В Україні вже майже два роки триває мобілізація. Якщо в перші місяці повномасштабного вторгнення багато хто йшов добровольцями, сьогодні у військкомати частіше йдуть за повістками. Як працюють ТЦК, чи мають право затримувати чоловіків на вулицях і що потрібно міняти, — у матеріалі РБК-Україна.
Цього тижня Рада розпочинає розгляд нового проекту закону про мобілізацію, який має унормувати правила військового обліку та санкції для тих, хто його уникає. Це вже друга спроба депутатів підійти до теми мобілізації після того, як президент Володимир Зеленський привселюдно заявив про додатковий запит Генштабу на 500 тисяч новобранців. На якій би цифрі не зійшлися політики та військові, факт залишається фактом — солдатів на фронті треба міняти, так само як і поповнювати втрати.
Мобілізація в Україні почалася фактично відразу після повномасштабного вторгнення Росії. Вже влітку 2022 офіційні джерела заявили, що на фронті воює близько 700 тисяч людей. Тоді, у перші місяці великої війни, багато людей йшли добровольцями — черги у військкоматах стали регулярними та мало кого дивували.
Сьогодні, під кінець другого року війни, кількість добровольців зменшилася — дається взнаки загальна втома українців та невизначеність у питаннях про терміни військових дій. Загальні настрої посилилися корупційними скандалами із військкомами.
Реагуючи на резонанс, президент Володимир Зеленський у серпні 2023 року підписав наказ про звільнення всіх голів обласних ТЦК. Як зазначають джерела РБК-Україна у військових структурах, це рішення хоч і здавалося простим і популярним, насправді ж принесло більше проблем, ніж результату. Багато екс-глав обласних ТЦК добре знали свою роботу, тому що існували в цій системі вже не один рік. Нові начальники змушені вчитися буквально в бойових умовах, хоча часу на це немає. Про це заявляв і сам Головнокомандувач Валерій Залужний, який назвав колишніх начальників ТЦК «професіоналами».
Крім того, питання мобілізації ще 500 тисяч осіб, про що заявив президент, стало одним із каменів спотикання між владою та військовими, а точніше між Зеленським та Залужним. Військове крило справедливо вказує на те, що бійців на фронті необхідно міняти, а влада не менш справедливо говорить про те, що цим питанням потрібно було займатись два роки.
Умовний ухилянт
11 грудня 2023 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області розглядав справу чоловіка, якого звинувачували в ухиленні від проходження військової служби. «Народився в селі Кринички, раніше не був судимий, неодружений, малолітніх дітей на утриманні немає, не працює», — сказано в тексті вироку.
Чоловік, судячи з фабули, отримав повістку, пройшов військово-лікарську комісію, за підсумками якої його визнали придатним для служби. За «бойовою» повісткою у призначене місце він уже не прийшов. У суді це розцінили як ухилення від несення служби та засудили його на три роки ув’язнення, але тут же звільнили з умовним строком на два роки.
Таких «умовних» вироків у Реєстрі судових рішень десятки. Ще більше «технічних документів», згідно з якими розгляд справи припинено через призов підсудного на військову службу до ЗСУ. В одному з вироків говорять про чиновника, якого судять за крадіжку в особливо великих розмірах, а потім зупиняють справу через призов підсудного до армії.
Загалом, за інформацією Нацполіції, у відповіді на запит РБК-Україна, правоохоронці відкрили 9 тисяч 620 справ за статтею про ухилення від мобілізації. Найбільше проваджень у Закарпатській (1053) та Дніпропетровській (934) областях. Майже 2,5 тисячі справ розглядаються в судах, а 4,5 тисячі були закриті.
Подібна неоднорідна судова практика очевидно говорить про те, що в Україні поки що не зовсім розуміють, що робити з ухилянтами. В українському законодавстві немає такого поняття як «ухилянт», про що говорить провідний юрисконсульт Nota Group Антон Маринич.
«Це неформальна термінологія, вона не є юридичною, щоб охарактеризувати дії особистості. Це так само як при крадіжці називають крадієм, при шахрайстві — шахраєм. Але процесуального статусу такого немає», — пояснює Маринич у коментарі РБК-Україна.
