування українців. Ці центри вакансій зможуть надавати послуги і заохочувати обрати той чи інший професійний шлях в Україні», — заявив Олексій Чернишов.
Одна рука відлякує, а інша запрошує
Експерти з якими поспілкувався ТСН.ua, сумніваються в ефективності такої заяви міністра Національної єдності України. Особливо в частині обіцяного бронювання.
«Як на мене, то ця заява є досить дивною. Однією рукою ми проводимо певні заходи, які цих чоловіків змушують бігти за кордон і не повертатися, аж тут, раптом, виявляється, ми хочемо їх повернення і вже робимо все можливе, щоб повернути. З заяви міністра випливає, що ми готові надавати певні преференції, задля того, щоб ті, хто виїхав, повернулися додому. Доборе, а ті люди, які три роки живуть і працюють в Україні, вони що якісь не такі?» — розповідає ТСН.ua Тетяна Пашкіна, HR-експертка.
Вона додає, що українців з-за кордону планують запрошувати суто на оборонні підприємства, ВПК. Але сумнівається, що там будуть потрібні вчителі, медики, маркетологи, перукарі.
«Якщо людина виїхала за кордон ще до ковіду і працювала, приміром, перукарем, то яким чином такий фахівець буде корисним на оборонному підприємстві в Україні? Кого він там буде стригти? Звісно, що його можна перевчити на потрібний фах. Але тут питання, навіщо обіцяти „золоті гори“ та бронювання українцям, які за кордоном, якщо спочатку можна запропонувати це тим, хто живе тут три роки під ракетами. А вже потім пропонувати тим, хто за межами країни. Це, як на мене, більш справедливо», — зазначає Тетяна Пашкіна.
Черг зі «своїх» не спостерігається
Вона підкреслює, якби дійсно у нас була велика кількість вакансій в оборонних підприємствах, які гарантують бронювання та достойну зарплату, то до них би вже вишикувались величезні черги з охочих.
«Якщо б людям реально пропонували бронювання та достойну зарплатню, то, гадаю, ці позиції можна було б закрити за рахунок українців, які зараз перебувають в країні. Я часто стикаюсь з кандидатами і перші два питання, які чую від чоловіків на співбесідах — це бронювання та розмір зарплати, саме у такій послідовності. Це саме те, на що люди зараз охоче йдуть. Але мені незрозуміло, чому це мають бути українці, які дивним чином опинилися за кордоном, а зараз раптом претендують на запропоновані „блага“ першими? На це у мене відповіді, на жаль, немає», — каже Тетяна Пашкіна.
На яких умовах хочуть повертатися?
Якщо вірити опитуванням, які проводяться за кордоном серед наших громадян, то результати свідчать, що українці готові повертатися, якщо їм дадуть допомогу на отримання достойного житла, запропонують гарну зарплату і фінансову допомогу на переїзд.
«Виходячи з базової логіки справедливості, чому першими мають отримати житло не ВПО, які наразі живуть у модульних будинках або не дуже комфортних умовах, а люди, які й до цього мали більш-менш нормальні житлові умови та фінансове забезпечення», — зауважує Тетяна Пашкіна.
Будуть крутити носом?
Експертка нагадує, ще до ковіду та війни розмір середньої зарплати в Україні був найнижчим у Європі, тому дуже сумнівно, що після трьох років війни середня зарплата раптом стане більшою.
«Люди, які три роки прожили у Німеччині, Ірландії, чи в Польщі, де середня зарплата вища від нашої в шість разів, навряд чи погодяться повертатися додому. Навіть якщо оборонне підприємство буде давати їм шалені 40-60 тисяч гривень, вони можуть крутити носом, виходячи з того, що заробітна платня у тих країнах, де вони живуть виглядає зовсім інакше. Тому повернення малоймовірне, а заява міністра — лише заява про наміри, створення видимості, що ми хочемо когось повернути, але поки це виглядає, як щось пустопорожнє», — підкреслює Тетяна Пашкіна.
Про блудного сина на новий лад
За словами Тетяни Пашкіної, дуже шкода, що ця пропозиція була озвучена для умовно кажучи «чужих людей», а не для «своїх».
«Мені здається, що ті люди, які до цього часу живуть в Україні, більш підхожі кандидати на усілякі пільги та цікаві пропозиції, а у нас чомусь розігрують притчу про блудного сина — одного сина всі чекають, все йому пробачають і все для нього готують, а того, хто прожив важкі часи з батьками ніхто не помічає. І він вже думає, може і собі треба було повіятися за кордон, то був би бажанішим у рідному домі», — підсумовує Тетяна Пашкіна.
Країні не вистачає робочих рук
Соціолог Олександр Шульга зазначає, що на третій рік війни перед Україною, постало гостре питання нестачі людських резервів — велика кількість українців задіяна в обороні держави, значна частина виїхала за кордон рятуючись від війни, а певна частина залишилася в російській окупації.
«Наш ВПК поступово розвивається. Його потужність має бути високою, враховуючи масштаби агресора, який на нас напав. Гадаю, що через брак робочих рук і виникла потреба звернутися до українців, які знаходяться за кордоном», — розповідає ТСН.ua соціолог Олександр Шульга.
Кликати мігрантів чи своїх людей?
Він додає, що у нашого уряду є два варіанти – залучати до праці трудових мігрантів з інших країн або ж кликати своїх громадян, які тимчасово виїхали за межі держави.
«Проблема в тому, що на даний момент трудові мігранти навряд чи виявлять бажання їхати на заробітки до України через постійні російські повітряні атаки. Тому міністр національної єдності намагається достукатися до найбільшої притомної аудиторії та якось її привабити до України, тим же бронюванням», — розповідає Олександр Шульга.
Чому варто пробувати
Експерт вважає, що заява міністра зроблена не від гарного життя, і під час війни не буває простих рішень.
«На жаль, у нашому суспільстві можна нарватися на шквал критики за ухвалення будь-якої ініціативи. Тож безперечно знайдуться ті, хто скаже, що це несправедливо. Але реальність така, що нам дійсно не вистачає робочих рук. Людей потребує не лише передова, а й міцний тил. Чи дасть це результат, я не знаю. Але мені здається, що варто пробувати, бо рішень, щоб усі були задоволені наразі немає», — зазначає соціолог.
Скільки потрібно людей?
За словами Олександра Шульги, у тій же Росії на середину 2024 року не вистачало для потреб ВПК та загалом на ринку праці 2 мільйони робочих рук.
«У нас масштаби менші, але я думаю, що це десятки або навіть кілька сотень тисяч людей. Тому, повторюся, уряд намагається перебрати всі можливі варіанти. Найпростіший — кликати тих, хто раніше тут жив, тих хто знає мову, культуру, традиції. Їх переконати буде легше, ніж трудових мігрантів з інших країн», — підсумовує соціолог.