Втеча окупантів із Херсона стала ще однією важливою перемогою України, яка показує, що ініціатива у війні остаточно переходить до рук ЗСУ. Незважаючи на всі спроби Кремля показати залишення Херсона як мало не сплановане дійство з натяком на якийсь "хитрий план", рашисти зазнали військової поразки та суттєвих репутаційних втрат. Російський ватажок Володимир Путін прогнозовано дистанціювався від того, що сталося, перевівши стрілки на підлеглих. Які наслідки для країни-окупанта все це може мати, читайте у матеріалі "Апострофа".
Ганьба і приниження
Загальний настрій у Кремлі можна описати кількома словами: страх, ганьба та безсилля. Путін не став коментувати відхід із Херсона. Замість нього весь день віддувався його речник Дмитро Пєсков. З його плутаних пояснень випливало, що рішення покинути Херсон ухвалювало Міноборони РФ, "Херсон це територія Росії", а "спецоперація буде продовжена".
Відповіді, чому окупанти залишили Херсон і що буде далі, від Пєскова не надійшло. Слідом на арену кремлівського цирку випустили екс-президента Дмитра Медведва, який спробував пояснити, що Херсон залишили під натиском "сил НАТО та всього Заходу", але вийшло непереконливо.
У російського командування був вибір між поганим варіантом (сяк-так організований відхід з позицій) і дуже поганим у вигляді панічної втечі з киданням власних солдатів, техніки та боєприпасів, як це було в Харківській області. Примітно, що за звільнення з Ізюма та Балаклії генерала-невдаху Лапіна в РФ затаврували ганьбою, оголосивши боягузом і бездарем. Особливо голосно обурювалися блатний господар ПВК "Вагнер" Євген Пригожин та ватажок чеченських тик-токерів Рамзан Кадиров.
Лояльні до Лапина воєнкори відбивалися як могли, але не витримали натиску з боку кремлівської пропаганди, яка зайняла позицію Пригожина та Кадирова. Відхід з Херсона не викликав гострої критики на адресу командувача окупаційних військ Суровікіна, хоча в сухому залишку його "досягнення" мало чим відрізняються від провалів Лапіна.
"Пригожин, Кадиров і персони, що стоять за ними, готують Суровікіна на посаду голови російського Генштабу. Цю трійцю пов'язують не тільки особисті стосунки, а й спільні плани. Вони, маючи власний військовий ресурс, готуються підім'яти під себе всю силову вертикаль і перспективу поборотися за владу в РФ. Для Кремля і особисто Путіна це – суттєвий виклик, хоча там досі вважають, що здатні контролювати ситуацію", - каже "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
Втім, є й інша версія: Путіну потрібен громовідвід у цій ситуації. З цим може і бути пов'язане "зростання" Суровікіна, готового повідомляти російському населенню неприємні новини.
Російське МЗС на колінах
Очевидно, що частину окупаційного контингенту, виведеного з Херсона, залишать на території області, щоб прикрити Каховську ГЕС та підступи до окупованого Криму, а частину швидше за все перекинуть на Донецький напрямок.
"Суровікіну та його патронам потрібно показати хоч якийсь результат у низці невдач і провалів. На Донецькому напрямку зараз воюють найбільш підготовлені найманці "Вагнера", яких мотивували грошима. Швидше за все, там слід очікувати спроб окупантів здобути якусь локальну перемогу", - додав. Олег Жданов.
Російське керівництво починаючи з панічної втечі з Харківської області постійно пропонує Офісу президента Володимира Зеленського "переговори". Дмитро Пєсков, коментуючи звільнення з Херсона, скаржився, що Київ відмовляється будь-що обговорювати. Заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков, який ще півроку тому вимагав від НАТО "забратися з Європи", каже, що Москва готова до спілкування "без попередніх умов". Аналогічні заяви постійно робить і речник російського МЗС Марія Захарова.
"Кремлю конче потрібні переговори щодо якоїсь заморозки ситуації, щоб виграти час, наростити резерви, заповнити втрати в людях, техніці та озброєннях. Їм банально не вистачає снарядом і ПММ. У такій ситуації який "наступ" може бути? Їм навіть обороняться особливо вже нічим. Єдиний варіант, який залишається в руках у Москви - продовжувати терор проти мирного населення України, але до перемоги на полі бою це не веде", - каже "Апострофу" військовий оглядач групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко.
Сам факт того, що ворог відступає, робить позицію Офісу президента у питанні переговорів впевненішою. У тому числі на тлі спроб окремих кіл на Заході таки посадити Київ за стіл переговорів із Путіним чи хоча б зробити так, щоб двері для такої можливості завжди залишалися відчиненими.
Крим наступний?
Позиція українського керівництва, яке офіційно відмовилося говорити з Путіним, зводиться до того, що переговори будуть, якщо окупанти заберуться з усієї території країни, включаючи Крим та ОРДЛО.
Москва, "приєднавши" до себе Херсонську та Запорізьку область, загнала себе у пастку. Тепер, згідно з кремлівськими "законами", території з яких тікають війська РФ, як би є "російськими". Політичне "Вікно Овертона" різко зрушило у бік України. Якщо сьогодні Пєсков та інші кремлівські "балакучі голови" не можуть відповісти на запитання "Чий Херсон?", то настане момент, коли свої ж пропагандисти поставлять їм питання "Чий Крим?".
У разі виходу ЗСУ на лінію Мелітополь-Армянськ, цілодобовий "хлопок" у Криму гарантований у поєднанні зі знищенням усієї логістичної залізничної лінії Керч-Джанкой. Чорноморський флот РФ, який командування боїться виводити з бухти у Севастополі, мало чим допоможе у обороні. Українське командування має всі можливості відправити російські кораблі услід за крейсером "Москва".
"Чи окупанти після Херсона будуть зубами триматися за Крим – питання відкрите. Багато чого залежатиме від мотивування і бойового духу рашистів. Поки не видно, щоб рядовий і молодший офіцерський склад горіли бажанням триматися за українську землю до останнього", - резюмував Олег Жданов.
Утім, Крим – ключова точка для Путіна. І він точно буде триматися за острів що є сили.