Звичайні джинси були настільки дефіцитним і престижним товаром в СРСР, що деякі громадяни були готові піти багато на що, лиш би придбати пару штанів зі справжнього деніму. Для їх перевірки вигадували цілу купу модних лайфхаків.
Наприклад, модники, яким вдавалось назбирати на дорогущу покупку, брали з собою на примірку сірники. Навіщо вони це робили, і що з їхнім лайфхаком було не так, розповідає OBOZ.UA.
Отже, джинси в СРСР вважались культовим предметом одягу. Особливо цінували їх за здатність з часом утворювати красиві потертості на тканині. Деякі для того, щоби пришвидшити їх появу, спеціально виварювали. Оброблені таким чином штани називали "варенками".
Вважалось, що здатність витиратись від носіння мали саме фірмові джинси. І тому їх старались перевіряти на придатність до цього. Саме тут в нагоді і ставав сірник. Його паличку змочували і терли нею тканину. Якщо деревина ставала синьою від контакту з денімом, це вважалось ознакою "справжності" речі.
Насправді ж смислу у такому тесті не було жодного. Дійсно якісний барвник, хоч і вимивається поступово з джинсової тканини, все ж не настільки нестійкий, щоби сходити від простого контакту з мокрим сірником. Зате контрафакт фарбували чим доведеться, і він такий тест проходив з легкістю.
Згодом радянські любителі деніму зрозуміли, що їхнім лайфхаком почали активно зловживати, і відмовились від нього. А також перестали купувати готові "варенки", адже потертості на них робили за допомогою пемзи, що псувало тканину, і дуже дорогі джинси швидко виходили після такої обробки з ладу.
