Нещодавно в Києві рідні багатьох військовослужбовців 77-ї аеромобільної бригади вийшли на мирний хід, вимагаючи від влади надати їм інформацію про долю своїх синів і братів.
Як розповіли в коментарі для ТСН.ua рідні цих бійців, про багатьох військовослужбовців від січня, лютого та березня немає жодної вичерпної інформації.
Історію свого брата, військовослужбовця цієї бригади Миколи Щирського, нам розповіла його сестра – Ірина.
"В мене є брат, Щирський Микола Миколайович, 1999 року народження. За станом здоров’я у нього було звільнення від служби в армії, але коли почалося повномасштабне вторгнення, він пішов до Маловисківського військкомату Кіровоградської області. Ходив туди 8 разів. Був настільки мотивованим, що звільнився з роботи, пройшов комісію. Зважаючи на те, що він був студентом, йому казали, що є звільнення", – розповідає Ірина.
До цього додає: "Брат закінчив бакалаврат, після чого його запросили на медкомісію, він її пройшов. Він усе своє життя мріяв бути військовим. На початку листопада його разом з іншими забрали на військові навчання до Британії. Повернувся він десь через півтора місяця. Приблизно від 20 грудня до 20 лютого він перебував у Житомирі. Після "учбовки" 24 лютого їх повезли на Бахмут. Він мені зателефонував, попрохав зібрати на тепловізор, зарядну станцію та грілки для хлопців. 1 березня він написав батькам і дружині, що "вже на місці та декілька днів не буде зв’язку". 2 березня дружині Миколи зателефонував водій, який відвозив їх на місце, та повідомив, що там пекло. Від березня ми почали намагатися зв’язатись із військовими, 4 березня на зв’язок вийшли ті хлопці, які були з братом на завданні, та повідомили, що він з ними не повернувся. З 50 чоловік повернулося семеро. Це було його перше бойове завдання після "учбовки". 5 березня я дізналася, що Миколу не знайдено. Я звернулася із заявою до військкомату. Військкомат повідомив, що брат на бойовому завданні. Я почала пошуки. Один з побратимів Миколи почав цікавитися у командирів про його долю, йому відповіли, мовляв, мовчи".
Ірина акцентує увагу на тому, що за її інформацією, в інших бригадах є інформація щодо того, хто є полоненим, хто загинув.
"В нашому випадку інформації немає. Абсолютно. За моєю інформацією, немає даних щодо 182 військовослужбовців. Це той список, який склали ми. Головна наша вимога – знайти наших рідних, знайти інформацію про них. Я написала звернення до президента. Ми розуміємо, що можливі втрати, що хлопці пішли не на курорт, але жодної інформації, крім тієї, що брат та інші хлопці є безвісти зниклими в Бахмутському районі, немає. Таке враження, що вони розчинилися в повітрі", – з сумом повідомляє Ірина.
Резюмуючи, жінка каже: "Наша перша й головна вимога – отримати список полонених військовослужбовців 77-ї бригади. Його немає. Це підозріло, і ми робимо на цьому наголос. Його фізично немає. Через це ми і вийшли на мирну ходу у Києві після того, як отримали відписки від влади, що вона "стурбована". Ми змушені були вийти на мирну ходу. Під час неї до нас вийшов представник Офісу президента, ми йому передали наше звернення. Друга вимога – тіла загиблих. Ми прекрасно розуміємо, що загиблі були. Нас цікавить те, де вони. Якщо людина загинула, то мати повинна знати про те, де її дитина".
Водночас Ірина каже, що в неї є припущення, що хлопців без належного озброєння відправили одразу до найгарячішої ділянки фронту.
На нещодавній пресконференції міністра оборони України журналіст ТСН.ua запитав особисто у очільника оборонного відомства про те, чи відомо щось додаткове про зниклих безвісти військовослужбовців із 77-ї бригади.
Міністр оборони Олексій Резніков повідомив ТСН.ua, що очікує запиту, та додав: "Ми зв'яжемося з комбригом 77-ї бригади та попросимо дати чітку внятну відповідь".
Редакція ТСН.ua надіслала відповідний запит на адресу Міністерства оборони з питаннями про те, що відомо про долю військовослужбовця Миколи Щирського, крім того, що він, за словами його сестри, є безвісти зниклим.