Наступ російських окупаційних військ (РОВ) на Авдіївку почалося 10 жовтня і супроводжувалося воно масштабним задіянням артилерії і авіації, що підтримують колони техніки, що рухається на прорив ліній оборони біля міста. Однак, не дивлячись на застосування настільки серйозного наступального потенціалу, 10 жовтня російські війська не змогли досягти жодної з поставлених перед ними завдань, пише Олександр Коваленко.
10 жовтня російське командування використовувало в першому ешелоні наступу потенціал підрозділів 1 АК, так званої "ДНР", а так само 20-й і 150-й мсд.
Перед ними ставилися наступні завдання:
- Захопити контроль над Авдіївським териконом;
- Перерізати залізницю в північному секторі і вийти на правий фланг;
- Захопити село Степове і взяти під вогневий контроль з північно-східного сектора трасу 0542;
- У південно-західному секторі вийти через Водяне на село Тоненьке і захопити його;
- Встановити з південного заходу вогневий контроль над 0542.
Жодне з цих завдань не було виконано. Станом на третій тиждень наступу російські війська змогли тільки підійти до Авдіївського терикону, а так само залізниці без її перетину.
Очевидно, що у росіян під Авдіївкою щось пішло не за планом.
І це дійсно так, адже другий ешелон РОВ змушені були використовувати для того, щоб закріплювати досягнутий результат у полях, але ніяк не за вищезгаданими локаціями. Тобто, підсумком первинного наступу стало не захоплення сіл, перерізання залізниці чи контроль над териконом, а зайняття окопів та лісопосадок у полі.
А це означало, що для подальших наступальних дій вже не вистачало ресурсу і, почалося прискорене перекидання 21-ї ОМСБр зі складу 2-ї ОВА, що знаходиться в зоні відповідальності групи військ "Центр". Для розуміння, зона відповідальності ГВ "Центр" - це Луганська область, а 2-а ОВА оперувала на Лиманському напрямку. При цьому 21-а ОМСБр належала до найбільш боєздатної бригади у складі не просто 2-ї ОВА, а всієї групи військ.
Але, навіть після посилення наступу 21-ї ОМСБр, не вдалося досягти поставлених цілей по Північному, не по Південному флангу.
Під кінець жовтня російське командування сконцентрувало в районі Авдіївки підрозділи кількох армій. Зокрема, зараз там зібрані ресурси, крім вищезазначених, 15-й і 30-й ОМСБр зі складу 2-ї ОВА (практично вся 2-я ОВА зараз під Авдіївкою), підрозділи "Шторм-Z", БАРС, ТрВ, а так само ведеться перекидання підрозділів 41-ї ОВА.
Станом на сьогоднішній день РОВ сконцентрували в районі Авдіївки понад 40 тисяч особового складу. І тут важливо розуміти, що це за потенціал.
Під час наступу рів на Бахмут здійснювалося охоплення понад 50 км фронти із зосередженням у різні моменти операції від 20 до 50 тисяч особового складу. У районі Авдіївки фронт складається 20 кілометрів. Тобто, тиск на кілометр фронту в 2 рази перевищує тиск, який чинився в районі Бахмута.
Так само росіяни використовують змішаний по комплектації тип штурмових дій. Коли в наявності є достатньо механізованої компоненти (танки, ББМ і т.д.), вони намагаються проривати оборону броні - колонами, що дуже нагадує наступ на Вугледар. Але коли їх механізована компонента знищується і вони очікують поповнення, цю тактику замінюють масові штурми піхотної складової – тактика, що спостерігалася під Бахмутом, яка отримала назву "м'ясна хвиля".
Згідно з даними спікера об'єднаного прес-центру Сил оборони Таврійського напрямку, полковника Олександра Штупуна, з 10 жовтня в районі Авдіївки РОВ втратили 6 500 убитими, 100 танків, а так само 250 ББМ. Росіяни не визнають своїх втрат, але виникає закономірне питання: якщо ваші втрати не настільки великі, чому ви стягуєте до Авдіївки ресурс двох загальновійськових армій?
У свою чергу, 6 500 тис втрат це 10 знищених батальйонів, чому відповідають і втрати по танках і ББМ – практично штатна комплектація 10 БТГр. Іншими словами - одна батальйон-тактична група на 2 кілометри фронту? Так.
Але, не дивлячись на втрати, російське командування зберігає намір захопити Авдіївку, яка є для нього більше політичною метою, ніж тактичною.
Авдіївка являє собою потужний укреп-район, який формувався з 2014 року. Але в порівнянні з Бахмутом у нього є одне вразливе місце – логістика. Це єдина траса 0542, від якої, звичайно ж, є відгалуження – польові дороги, але в сезон дощів вони не дозволяють здійснювати повноцінне, ефективне матеріально-технічне забезпечення Авдіївського гарнізону.
У свою чергу, в Бахмут із заходу вели дві логістичні артерії 0504 і 0506, між якими була мережа польових доріг. І навіть коли місто було захоплене окупантами на 80%, логістика продовжувала працювати.
Очевидно, що російське командування намагається здійснювати тиск на Авдіївку саме в північному секторі, тобто, у напрямку на село Стопове, через залізницю і з Авдіївського терикону на підприємство "Авдіївський коксохімічний завод".
Ось тільки коксохім для РОВ це не найкращий напрямок, адже воно загрожує найжорстокішими боями в промисловій забудові, роками готується до оборони. У свою чергу, прорив на Степове і Бердичі бачиться перспективніше, але крім рубежів оборони в районі цих сіл, прорив ускладнює і залізниця, що є труднопреодолімим штучною перешкодою для росіян.
В цілому, наступ росіян показало, що вони, використовуючи змішану тактику Бамхута і Вугледара, змогли домогтися успіху тільки на відкритих ділянках – в полях. Але варто було їм наблизитися до основних рубежів оборони, як відразу виникла проблема з їх проривом.
Завдання РОВ залишається незмінною, поступальне і планомірне оточення Авдіївки, з подальшим стисканням кільця на рівні оперативного оточення. Але, ось тільки в тому-то і справа, що за весь час повномасштабного вторгнення в Україну російським військам вдалося взяти в оточення тільки одне місто – Маріуполь. І це відбувалося в умовах не найкращого положення міста і піку наступального функціоналу РОВ.
Для реалізації такого плану з Авдіївкою, явно виділеного ресурсу їм буде критично не вистачати, з чого випливає необхідність російським командуванням вилучати ресурс з інших груп військ і плацдармів. Вилучати ресурс з групи військ "Дніпро" (Херсонська область) вони не можуть, оскільки там серйозна проблема у вигляді сірої зони по Лівому березі Дніпра, вирішити яку російське командування не може з початку року.
Із Запорізької області, група військ "Схід", аналогічно, адже сили оборони України (СОУ) в Клині Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате тільки й чекають ослаблення рів на цій ділянці для прориву до Токмака.
У Донецькій області, крім наступу на Авдіївку росіяни стурбовані напруженим затишшям в районі Старомлинівки і просуванням СОУ в південному секторі Бахмута.
Для посилення і підживлення Авдіївки залишається тільки Луганська область, група військ "Центр" і "Захід". Але цей ресурс не нескінченний і його ослаблення може завершитися тим, що після імітація наступу по Лиман-Куп'янської осі, у росіян може початися відступ до лінії Р-66.
Найближчі три тижні можуть чітко показати, якою буде ситуація в районі Авдіївки в перспективі. Якщо російське командування готове і далі посилювати наступ за рахунок ресурсу з інших плацдармів, то воно може досягти своєї мети – захопити Авдіївку, за допомогою передислокації туди ще більшої кількості підрозділів з інших плацдармів. Ціною колосальних втрат і втратою контролю над, куди більшими територіями.
Хоча, згадуючи наступ на Бахмут, ми були свідками аналогічної картини. Поки РОВ наступали на Бахмут, вони втратили більшу частину Харківської області та правий берег Херсонської області з Херсоном разом. І, що їм дало це наступ, крім пафосу для внутрішнього споживання? Нічого, крім колосальних втрат.
Такий доля російського командування, раз по раз наступати на одні й ті ж граблі.