Старі фотографії Львова закарбували атмосферу міста, яке поступово ставало все більш сучасним, але при цьому не втрачало своїх традицій. І хоча за минуле століття змінилися транспорт, мода та повсякденні звички, чимало місць залишилися впізнаваними. Сьогодні, прогулюючись площею Ринок або проспектом Свободи, можна побачити ті самі будівлі, які колись потрапляли в об'єктиви львівських фотографів.
Старовинні фотографії дозволяють зазирнути у повсякденне життя міста та побачити, як змінювався Львів на межі XIX–XX століть і у міжвоєнний період. У мережі були опубліковані рідкісні знімки, про це повідомляє Vesti-UA.net з посиланням на Обозреватель.
Одним із найжвавіших місць старого Львова залишалася площа Ринок. Ще з XIV століття вона була центром торгівлі, суспільного життя та важливих міських подій. На старовинних фотографіях можна роздивитися вози, торгові лавки та жителів у характерному для тієї епохи одязі.
Площа довжиною 142 та шириною 129 метрів оточена 44 історичними будівлями. У її центрі височіє ратуша, яка набула сучасного архітектурного вигляду в середині XIX століття.
Цікаво, що саме з площею Ринок пов'язана і рання історія львівської фотографії. У 1841 році у книжковій крамниці Вільда, яка працювала у будинку № 2, демонстрували дагеротипи Йогана Глойснера — одного з піонерів фотографічної справи у Львові.
На початку минулого століття Львів уже мав розвинений для свого часу міський транспорт. Перший кінний трамвай з'явився тут 3 травня 1880 року, а в 1894-му вулицями почали курсувати електричні вагони.
Поряд із транспортними нововведеннями змінювалася й архітектура. У 1900 році відкрили величний Оперний театр, який швидко став однією з найвідоміших споруд Львова.
Одним із відомих львівських фотографів XIX століття був Юзеф Едер. Його майстерня працювала у дворі готелю "Англійський" на території нинішнього проспекту Свободи. Серед найдавніших відомих фотографій Львова є роботи Едера та Карла Лянга, датовані 1861 роком.
Згодом фотографування стало популярною послугою. Родини замовляли портрети, молодята зберігали на пам'ять весільні знімки, а невеликі фотографії дарували друзям і близьким. Саме завдяки цим майстрам сучасники можуть побачити не лише вулиці минулого, а й обличчя людей, які колись ходили ними.
Важливою частиною міської культури були кав'ярні. Їх відвідували не лише заради ароматного напою, а й щоб поспілкуватися, прочитати свіжу пресу чи обговорити останні новини.
Кавова традиція Львова сформувалася задовго до XX століття. Зокрема, про кав'ярню Леваковського згадувалося ще в описах міста 1802 року. Згодом такі заклади перетворилися на популярні місця зустрічей інтелігенції, підприємців і творчих людей. Тут проводили час за шахами, грали в більярд, обговорювали політику, мистецтво та суспільні події.
Одним із відомих закладів була кав'ярня "Театральна", розташована на першому поверсі театру Скарбека, де зараз працює театр імені Марії Заньковецької. Кав'ярні створювали особливу атмосферу Львова, в якій поєднувалися європейські звичаї, місцеві традиції та багатомовне спілкування.
Коли закінчувався робочий день, центральні вулиці наповнювалися людьми, які виходили на традиційну прогулянку — корсо, або корзо. Цей звичай набув популярності ще за часів австрійського панування. Після знесення старих оборонних мурів у Львові почали облаштовувати широкі бульвари та прогулянкові алеї.
Одним із найпопулярніших місць став нинішній проспект Свободи, який у XIX столітті був відомий як вулиця Карла Людвіга.
