Російська армія дедалі активніше використовує штурмові загони, що прориваються вглиб "сірої зони" на дешевих китайських мотоциклах зі швидкістю 80 км/год. Ціль — посіяти хаос у тилу, знищити операторів дронів та мінометників, завдавши максимальної шкоди перед тим, як бути знищеними, пише The Times.
"По суті, це самогубна місія, бо вони ніколи не повертаються", — розповідає Євген, лейтенант-капітан 28-ї бригади ЗСУ.
Тактика, що вбиває і виснажує
Перевага мотоциклістів — у швидкості та розсіяності, що ускладнює їх перехоплення дронами та артилерією. Хоча більшість гине ще до досягнення цілі, навіть поодинокі прориви примушують українську армію витрачати цінні ресурси на їх пошук. Євген зазначає:
"Це не марна смерть. Якщо повторювати цей процес знову і знову — ви виснажуєте наші сили".
Мотоцикли вперше масово з’явилися біля Торецька три місяці тому. Тепер атаки — щоденні, особливо в районах Покровська і Торецька, де зосереджено 40% усіх бойових зіткнень.
Після провалу взимку, Росія намагається обійти Покровськ із заходу — через логістично важливу Костянтинівку.
Українська відповідь
ЗСУ також використовують мотоцикли, але переважно — для транспортування військ, іноді — на електромотоциклах, що дає змогу чути ворожі дрони.
Водночас, на тлі повсюдного дронового нагляду, українські солдати дедалі частіше переміщаються пішки, а постачання здійснюється повітряними та наземними дронами-носіями.
"Дронів так багато, що ти постійно в небезпеці. Тепер кожен піхотинець діє за принципом: бути невидимим — значить вижити", — ділиться "Хімік", сержант 68-ї бригади.
Війна змінилася
Битва більше не відбувається між двома лініями окопів — нейтральна зона шириною до 30 км тепер стала ареною дронових дуелей. Постійне загрозливе гудіння в небі — це нова реальність українського фронту.
Євген каже:
"Хочеться ввести якісь правила… Але з роками ця війна стала ще жорстокішою та смертоноснішою. Шансів вижити стало набагато менше".