Україна і Росія поки що не готові укласти невигідний для себе мир, обидві сторони впевнені, що мають продовжувати воювати, вважає колумніст Марк Урбан. За його словами, для України це війна за виживання - і "політична боротьба на межі існування" для президента України Володимира Зеленського.
Для кремлівського диктатора Володимира Путіна - війна, яку він сам вибрав, але тепер не може зупинити: ставка занадто велика, а ціна вже жахлива, тому він, як і раніше, прагне домогтися "успішного результату", пише Урбан у своєму матеріалі для The Times.
За його словами, багато хто очікував, що прихід президента США Дональда Трампа призведе до дипломатичного зрушення. Переговори дійсно йшли - від Стамбула до Саудівської Аравії, від Вашингтона до Аляски, - але вони показали: обидві сторони далекі від поразки і не готові до серйозних поступок.
Чому Україна і Росія продовжують воювати
За словами Урбана, незважаючи на "очевидний глухий кут на фронті" і величезні жертви, обидві сторони керуються своїми "теоріями перемоги", спираючись на різні сильні сторони - від лінії фронту довжиною 1000 кілометрів до економічної стійкості.
- Фронт
Цього літа Кремль доклав колосальних зусиль, намагаючись прорвати українську армію. Наступ, за словами колумніста, обійшовся надзвичайно дорого: за різними оцінками, загинуло до 250 тисяч російських військових. Навіть якщо взяти "помірковану" цифру - 150 тисяч - це величезна ціна за приріст території всього на 0,4% території України.
Москва, схоже, вірить, що її тактичні інновації та зростаючі обсяги виробництва дозволять виснажити українські ресурси, навіть якщо територіальні успіхи мінімальні. Тому нещодавно Держдума ухвалила закон, що дозволяє вибірковий призов резервістів на наступний рік, що свідчить про готовність продовжувати "м'ясорубку".
Колишній військовий аташе Великої Британії в Москві та Києві Джон Форман каже: "Думка, що Україна зможе відкинути росіян - це фантазія. З 2023 року в неї немає наступальних можливостей". Тому Україна робить ставку на далекобійні удари.
- "Глибока" війна
Черги на заправках у Росії стали для українців приводом для задоволення. За заявами Києва, до 38% нафтопереробних потужностей виведено з ладу внаслідок ударів дронів, хоча більш реалістичні оцінки говорять про зниження виробництва десь на 10%, вважає автор.
Мета України - знищувати ключові об'єкти: системи ППО, аеродроми, склади, паливні бази. Нещодавні атаки на російські НПЗ і аеропорти вже відчуваються всередині Росії.
Росія, у відповідь, продовжує власні масовані атаки на українську енергетику. Цього року у неї - більше дронів, краще виробництво і більша ймовірність прориву української ППО.
- Економічна війна
Рішення Трампа запровадити санкції проти найбільших російських нафтових компаній - "Роснефти" і "Лукойла" - посилює тиск на ключове джерело доходів Кремля. Урбан зазначає, що, хоча США поки що не запровадили вторинних санкцій, уже є ознаки, що Індія та Китай шукають альтернативні джерела нафти. Цей крок може підтверджувати, що Трамп робить стійкий розворот у бік України та ЄС.
Для Путіна падіння податкових надходжень, зростання витрат на війну, брак робочої сили та висока інфляція створюють серйозні проблеми. "Але Москва вже довела, що здатна пристосовуватися до санкцій і витримувати економічні удари", - пише автор.
Тим часом Україна теж стикається з фінансовими труднощами: ЄС досі не погодив використання російських активів для підтримки Києва.
Хто перемагає у війні
На думку Джона Формана, "стратегічні показники на боці Росії - за чисельністю та ресурсами. Путін вважає, що зберігає ініціативу". Урбан підкреслює, що, можливо, йому доповідають надмірно оптимістичну картину, але, з огляду на готовність Росії зазнавати величезних втрат, у неї перевага на полі бою.
З іншого боку, поліпшення далекобійних можливостей України змінює баланс, хоча удари по її інфраструктурі теж тривають. В економіці обидві сторони поки здатні триматися, але якщо нафтові санкції вдарять сильніше, а ЄС реалізує план із замороженими активами, ситуація може змінитися не на користь Росії.