Фактично «ухилянтом» може вважатися військовозобов’язаний, на якого завели кримінальне провадження, а сама кримінальна справа заводиться тоді, коли він проігнорував «бойову» повістку. Першу поівстку найчастіше дають, щоб чоловік пішов у ТЦК та уточнив свої дані. Його можуть направити на проходження військово-лікарської комісії і лише у випадку, якщо лікарі вирішили, що військовозобов’язаний придатний, йому можуть дати «бойову» повістку для проходження вже безпосередньо військової служби. Фактично до всіх цих дій військовозобов’язаного, який сам не йде до ТЦК, не можна називати ухилянтом.
Досить багато нюансів існує і з врученням повістки. Декілька місяців українці спостерігають за тим, як співробітники ТЦК періодично досить брутально затримують військовозобов’язаних та везуть у військкомати. Робити вони цього, за словами юриста, не мають права.
«Жодних повноважень у ТЦК для затримання немає. Вони мають свій алгоритм дій, якщо особа не з’явилася по повістці. Вони можуть повідомити органи Національної поліції, у них є затверджена форма повідомлення, і тоді Нацполіція може доставити цю особу до ТЦК з метою складання протоколу . Це притягнення за неявку. Тому всі ці силові затримання є абсолютно незаконними», — зазначив Маринич.
При цьому саме затримання можливе лише в тому випадку, якщо військовозобов’язаний не з’явився у військкомат вже за «бойовою» повісткою. Якщо ж він проігнорував перші кілька повісток і у військкоматі звернули на це увагу, на чоловіка чекає штраф за адміністративне правопорушення. Як правило, йдеться про перші три повістки, але на практиці випадки бувають різними.
«Все треба доводити. Чоловіки ж не стоять під ТЦК, коли відбудеться наступне вручення, ніхто не знає. Можливо, хтось ховається, хтось поїхав, можливо, є підстави для відстрочки і ці дані потрібно лише актуалізувати. Немає конкретних дій, все залежить від волі ТЦК. Якщо вони бачать, що є кримінальна відповідальність, тоді так. Нещодавно озвучували таку ситуацію — людина 14 разів відвідувала ТЦК, двічі не відвідала і її притягнули до кримінальної відповідальності», — додав Маринич.
Повістка у смартфоні
Про те, що військовозобов’язаних не можна «відловлювати» на вулиці, сказав президент Володимир Зеленський. Подібний «силовий» метод лише заважає різним мобілізаційним заходам та дискредитує саму суть мобілізації, зазначає народний депутат-член профільного комітету у ВР Єгор Чернєв у коментарі РБК-Україна.
«Терор ТЦК на вулицях дискредитував ідею мобілізації, знизив моральний дух суспільства і підірвав єдність у державі. Це має бути припинено якнайшвидше, але нам потрібні реальні та ефективні альтернативи. Над цим питанням, зокрема, ми зараз і працюємо», — зазначив нардеп.
Однією з «ефективних альтернатив» законодавці вважають так звану електронну повістку. Принаймні саме цей варіант обговорюють сьогодні у процесі підготовки законопроекту про мобілізацію. З одного боку, ця ініціатива зводить нанівець спроби співробітників ТЦК проводити вуличні рейди. З іншого боку, заперечувати факт отримання повістки вже буде досить важко.
«Суспільство не хоче цього, але все до цього йде (повістки в електронних кабінетах — ред.). Я вважаю, що якщо вирішать не робити повідомлення через електронні канали, то це буде більшим політичним рішенням. З іншого боку, законодавцю нічого не заважає це зробити», — зазначає юрист.
Подібний досвід не новий. У Польщі військовозобов’язані громадяни також отримуватимуть повістки через електронний кабінет. До того ж, цей метод дозволяє випереджати ворога, зазначає голова профільного комітету Олександр Завітневич.
«Одним з аргументів на користь зазначеного, наводиться досвід західних країн, зокрема Польщі, яка також запроваджує аналогічний варіант вручення повісток. Розрахунки показують, що інші варіанти вручення повісток не дозволяють випереджати ворога в часі реагування, а отже, створюють передумови того, щоб ворог отримував контроль над ситуацією з відповідними наслідками. Але я не виключаю, що при обговоренні цього питання на Комітеті або у Верховній Раді можуть бути представлені інші ефективні варіанти вручення повісток», — зазначив Завітневич у коментарі РБК-Україна.
