Приємно вражають цифри денних втрат ворога у сімсот і більше чоловік. Здається, ось-ось, і цифра сягне тисячі. Чому рашка останнім часом так безжально жене своїх «мобіків-чмобіків» на вірну загибель на наші укріплені позиції?
Версія, що вони таким чином позбавляються свого людського «шлаку», зокрема, коли мова про зеків-вагнерівців, має право на існування. Однак невже основна маса населення на росії так вже радикально краща від цього шлаку??
Особливо - в так званих депресивних районах (а це - вся рашка за виключенням Москви та ще п‘яти-семи великих міст), у порівнянні з якими наш довоєнний Донбасс - майже як швейцарське село. Там же в них на уралах-сахалінах кожен другий дорослий - злочинець, а кожна друга дитина - малолітній злочинець.
Як на мене, в основі дещо інша причина. На думку наштовхнула фраза із запоребрикового телеграм-каналу (люблю на сон грядущий почитати завивання на болотах в стилі стрелкова-гіркіна). Паталогічні брехуни московити, як відомо, дуже часто свої власні мотиви приписують нам, звинувачуючи нас у злочинах, які самі здійснюють. Типу: ви хотіли на нас напасти, тому ми почали спецоперацію. Ви - фашисти, нацисти, вбивці і т.д.
І от читаю я в одного їхнього пропагандона: «Украинская власть сознательно гонит своих солдат на верную смерть, потому что хочет, чтоб в каждой семье был погибший, и чтобы все украинцы после этого начали ненавидеть русских».
Ага, ось це вже реальна версія: щоб у кожній московитській сім‘ї був загиблий і вони всі ненавиділи українців!
Насправді, все дуже просто. Всілякі гіркіни щодня плачуть, що їхні солдати не знають, за що воюють.
Так от путін їх, схоже, почув. Вирішив дати сенс русскому народу: мстити за своїх убитих! Щоб в кожній сім‘ї хтось загинув. Щоб ненависть до українців стала всенародно-захльобною. Щоб їхня нікчемна війна перетворилась на «Великую Отечественную». Де типу «наших бьют»! Ось в чім розгадка! Ось для чого їм треба гнати своє м‘ясо на забій!!
Але я думаю, що вони жорстко прораховуються. Ненависть їхня почне пожирати їх самих, скоро повернеться на тих, хто їх, чмобіків, туди на вірну погибель жене. Тим більше, що з кожним таким «урожайним» для ЗСУ днем у ворога до нас не лише ненависть, а й страх зростає. І самі роспропагандони вже свідчать: ситуація в їх військах дуже близька до тої, яка спостеріагалась в імперській армії у 1917 році. Напередодні жовтневого перевороту та краху імперії. «Брожение и полураспад».