Криза на кордоні: хто стоїть за протестами польських фермерів та як відповість Київ

Зернова криза між Україною та Польщею триває вже майже рік. Можна навіть сказати, що з боку Варшави — це одностороння торгівельна війна, не дивлячись на рішення Євросоюзу від травня 2022 року обнулити всі мита й квоти на український експорт на знак підтримки під час повномасштабного російського вторгнення.

Київ жодних обмежень на польський імпорт не вводив, але може це зробити, як і знову дати рух своєму позову до СОТ. Відповідні рішення профільними українськими відомствами вже давно напрацьовані.

З вівторка, 20 лютого, польські фермери погрожують знову заблокувати всі прикордонні пункти пропуску з Україною на цілий місяць. Хоча уряд Дональда Туска заявляв, що домовився принаймні з перевізниками, що ті знімуть блокаду з трьох пунктів пропуску до 1 березня, у неділю, 18 лютого, польські фермери заблокували рух вантажівок на міжнародному пункті пропуску «Дорогуськ — Ягодин», і вперше за час зернової кризи намагалися перешкодити руху поїздів і навіть пасажирського транспорту. За повідомленням Державної митної служби України, польська поліція цьому завадила.

Проте проблема з блокадою кордону далека від вирішення. Ба більше, протест фермерів, за якими можуть стояти проросійські сили й гроші, набуває загальноєвропейського масштабу. Принаймні, про це прямо каже президент Чехії Петер Павел щодо протестів фермерів в його країні. А от угорський прем’єр Віктор Орбан вже закликає повністю закрити європейський ринок для української агропродукції. В ідеалі, такі спори має вирішувати Брюссель. Проте, як бачимо, вже рік структури ЄС нічого не можуть зробити.

Яка зараз ситуація на польсько-українському кордоні? Чому уряд Дональда Туска, начебто прихильний до України більше, ніж його попередники, самоусунувся від вирішення проблеми? Та як ситуація розвиватиметься далі, якщо за діями блокувальників кордону й справді стоїть Росія? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.

Зерно і люди: чого вимагають протестувальники

Вже 7 і 24 квітня в Польщі відбудуться місцеві вибори. Тому чергове блокування українського кордону польськими перевізниками й фермерами можна було б знову списати на політику, як і минулої осені напередодні парламентських виборів у Польщі. Тоді Україна й справді набралася терпіння та чекала, поки передвиборча істерія в Польщі вщухне, а до влади прийде нова коаліція на чолі з Дональдом Туском після 8 років правління консервативної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського, яка любила спекулювати питаннями спільної історичної пам’яті.

Під час протестів фермерів і перевізників на кордоні з Україною минулої осені та цієї зими, які так і не припинилися, багато хто нарікав на колишній уряд Матеуша Моравецького й ПіС, які навмисно нічого не робили, щоб припинити блокаду кордону, за якою стояли явно проросійські сили, намагаючись підкласти свиню наступному уряду. До кінця грудня минулого року в довжелезних чергах на кордоні померли троє українських водіїв. Попри це, а також згоду на заборону імпорту української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику до Польщі, офіційний Київ не робив різких заяв, дочекавшись офіційного візиту Дональда Туска до Києва 22 січня цього року.

Менш ніж за тиждень до цього польські перевізники пообіцяли розблокувати пункти пропуску з Україною до 1 березня. Проте раніше цього місяця свій протест почали фермери, хоча Польща, та й взагалі західний кордон, вже давно не є основними експортними «воротами» для України. А станом на неділю, 18 лютого, було заблоковано 6 із 9 пунктів пропуску: «Ягодин», «Устилуг», «Угринів», «Рава-Руська», «Шегині» та «Краківець». При цьому, за словами речника Держприкордонслужби України Андрія Демченка, 4 із них є найбільшими, через які можуть їхати вантажівки вагою понад 7,5 тонн.

Але найбільш кричущими за останній тиждень стали два інциденти.

Перший стався у Дорогуську на кордоні з Україною, де польські фермери висипали зерно з українських вантажівок, які були опломбовані після відповідних митних процедур і рухалися транзитом до Литви, прямісінько на дорогу. Причому першим про це повідомив один із організаторів протестів польських аграріїв Рафал Меклер, виклавши фото в свої соцмережі. Ще в листопаді минулого року ТСН.ua вже писав, що він є очільником люблінського осередку проросійської партії «Конфедерація». Справу про розсипане зерно польська поліція передала до прокуратури, триває слідство.

Другий інцидент відбувся теж у Дорогуську в неділю, 18 лютого, коли протестувальники не пропускали пасажирські автобуси й поїзд «Київ-Хелм», де були майже самі жінки та діти. Після втручання поліції та залізничників, проїзд розблокували. Це був перший випадок блокування пасажирського транспорту.

«Блокування кордону — це пряма загроза безпеці країни, що обороняється. Подібні дії негативно впливають на наше протистояння спільному ворогу на ім’я Росія. Жінки та діти, що шукали прихистку від війни, й в силу різних причин повертаються додому, не можуть ставати заручниками бізнес-інтересів», — зазначив віцепрем’єр із відновлення Олександр Кубраков після розмови з головою Бюро нацбезпеки Польщі Яцеком Сєвєрой.

Тотальна блокада: чому уряд Туска нічого не робить

За словами Володимира Зеленського, те, що відбувається на кордоні з Польщею не можна сприймати як щось нормальне чи буденне. Потрібна проста й зрозуміла справедливість.

«Через польський кордон проходить лише 5% нашого агроекспорту. Тож насправді ситуація не в зерні, а, скоріше, в політиці. І під Куп’янськом, неподалік від кордону з Росією, де не стихає ворожа артилерія, новини з кордону з Польщею виглядають просто знущально», — заявив у вечірньому зверненні в понеділок, 19 лютого, президент Зеленський, повертаючись з-під Куп’янська.

Що вимагають польські фермери? Протести фермерів по всій Польщі почалися 9 лютого. За їхньою організацією стоїть Національна спілка солідарності індивідуальних фермерів. Днями на кордоні мітингарі розгорнули образливі плакати на адресу українців із надписами: «Валіть додому, невдячні с*чі діти». Польські ЗМІ повідомляли, що з 20 лютого блокуватимуться не лише всі прикордонні пункти пропуску, а й залізничні вузли та морські порти. Й мова вже далеко не про українське зерно. До «чорного» списку додалися й інші позиції.

Польські фермери висунули три вимоги:

• не приєднуватися до «зеленого переходу» ЄС, який передбачає обмеження використання пестицидів і добрив;
• заборонити імпорт української с/г продукції (м’яса птиці, цукру, соняшникової олії, яєць та іншої продукції);
• та підтримати вітчизняне тваринництво.

Протести фермерів із перекриттям прикордонних пунктів пропуску, які тривають із 9 лютого, почалися незадовго після двомісячної блокади українського кордону польськими перевізниками. Вони вимагали відновити дозволи для українських водіїв для роботи в ЄС, мовляв, не витримують конкуренції. Тобто, по суті, повернутися до квотування — запровадження певної фіксованої видачі таких дозволів на рік. Хоча їх ще 2022 року скасував ЄС. Наразі від Брюсселю польські фермери вимагають аналогічних заходів: збільшити дотації на підтримку села (майже половина всього бюджету ЄС — це й так підтримка аграріїв країн-членів, що вбиває конкуренцію — ред.) та скасувати рішення Євросоюзу щодо обнулення всіх квот і мит на український експорт, яке має бути продовжене на рівні Брюсселя до 5 червня.

У п’ятницю, 16 лютого, український міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський обговорив із польським колегою Чеславом Секерським ситуацію, що склалася на кордоні, домовившись продовжити переговори цього тижня. Раніше Секерський, як, власне, й сам Дональд Туск, виправдовував протести фермерів, які виступають проти напливу товарів як з України, так і з інших неєвропейських країн до ЄС, зокрема й до Польщі, додаючи, що Варшава аналізує ситуацію з українським експортом, і, можливо, до заборони імпорту нашої пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику, додасться ще й цукор, м’ясо птиці та додатковий 8% податок на олію.

Якщо взяти статистику, за січень до Польщі було імпортовано: соняшникової олії на майже 28 млн $, а цукру на 3,1 млн $. М’яса птиці минулого місяця до Польщі ми взагалі не завозили. А, наприклад, тієї ж соняшникової олії ми експортуємо в рази більше до Італії, Нідерландів, Іспанії та Туреччини. Тим паче, наразі, Польща, як й інші європейські країни, не є для нас головними експортними «воротами». Після того, як минулого року Україна змогла налагодити роботу власного зернового коридору (коли Росія в односторонньому порядку вийшла з Чорноморської зернової ініціативи, яка працювала за посередництва Туреччини та ООН — ред.), основний наш експорт йде Чорним морем.

Дивний збіг обставин: робота на користь Росії

До того ж, польські фермери чомусь кажуть виключно про заборону української агропродукції. А як щодо російської та білоруської? Вони й досі вільно в достатньо великих обсягах потрапляють на ринки ЄС через Латвію та Грецію, адже Брюссель не запровадив відповідні санкції. Українські ЗМІ повідомляли, що Київ вже підготував всі необхідні рішення щодо заборони імпорту до України певних видів польської продукції. До того ж, не забуваймо, що восени минулого року Україна призупинила свій позов до СОТ проти Польщі, Угорщини та Словаччини за заборону експорту української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику, що порушує законодавство ЄС.

Проте це, як ми розуміємо, це крайні заходи. Поки що відповідні українські урядові структури намагаються вирішити проблему шляхом переговорів. Але політично ми бачимо, що, наприклад, уряд Дональда Туска не лише нічого не робить, а й підтримує польських фермерів, які блокують український кордон. Тож, як нам на це реагувати? За словами директора Інституту світової політики Євгена Магди, Україні треба реагувати максимально виважено й усвідомлювати, що, з одного боку, ця проблема є частиною загальноєвропейської тенденції, а з іншого боку, дуже лягає на дві речі.

«Це рефлексивне управління, яке здійснює Кремль. Щоправда польські політики не дуже хочуть це визнавати. Але на сьогодні це вже насправді факт. Якщо ми подивимося на хронологію дій Рафала Меклера, то побачимо, що вона чітко співпадає з таймінгом змін влади, проведення місцевих виборів (зараз у Польщі — ред.) тощо. Проте, ми маємо шукати шляхи до діалогу навіть тоді, коли це видається надзвичайно складним, будучи реалістами й прагматиками. У нас були ілюзії, що Туск прийде — порядок наведе, що польський прем’єр працюватиме в інтересах України. Але його візит до Києва наприкінці січня показав, що він думає насамперед про власні політичні інтереси (і це нормально), й не хоче підставлятися під критику з боку своїх політичних опонентів. Тому очікувати якихось жорстких дій польської влади до місцевих виборів 7 квітня не варто», — зазначив у коментарі ТСН.ua Євген Магда.

ТСН.ua вже писав, що задовго до 9 лютого, коли польські фермери оголосили про свою акцію протесту з блокадою українського кордону, аналогічні акції прокотилися й Францією. Ба більше, якраз 1 лютого — у день позачергового саміту ЄС, на якому лідери країн-членів ухвалили рішення про виділення довгострокового макрофінансового пакету допомоги Україні на 50 млрд євро до 2027 року, — фермери на тракторах влаштували протест у Брюсселі. Й це можна було б назвати співпадінням, якби на цій акції не помітили російськомовних людей в одязі з російськими надписами. Вже зараз проросійський Віктор Орбан закликає закрити кордони ЄС для всього українського агроекспорту. Й, судячи з інформації в європейських ЗМІ, Єврокомісія тут піде на поступки таким країнам, як Польща, Угорщина та Словаччина, обмеживши імпорт не лише української пшениці, а й інших видів нашої аграрки.

Якщо блокування кордону триватиме, за даними очільника комітету ВР із питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, український бюджет втратить 7,7 млрд грн. Проте й Польща зі свого боку зазнає чималеньких збитків від блокади українського кордону. Минулого року за протестами фермерів стояв рух «Ошукане село», який тісно співпрацює з проросійською партією «Конфедерація», рейтинги якої, за даними свіжих соцопитувань, зростають.

До того ж, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський нагадує, що міністр Чеслав Секерський — це представник Польської селянської партії, яка від самого початку цих протестів у 2023 році підтримувала обмеження імпорту української аграрної продукції. Ба більше, виступаючи на Мюнхенській безпековій конференції, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підкреслив, що, на знак солідарності з Києвом через повномасштабне російське вторгнення, Україну у 2022 році допустили до єдиного європейського ринку.

«Тобто, фактична польська сторона каже, що Україна не зовсім справедливо отримала доступ до єдиного ринку без попередніх переговорів і перехідного періоду. З іншого боку, Дональд Туск знаходиться в своєрідному капкані. Він хоче вирішити цю проблему, будучи дуже незадоволеним, що отримав такий „спадок“ від ПіС. Проте, його урядова коаліція є дуже крихкою (до того ж, до неї входить Польська селянська партія, вже з назви якої зрозуміло, чиї інтереси вона захищає — ред.), а Туск хоче її зберегти й мусить балансувати. Є ще й Міхал Колодзейчак із партії „Агроунія“ (пройшов до Сейму за списками „Громадянської коаліції“ Туска — ред.), який є заступником міністра Секерського», — коментує ТСН.ua Станіслав Желіховський.

У вівторок, 20 лютого, на одній із черговій акцій протесту на українському кордоні польські протестувальники кричали: «Це Польща, а не Брюссель. Я не підтримую українців». Речник МЗС України Олег Ніколенко заявив, що блокування польсько-українського кордону, якими б гаслами воно не супроводжувалося, не має виправдання, закликаючи польську владу надати цьому правову оцінку. Чеслав Секерський запросив польських протестувальників до перемовин, зазначивши, що міністерство хоче розробити двосторонню угоду з Україною, яка б поширювала заборону імпорту також на цукор, м’ясо птиці, яйця, м’які фрукти, мед, яблучний сік та олію. Тому вже зараз українські експерти попереджають, що треба готуватися до довгого «аграрного» протистояння з Польщею, навіть якщо Росія перестане підживлювати ці протести фермерів.