При цьому нардеп говорить про те, що електронний кабінет працюватиме не тільки для вручення повісток і не варто сприймати його виключно в цьому ключі. По суті, інтерфейс збере всю інформацію для обліку даних військовослужбовця. Юристи ж пропонують ще один альтернативний варіант — використовувати для обліку даних можливості Центрів надання адміністративних послуг. А вручення вже безпосередньо «бойової» повістки залишити військкоматам.
В питанні мобілізації проблема не тільки в страху за своє життя, а в тому, що військовозобов’язаний не знає, що на нього чекає після вручення повістки. Куди його спрямують, чи врахують його навички, скільки навчатимуть, чи забезпечать усім необхідним — на всі ці питання законодавці поки що не можуть дати чіткої відповіді.
Невизначеність
«Є клієнти, які бажають мобілізуватися, але, на жаль, у них немає розуміння, куди вони потраплять. Є випадки, коли мобілізують, не рахуючи професійних якостей особистості, там, де вони дійсно можуть бути корисні. З цим є проблеми, але я думаю , що їх вирішуватимуть у нашій країні», — розповідає юрист.
Сучасна українська армія вже багато в чому відрізняється від радянської та активно намагається відповідати стандартам НАТО. Але в ній досі існують атавізми СРСР. Один із них — невизначеність в алгоритмі дій. Мобілізовані розповідають різні історії — одних тримають у навчальній частині кілька місяців, інших відправляють на фронт за лічені тижні.
«Люди з військкомату вийшли, привітали мене. Кажуть: „Ви на обліку стоїте? Кажу: ‚Ні‘. ‚Так йдіть, встаньте‘. Я й пішов. За три тижні був уже в армії“, – розповів військовий 118 ОМБр.
За законом військовозобов’язані мають можливість потрапити в ту військову частину і стати на ту сферу, де можуть бути корисними армії. Для цього вони пишуть „подання“ в ту чи іншу частину. Частина, у свою чергу, пише вже своє „подання“ і направляє його до ТЦК. Але проблема в тому, що військкомати не завжди дотримуються цих прохань.
Військово-лікарські комісії теж мають орієнтуватися на можливості військовозобов’язаного, здебільшого, фізичні. „Є кілька підстав, чому чоловіка можуть не направити, наприклад, у піхоту або в штурмову бригаду. І ВЛК має у своєму заключенні написати обмеження, де йому заборонено нести військову службу. Він може бути обмежено-придатний, цій особі забороняється у штурмових військах служити, у нього має бути інша посада“, — зазначив Маринич.
Насправді ж у цьому питанні виникає велика кількість проблем, через які у жовтні 2023 року у ВЛК пройшли перевірки. Чи стало після них краще, чи усунули корупційну складову, чи спростили механізми — складне питання.
Нардепи стверджують, що сьогодні працюють, у тому числі над тим, щоб зробити алгоритм призову військовослужбовця на службу максимально прозорим і комфортним, наскільки це можливо. Нардеп Завітневич каже, що одним із вирішень проблеми є електронний кабінет. Завдяки тому, що вся інформація про потенційного військового буде в одному місці, йому буде простіше підібрати спеціальність, а чоловік матиме час, щоб залагодити свої справи.
Ще один спосіб поєднувати потреби армії з можливостями військовозобов’язаних — рекрутинг. У бригад, на думку законодавців, має бути можливість поповнювати свої лави адресно.
»Крім того, підтримую ідею, щоб кожен громадянин міг сам обирати підрозділ та спеціальність. Ми повинні розумно підходити до цього питання і максимально раціонально використовувати таланти наших людей«, — зазначив нардеп Чернєв.
Крім цього, нардеп вважає, що у структурі Міноборони можна створити добровольчі підрозділи, які працюватимуть „без бюрократії, без військових звань, без ‚совєтщини‘.
Нагадаємо, Рух Жовта стрічка веде рахунок, як жителі окупованого Севастополя ігнорують псевдовибори.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, У ЄС розробляють “креативний” спосіб використання заморожених російських активів на користь України — Politico.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →