Україна і Росія ведуть конфіденційні переговори для обговорення можливих поступок. Про це пише редакторка політичного відділу німецького видання Die Zeit Еліс Бота.
За її словами, до таких переговорів належать взаємне утримання від ударів по енергетичній інфраструктурі, обмін полоненими, повернення незаконно вивезених українських дітей і зернова угода. Як ідеться в матеріалі, переговори вели в Копенгагені, у Києві, на Мальті, у Давосі, а також у Джидді в Саудівській Аравії, де були присутні навіть представники Китаю.
Деякі з таких переговорів не увінчалися успіхом. Чорноморська угода втратила чинність трохи більше ніж через рік. Водночас розпочаті Катаром переговори про захист інфраструктури зайшли в глухий кут, коли почалася операція в Курській області, пише Бота.
Решта зусиль дипломатів були успішнішими й обидві сторони отримали з них вигоду. Про низку таких переговорів нікому не відомо – саме з тієї причини, що непублічна дипломатія найуспішніша.
Непублічна дипломатія або так звана track-two покликана перевірити межі можливого. До чого готова Україна? Чи може бути відкладене питання про майбутнє Кримського півострова? У яких сферах Росія погодиться піти на поступки? Такі питання обговорюються непублічно і не на найвищому рівні, стверджує редактор.
"Уявіть, що сталося б в Україні, якби раптом з'явилися чутки, що президент Зеленський готовий поступитися територією. Але коли українські та російські чиновники, політичні радники і політологи говорять про це конфіденційно, інша сторона знає, де простір для маневру. А де – ні", – пише Аліса Бота.
Вона зазначає, що німецькі чиновники, які закликають до вирішення війни дипломатією, а не зброєю, знають про процеси, що відбуваються. Однак коли вони говорять про мир, то мають на увазі капітуляцію України.
"Питання вже не в тому, чи відбудуться переговори. Питання в тому, коли і як. Вирішальне значення має одне: Володимир Путін має бути готовий до цього", – резюмувала авторка.