Важко повірити, що мир у Європі став на крок ближчим завдяки двогодинній телефонній розмові між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Владіміром Путіним, яка відбулася 19 травня. На жаль, президент США, схоже, не знайшов у собі сили вимагати від Путіна припинити обстріли житлових будинків в Україні.
Але ключове питання полягає в тому, чи дійшов глава Кремля висновку, що він тепер виграє свою війну — що його взагалі неможливо перемогти. Інакше навіщо Трампу, який раніше демонстрував байдужість до долі України, взагалі було брати слухавку, якщо не з метою підготувати основу для поступової капітуляції?
Перемога для Путіна — поняття гнучке, але, схоже, на найпростішому рівні він вважає, що якщо вдасться задобрити Трампа, можна буде перезавантажити відносини з США. Це може призвести до скасування американських санкцій, що, своєю чергою, розколе Європу та США і ще більше дестабілізує альянс НАТО, вважає Роджер Бойс, дипломатичний редактор газети The Times.
Тепер, отримавши своєрідне схвалення від Трампа, Путін вважає, що виграв дискусію — і перемагає у війні. Трамп зрозумів суть послання: Путін не готовий говорити про мир, лише про капітуляцію. За кремлівською логікою, саме Україна, яку підбурив підступний Захід, спровокувала конфлікт. Тому будь-яке майбутнє врегулювання, на думку Москви, має визнати провину Заходу.
Путін не вважає Трампа слабким чи дурним — навпаки, він, здається, навчився його розуміти. Він сприймає Трампа як своєрідного американського Хрущова — непередбачуваного, емоційного, такого, що любить гучні жести. Хрущов наблизив Москву до війни зі США в суперечці про відправку ракет на Кубу в 1962 році. Але тоді на розв’язання конфлікту пішло 13 днів.
Конфронтація з Америкою на чолі з Трампом може вибухнути набагато швидше. Звідси неодноразові погрози Путіна застосувати тактичну ядерну зброю: це привертає увагу Трампа і дає йому шанс вплинути на ситуацію, як це було під час їхньої двогодинної розмови, в якій мало що було сказано, але багато малося на увазі.
"Отже, Росія не намагається укласти угоду. Попереду ще ціле літо боротьби. По-перше, Путін привертає увагу Трампа, а Зеленський — ні. По-друге, Трамп, схоже, частково погоджується з версією історії, яку подає Кремль. По-третє, зі слів Трампа після розмови можна зробити висновок, що він очікує великі торговельні угоди після завершення війни — можливо, вигідні для його бізнесу в Росії або навіть повернення РФ до G8. А найбільша вигода для Путіна — це зняття санкцій з російського експорту енергоносіїв", — пише Бойс.
Редактор додає, що Трамп поспішає укласти невигідну угоду з Путіним — мирну домовленість, яку неможливо буде забезпечити й яка ґрунтується на викривленому погляді на історію та знищенні проєвропейського сусіда — не лише для того, щоб підготуватися до складного протистояння з Китаєм, а й тому, що йому в принципі байдуже до зовнішнього світу. Путін не бачить причин поспішати, а Трамп — тиснути.
Путін не поспішає з миром, бо він боїться того, що буде після нього: демобілізація означатиме повернення сотень тисяч солдатів — поранених, травмованих, обдурених армійським керівництвом і розлючених — до російських провінцій. Жодна політична система не здатна безболісно впоратись із цим.
Бойс також додає, що для нинішнього господаря Кремля важливо підтримувати враження, що він перебуває на переможній смузі. Важливо, тому що йому потрібно зберегти лояльність військових.
Крім того, є й інша небезпека, з якою стикається Путін. Адже укладення миру, що сприйматиметься як ознака слабкості, призведе до величезного тиску на зміни. Путін може черпати натхнення у тих, хто переміг Наполеона і Гітлера, покладаючись на мобілізаційну силу країни.
Проте історія Росії має й інші уроки — поразка в Кримській війні призвела до реформ Александра II, поразка у війні з Японією 1905 року — до революційних потрясінь, конституції та парламенту, а поразка у радянській війні в Афганістані спричинила кінець системи і початок масштабних змін за Горбачова. Визнання гіркої поразки на полі бою часто стає каталізатором радикальних змін у країні — і це урок не лише для Росії.
"Це була б важка ціна за невдалий мирний договір, нав’язаний Трампом. Путін може сприймати це як перемогу, подаровану йому на блюдці Трампом, але насправді це стало б приниженням для російського режиму, який претендує на рівноправність із Китаєм у глобальній зміні правил. Такий результат виявив би всі помилки епохи Путіна і прискорив би процес його кінця та боротьби за владу після нього. І він це розуміє і боїться", — пише редактор.
Трамп, майже напевно, не розуміє глибини вимог Путіна. Можливо, він повірив у ідею Путіна, схожу на його власну — що його країна надто залежить від нього. Зрештою, Трамп не усвідомлює ризики постійних погроз вийти з ролі самопроголошеного посередника у війні в Україні не маючи запасного плану — озброїти Україну для захисту від агресивного сусіда. Це багато що говорить про здатність Заходу протистояти ворогам, підсумував Бойс.