Пізно ввечері 23 лютого 2022 року українські прикордонники на КПВВ "Чонгар" (адмінкордон із Кримом) побачили, що росіяни загасили світло зі свого боку, а потім почали переміщати колони важкої техніки та вишикували її. 24 лютого, приблизно о 4-5 ранку, ворог відправив для розвідки дрон – після чого почалися обстріли та вторгнення російської армії на цій ділянці фронту.
Про побачене на адмінкордоні з Кримом розповів прикордонник Олексій Ружиненко – уродженець Кіровоградщини, який був на посту в ніч із 23 на 24 лютого 2022-го. У перший день великої війни він потрапив у полон противника. Після 2 років та 4 місяців неволі 17 липня 2024-го в межах обміну Ружиненко повернувся додому, розповіли "Крим.Реалії".
Співробітник ДПСУ явні сигнали російського вторгнення помітив 23 лютого 2022 року.
Люди, які їхали з території окупованого півострова на материк, розповідали, що російські війська стягуються ближче до кордону.
"Ми, в принципі, передавали на відділ. Говорили: "Все добре, це в них навчання, нічого такого страшного". Потім уже ближче до 22-23:00, можливо (я не пам’ятаю), у них зникло світло. Все одно деякий час – годину, можливо, не більше – люди ще звідти виїжджали й туди заїжджали теж. Говорили, що там дуже багато військових, там танки якісь, БТРи. Ми теж так напружились і передавали про це", – згадав захисник кордону.
Ближче до ночі прикордонники на "Чонгарі" в тепловізорі помітили рух колон техніки, зокрема танків. Коли вона під'їхала ближче, ворожі РЗСО "Град" вишикувалися на кордоні.
"Далі, десь перша година ночі, усе затихло, така тиша була. Дуже напружено стало, страшно навіть. Ми теж уже погасили світло, закрили одну лінію, пропускали тільки по одній лінії, тобто в’їзд-виїзд", – сказав Ружиненко.
Після цього росіяни перекрили рух по КПВВ "Джанкой" – автобуси, що приїжджали з Донецька, розверталися і їхали у зворотному напрямку.
Близько 4-5 ранку співробітники ДПСУ почули шум у небі. Це були російські безпілотники.
"Підлітає дрон, висить над нами. Спочатку його не бачили, там один хлопець побачив, кричить: "Повітря!". Автомати на нього навели, щоб вистрілити або просто налякати. Він розвернувся, назад полетів – і буквально через секунд 30 почали "Гради" летіти", – розповів про перший обстріл Ружиненко.
Він та частина інших прикордонників забігли у бліндаж. Вибухи тривали близько 40 хвилин.
Після цього їх мали евакуювати із КПВВ автобусом. Але сталося непередбачуване. Ружиненко побачив БТР і бронемашини, військових, які стріляли у бік Криму. Тому прикордонники були певні, що це Збройні сили України.
"Ми ж усі опустили зброю, кричимо: "Свої, свої!". Хто російською, хто українською. Вони теж дивляться на нас, зброю опустили. Ми підходимо ближче, за метрів 15-20 дивимося – якась форма взагалі не наша, пов'язки червоні, білі, усі в масках, зовсім незрозуміло було... Потім вони дивляться на нас, теж бачать нашу форму, наші прапори. І просто такі слова: "Ааа, це х*хли", – переказав події українець. Він досі не може пояснити, чому росіяни обстрілювали свою колону.
Так Ружиненко та його товариші по службі потрапили в полон. Окупанти поклали їх на землю, забрали зброю, телефони, жетони. Стріляли у цивільні автомобілі на Чонгарському мості.
Прикриваючись живим щитом, полонених прикордонників колонами повели до села Чонгар. Тільки в дорозі прийшло розуміння, що почалася повномасштабна війна, зізнався Ружиненко.
"Ми пройшли метрів 20-25, нас знову поклали на асфальт. Ми вже лежали, і починає колона танків їхати... І там буквально сантиметрів 20-30 від голови гусениця так пролітає. Тоді вже було страшно. Тоді стало зрозуміло, що реально війна почалася", – сказав колишній військовополонений.
Спершу він потрапив у Джанкой (Крим), де Ружиненко бачив колону військової техніки, що рухалася на материкову частину України. Далі, мабуть, їх повезли до Курської області Росії. Потім у Шебекіно, Старий Оскол, Валуйки й колонію №4 в Олексіївці Бєлгородської області. У цьому виправному закладі Олексій Ружиненко пробув до 17 липня 2024 року.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, Курс валют: долар та євро різко подорожчали у четвер.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →