Нова версія «мирного плану» від адміністрації президента США Дональда Трампа, яку українська влада назвала більш прийнятною, містить приховані пастки. Хоча кількість пунктів скоротили з 28 до 20, й нібито прибрали відверто антиукраїнські вимоги, питання вступу України до НАТО не вирішено. Точніше, тепер Сполучені Штати мають намір особисто гарантувати Росії, що Україна ніколи не стане членом Альянсу.
Про підводні камені оновленого «мирного плану» пише редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна.
НАТО: не українська відмова, а американське вето
Головна «перемога» нового документа — з нього зникла вимога до України закріпити позаблоковий статус у Конституції. Також від НАТО не вимагають офіційно змінити свої документи, щоб заборонити вступ України.
Проте, як зазначає авторка, Вашингтон вирішив діяти інакше. Замість того, щоб тиснути на Київ, США скористаються своїм правом вето в Альянсі.
«В окремому документі „мирного пакета“ США запевняють, що НАТО більше не розширюватиметься й не запросить Україну стати його членом», — йдеться у статті.
Ці гарантії продубльовані в першому пункті двосторонньої угоди між США та РФ. Фактично, Трамп бере на себе місію, діаметрально протилежну діям Джорджа Буша-молодшого, який свого часу намагався надати Україні ПДЧ.
Загадкова «модерація» та кордони 1997 року
Ще більше занепокоєння викликає другий пункт угоди між Вашингтоном і Москвою. У ньому йдеться про те, що США будуть «модерувати» діалог між РФ і НАТО для усунення «занепокоєнь у сфері безпеки».
Журналістка ставить риторичне запитання: що це означає на практиці? Адже головним «занепокоєнням» Путіна завжди було розширення НАТО на схід. Чи не йдеться про вимогу відкотити інфраструктуру Альянсу до кордонів 1997 року, що ставить під удар Польщу, країни Балтії та інших членів Східної Європи?
Крім того, США зобов’язуються заперечувати проти розміщення в Україні будь-яких «військ НАТО», хоча формально таких військ не існує — є лише збройні сили окремих країн-членів.
Армія: 800 тисяч замість 600
Єдина позитивна конкретика у новому плані стосується чисельності Збройних Сил України. Якщо раніше пропонувалося обмежити українську армію у мирний час до 600 тисяч осіб, то в «20 пунктах» планка піднята до 800 тисяч.
Водночас сам факт обмеження армії жертви агресії, а не агресора, виглядає історичним нонсенсом.
«Після Другої світової обмеженням армій покарали саме агресорів — Німеччину та Японію. Світ відтоді справді змінився…», — резюмує Тетяна Силіна.
Юридична шпарина
Залишається відкритим питання статусу цих домовленостей. Якщо «20 пунктів» прописані як юридично зобов’язуюча угода, то окремий документ США «про НАТО» такого статусу не має. Це дає слабку надію, що наступний президент Сполучених Штатів зможе скасувати це рішення, так само як Трамп зараз скасовує укази свого попередника Джо Байдена.