Критики та прихильники президента США Дональда Трампа вважають його політику щодо Росії революційною, оскільки він намагається налагодити відносини з Москвою, попри її війну в Україні, що є або зрадою американських цінностей або "геніальною" спробою геополітичного перегрупування проти Китаю. Однак, як пишуть президент Інституту Йорктаун Сет Кропсі та науковий співробітник цього ж інституту Гаррі Хейлем для The Wall Street Journal, така політика є цілком звичайною, адже відповідає підходу всіх адміністрацій США з 1989 року.
За словами авторів матеріалу, така політика, як і попередні, зазнає невдачі, якщо Трамп не спробує зробити по-справжньому щось радикальне.
"Об'єднання Німеччини та розпад Радянського Союзу відкинули Росію назад у євразійський степ і відродили менші держави Східної Європи, включаючи Польщу, країни Балтії, Білорусь, Україну та чорноморські держави. Зі слабкістю Москви та відсутністю загрози німецької експансії раптом стало можливим побудувати цілісну європейську систему безпеки, щоб блокувати російські завоювання. Це було б можливо, якби до неї були повністю інтегровані Польща та Україна - єдині країни між Німеччиною та Росією, достатньо великі, щоб мати значні збройні сили", - підкреслюють Кропсі та Хейлем.
Однак з 1989 року адміністрації Білого дому обрали інший підхід. Американські президенти вважали, що краще налагоджувати відносини з РФ, а не підтримувати стратегічний баланс у Європі. Зокрема, коли СРСР розпався, адміністрація Джорджа Г. В. Буша намагалася підтримати тодішнього лідера союзу Михайла Горбачова. Тоді команда президента США відкинула пропозиції України, вважаючи дрібний націоналізм значнішою проблемою, ніж відродження "російської могутності", пишуть експерти.
"Білл Клінтон також зрештою зробив Москву пріоритетом. Його Білий дім розглядав можливість створення псевдопреференційної ролі для Росії в європейських структурах безпеки через перекривання договірних домовленостей і змусив Україну здати свою ядерну зброю без офіційних гарантій безпеки або реальної фінансової підтримки", - нагадали автори публікації.
Щодо Барака Обами та його адміністрації, то вони були зосереджені на "перезавантаженні" відносин з Москвою, що дало тільки невеликі результати для європейської безпеки.
"У своєму горезвісному інциденті з відкритим мікрофоном у березні 2012 року Обама сказав російському президенту Дмитру Медведєву, що після переобрання він матиме "більше гнучкості", особливо в питаннях протиракетної оборони. Вторгнення Росії в Україну в 2014 році змусило адміністрацію скоротити свої плани щодо перезавантаження відносин. Проте Обама дозволив Франції та Німеччині відокремити українське питання і зберегти економічні зв'язки з Росією, попри порушення нею суверенітету демократичної держави", - зауважили Кропсі та Хейлем.
Своєю чергою адміністрація Джо Байдена теж хотіла перезавантажити відносини з Росією, коли організувала саміт з диктатором Володимиром Путіним через шість місяців після інавгурації президента та за сім місяців до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
"На цьому тлі друга адміністрація Трампа, яка прагне налагодити відносини з Москвою, виглядає далеко не радикальною і приреченою на провал. Єдине питання полягає в тому, чи доведе Трамп, що він все-таки є руйнівником, і зробить в переговорах з Україною те, чого не вдалося жодному президенту після 1989 року: протистояти Росії і перемогти її", - додали експерти.
Своєю чергою Трамп не може досягти мирної угоди між сторонами конфлікту. Зокрема спочатку він обіцяв закінчити війну в перший день свого президентства, а потім - впродовж перших 100 днів.
"Україна виявилася жорстким і енергійним партнером у переговорах. Але Київ обережно дав адміністрації Трампа те, чого вона хотіла: згоду на переговори. Єдина вимога України - щоб переговори розпочалися з припинення вогню і не мали попередніх умов", - нагадали автори матеріалу.
Однак Росія наполягає на тому, що Україна має піти на капітуляцію та не вести перемовини. Тому адміністрація Трампа, яка хоче укласти будь-яку угоду, швидше за все, була б готова на це, але у Білому домі зрозуміли, що не можуть змусити Київ укласти таку угоду.
"Єдиний шлях вперед - це накласти на Росію достатні санкції, щоб змусити Москву сісти за стіл переговорів. Це було б різким розривом з недавньою історією. Навіть за адміністрації Байдена, яка після лютого 2022 року проводила найбільш конфронтаційну політику щодо Москви з 1989 року, США вагалися надати Україні сучасне військове обладнання, побоюючись спровокувати "ескалацію" з боку Росії. Такий підхід прирік на смерть десятки тисяч українців і не дав Україні можливості створити таку загрозу нападу, яка змусила б Москву сісти за стіл переговорів", - наголосили оглядачі видання.
На думку експертів, аби змусити РФ сісти за стіл перемовин, потрібно більше, ніж санкції, які працюють дуже повільно. Тому США потрібно надати Україні, Польщі та країнам Балтії перевагу над Росією.
"Така політика зобов'яже військовий персонал, розвідку та інші засоби підтримки під керівництвом США долучитися до військового розгортання під керівництвом Європи на українській території. Це гарантувало б суверенну незалежність України та її приєднання до Заходу, оскільки створило б червону лінію для Москви. Це дало б зрозуміти, що Вашингтон відповість на подальші військові дії Росії повним перекиданням американських військових ресурсів українським силам та активною підтримкою українських атак на території Росії", - вважають Кропсі та Хейлем.
Автори матеріалу наголосили, що єдиною відповіддю від США для РФ є ефективне стримування, в іншому випадку історія з численними провалами Америки повториться.