Спочатку Андрій Миронов не занадто прагнув зніматися в цьому фільмі - був зайнятий. Хоча і відмовити Аллі Суриковой було нелегко. Тим більше вона поставила питання руба: якщо Миронов не стане зніматися в ролі містера Феста, фільму "Людина з бульвару Капуцинів" не буде. Сценарій Едуарда Акопова припадав порохом на "Мосфільмі" чи то п'ять, чи то шість років. Сурикова чекала згоди Миронова півроку. Чи міг він засмутити режисера, та до того ж жінку?
На роль типової американської красуні Діани Литтл пробувалися багато молодих актрис - Ірина Розанова, Ольга Кабо, студентки театральних внз і початкуючі театральні зірки. Усі ці проби показали Андрію Миронову - на вибір. Він вибрав Олександру Яковлеву-Аасмяэ. Вона прославилася у фільмі Олександра Митты "Екіпаж" і тоді була просто Олександрою Яковлевой. Але під час зйомок фільму "Парашутистка" актриса вийшла заміж за майстра міжнародного класу по стрибках з парашутом і стала Аасмяэ. Для цієї ролі їй потрібно було багато чому навчитися: професійно танцювати, хвацько скакати на коні і звично вертіти кольт навколо пальця. Ось тільки співала Олександра Яковлєва не сама, виявилася дівчиною немузикальною.
Микола Караченцов повинен був грати Чорного Джека. Але, прочитавши сценарій, актор вирішив, що буде він Біллі. Попросив спробуватися і так азартно поліз у бійку з каскадером, що усі були просто приголомшені. Ковбой у Миколи Петровича вийшов не лише з кулаками, але і дуже зворушливим, з людською особою. А Чорним Джеком став Михайло Боярський. Шановні вірмени - Фрунзик Мкртчян і Армен Джигарханян - не змогли приїхати на зйомки, тому їх теж замінили. Вождем індійців став Спартак Мишулин, а трунарем-критиком - Лев Дуров.
Хороший режисер, відмінні актори - Тютюну, батько і син, Ярмольник, Филозов. Що ще потрібно для вдалого фільму? Звичайно ж, талановитий композитор. Ним став Геннадій Гладков, який теж був в цей період зайнятий, але не зміг відмовити Миронову. Ось такий ефект ріпки - Сурикова умовила Миронова, Миронов умовив Гладкова, Гладков написав, як завжди, прекрасні пісні. Серед них попадалися навіть шлягеры. Причому, що цікаво, актори записали пісні раніше, ніж почалися зйомки. Миронов і Боярський співали самі. Караченцов співав трохи. А Олександрі Яковлевой подарувала свій голос не хто-небудь, а Лариса Долина.
Зйомки "Людини з бульвару Капуцинів" почалися влітку 1986 року у Белогорске. Крим знову розкрив свої жаркі обійми кіношникам, не претендуючи на гучну славу, але і не відмовляючись від неї. Працювалося нелегко. Річ у тому, що кавалерійським полком, що брав участь в зйомках, керував деякий капітан Радянської армії. Він був самодур і почав ставити кіношникам палиці в колеса. Візників повинні були зображувати каскадери, але капітан усадив управляти диліжансом свого солдата. В результаті коня понесли, і диліжанс трохи не перекинувся. Після цього Сурикова послала капітана куди чимдалі. Він послав Сурикову ще далі і відбув в Москву, але не сам, а зі своїми підлеглими і кіньми на додаток.
Зйомки були під загрозою, спасибі, жителі довколишніх сіл стали приводити на знімальний майданчик своїх коней. Капітана ще довго згадували незлим тихим словом, деякі висловлювали версію, що він розсердився після того, як йому не дали зіграти у фільмі хоч би маленьку роль.
З кіньми було пов'язане ще одно ЧП. Вкрали жеребця Малюка, пропала з ним разом безслідно і кобила Верка. Вирішили звернутися в міліцію. Спорядили в Планерское десант у складі Алли Суриковой і Андрія Миронова. Начальник міліції очманів, побачивши "живого Миронова", обіцяв розібратися. Відвідавши могилу Волошина і галерею Айвазовского, творці поверталися до місця дислокації і зустріли міліціонера, що йде в тому ж напрямі, - він вів оперативно знайденого Малюка.
Містечко Санта-Кароліна спорудили під Феодосією, в Тихій бухті. Усе містечко з банком, аптекою і пустелею - це великі кольорові декорації. Кактуси - і ті намальовані. Одного разу ці декорації трохи не понесло шквальним вітром. Алла Іллівна Сурикова, схопивши лопату, що підвернулася під руку, кинулася рятувати містечко, тоді як велика частина знімальної групи спокійнісінько грала поруч в карти. Виручили каскадери - укопали укріпні стовпи, і містечко встояло. Після зйомок кіногрупа звернулася в Держкіно з проханням не рушити картонне місто, але декорації спалили.
На "Мосфільмі" для вестерну не було нічого відповідного - ні шкіряних сідел, ні ковбойської збруї, ні навіть кольтів. Дечим поділилася братська чехословацька студія "Баррандов". Пір'я для індіанських уборів завезло з Криму, але кого там обскубли - історія умовчує. У фільмі є кадр, де індієць дивиться кіно, а Табакову із-за індіанського пір'я нічого не видно, і він ножичками це пір'я - чик-чик - остригає. Уявляєте, яким був стрес для знімальної групи: а що коли доведеться знімати дубль?!
Миронов, звичайно, був центром фільму. Він допомагав під час зйомок, давав поради, багато що пропонував, причому робив це настільки тактовно, що навіть образливі зазвичай актори не ображалися: Миронова поважали навіть ті, хто його недолюблював. Жінки, як відомо, відносилися до Андрія Олександровича тепло. Але навіть вони не могли його підняти, коли потрібно було нести містера Феста на руках. Тому кричали і вищали на великому плані жінки, несли артиста. каскадери, переодягнуті в сукні і жіночі капелюшки. Каскадери були навіть збуджені подібним завданням. Вони фарбували губи, задирали спідниці, показували коліна, виставляли ніжки. Захват був загальний.