Здавалося б, після кількох років виснажливої війни, у якій жодна зі сторін не може досягти вирішальної перемоги, конфлікт мав би сам поступово згаснути. Але цього не відбувається. І головна причина — позиція президента Росії Володимира Путіна, який опинився у пастці власної стратегії.
Про це йдеться в матеріалі The Economist.
Попри великі втрати, російські війська так і не змогли досягти результатів, які Кремль міг би представити як перемогу. Основні бойові дії зосереджені на Донбасі, але просування Росії за роки війни залишається мінімальним. Експерти наголошують: сучасна війна з використанням дронів зробила масштабні прориви практично неможливими. Будь-яке скупчення техніки та солдатів швидко стає мішенню.
Водночас Росія стикається з проблемами мобілізації. Якщо раніше Кремлю вдавалося нарощувати армію, то тепер втрати дедалі важче компенсувати. Набір дедалі більше залежить від грошей, а не від ідеології чи патріотизму. За даними аналітиків, виплати контрактникам різко зросли, що створює серйозний тиск на бюджет. Війна вже коштує Росії трильйони рублів щороку, а інші сектори економіки скорочуються.
Попри це, Кремль може продовжувати удари по українських містах та енергетичній інфраструктурі, намагаючись зламати моральний дух населення. Однак одних лише повітряних атак недостатньо, щоб змусити Україну капітулювати. Надія Москви може полягати у внутрішніх проблемах України — політичній нестабільності або нестачі ресурсів. Але за попередні роки такі розрахунки не справдилися.
Чому ж тоді Путін не погоджується на мир?
Частково через те, що будь-яка угода навряд чи дасть Росії те, чого вона прагне. Москва хоче закріпити контроль над територіями та оголосити перемогу, але переговори поки не дають такого результату. Для України відмова від оборонних позицій означала б стратегічну поразку.
Крім того, мир може створити нові ризики для самої Росії. Економіка країни значною мірою перебудована під військові потреби, і повернення до мирного режиму може викликати кризу. Потрібно буде забезпечити роботою сотні тисяч військових, скоротити оборонні витрати та перерозподілити ресурси. Це загрожує рецесією та соціальною напругою.
Не менш небезпечним фактором є ветерани. Історія Росії показує, що незадоволені військові після війни часто стають джерелом політичної нестабільності. Уже зараз можуть виникнути питання про втрати, витрати та залежність Москви від Китаю.
Таким чином, Путін опинився перед складним вибором: продовжувати війну, яка дедалі більше виснажує країну, або погодитися на мир, що може підірвати його владу. Саме ця дилема і пояснює, чому конфлікт затягується.
Експерти вважають, що зовнішній тиск на Росію може прискорити завершення війни. Йдеться про санкції, обмеження експорту енергоносіїв і боротьбу з обходом санкцій. Водночас важливим є інформаційний фактор — демонстрація того, що перемога Росії не є неминучою.
Зрештою, тривалість війни залежить від того, яку ціну Кремль готовий платити. Але чим довше вона триває, тим більше російське суспільство відчуває її наслідки. І це може стати вирішальним фактором у майбутньому.