Попри гучні заяви про прагнення до миру, телефонна розмова президента США Дональда Трампа з правителем РФ Володимиром Путіним не принесла жодного прориву. Світ побачив лише чергову паузу — ілюзію переговорів без результату. Про це пише науковий співробітник Defense Priorities Даніель ДеПетріс для The Telegraph.
"Президент чітко заявив, що Сполучені Штати не збираються здаватися. Ми хочемо побачити результати", – прокоментував віцепрезидент Джей Ді Венс.
Проте результатів майже не було. Трамп, за словами Венса, мав перевірити, чи Москва справді зацікавлена в припиненні війни. Натомість єдина конкретика — обіцянка продовжувати переговори.
На своїй платформі Truth Social Трамп написав: "Росія та Україна негайно розпочнуть переговори щодо припинення вогню та, що ще важливіше, припинення війни". Ці слова викликали більше скепсису, ніж надії. Коментатори не приховували розчарування.
"Розмова Трампа і Путіна ніколи не мала на меті призвести до дипломатичного прориву. Очікувати іншого було б щонайменше наївно, а вкрай по-ідіотськи", – зазначає ДеПетріс.
Сам Трамп, схоже, також дедалі більше усвідомлює провал своїх зусиль. Він не визнає цього відкрито, але все менше виглядає як людина, що контролює ситуацію.
Очікування, що Трамп виступить жорстко — висуне ультиматум Кремлю, погрожуючи новими санкціями — не справдилися. ДеПетріс пише:
"Трамп довів, що не наважується робити з Путіним щось, що могло б похитнути дипломатичний човен".
Путін, зі свого боку, заявив про готовність обговорювати мирну угоду. Але далі слів справа не зрушила.
"Угода лише про продовження переговорів — це дуже низька планка", — наголошує ДеПетріс. Реальні розбіжності залишаються невирішеними: майбутнє українських територій, статус армії, гарантії безпеки, відносини з НАТО. Експерт підкреслив, що жодна зі сторін насправді не зрушила ні на крок.
Питання "що далі?" залишається без відповіді. Чи має Трамп план Б на випадок провалу перемовин? Якщо ні, йому доведеться шукати його терміново. Вибір вузький: або повернення до політики Байдена з військовою підтримкою України та посиленням санкцій, або відступ із процесу і передача ініціативи європейцям.
ДеПетріс підсумував:
"Перший варіант буде популярним на Заході, але стане рецептом для нової війни. Другий викличе крики праведного обурення, але все ж таки більш морально виправданий, ніж нав'язування Зеленському мирної угоди, яку він не підтримує".