Президент Росії Володимир Путін і самопроголошений лідер Білорусі Олександр Лукашенко домовилися про розгортання спільного регіонального угруповання військ. Лукашенко заявив про військову загрозу для своєї країни і звинуватив Україну в підготовці наступу. Українські офіційні особи та експерти кажуть, що білоруси опинился в заручниках у двох диктаторів — Лукашенка і Путіна.
ТСН.ua розбирався, чи можливий наступ на Україну з білоруської території і наскільки реальною є загроза від «спільного регіонального угруповання військ».
Заяви Білорусі та реакція України
Лукашенко 10 жовтня оголосив, що формування спільного військового угруповання з РФ вже розпочалося, і заявив, що Україна начебто планувала завдати ударів по Білорусі.
»Донесіть президентові України та іншим божевільним, що Кримський міст їм здасться квіточками, якщо вони торкнуться своїми брудними руками хоч до одного метра нашої території», — погрожує він.
Також Лукашенко заявив, що Захід нібито розглядає «варіанти можливої агресії проти Білорусі», зокрема і застосування ядерної зброї.
Після цього глава міноборони Білорусі Віктор Хренін записав відеозвернення, в якому запевнив, що його країна не хоче воювати «ні з литовцями, ні з поляками, ні тим більше з українцями».
Президент України Володимир Зеленський під час відеоконференції з лідерами країн «Великої сімки» наголосив на безпідставності заяв з боку Білорусі.
»Опосередковано вона (Росія — ред.) вже втягнула їх (Білорусь — ред.), а прагне втягнути безпосередньо. Україна не планувала і не планує військових заходів проти Білорусі… Ми пропонуємо своє рішення — на кордоні України і Білорусі може бути розміщена місія міжнародних спостерігачів для моніторингу безпекової ситуації», — запропонував глава держави.
Секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов наголосив, що Білорусь вже давно перебуває в заручниках у росіян.
»Те що відбувається на території Білорусі — вони перебувають у заручниках РФ. Вони наполягають, аби Білорусь прийняла участь у відкритій війні вже певний час… Бажання у білорусів воювати з нами немає аж від слова ніякого. Чи змусить їх це зробити Путін чи ні — я не впевнений. Інша справа, що Путін туди може відправити свої війська, яких на сьогоднішній день не так багато, враховуючи їхню ситуацію з мобілізацією. У нас там також все під контролем», — прокоментував посадовець.
Водночас, у Генеральному штабі Збройних сил України запевнили, що сьогодні немає ознак формування наступального військового угруповання на території Білорусі, хоча Лукашенко і продовжує надавати Путіну плацдарм для ударів по Україні. Крім того, РФ перекидає до Білорусі іранські дрони-камікадзе Shahed-136, а білоруський оборонно-промисловий комплекс вже задіяно у ремонті російської техніки, пошкодженої під час бойових дій.
Лукашенко грає на два фронти?
Військовий експерт Олег Жданов віважає, що білоруський диктатор Олександр Лукашенко намагається грати на два фронти — допомагає Путіну логістикою і зброєю, але усіляко уникає залучення до бойових дій білоруських військових.
»Лукашенко робить політичні заяви в контексті Путіна. Він намагається грати на два фронти — з одного боку, він максимально роздає всі військові запаси. Він ешелонами віддає боєприпаси і техніку довгострокового зберігання. А чим він буде розгортати армію? Якщо йти в наступ, треба оголошувати мобілізацію або часткову, чи повну. На що їх саджати? Гвинтівки роздавати і робити маршеві роти, як це було в 41-му році? Ні, так не буде», — каже Жданов.
Як зазначив експерт, що Україна перетворила кордон з Білоруссю на фортецю, що робить наступ з півночі дуже складним завданням.
»Так що я думаю, що Лукашенко продовжує свою гру в тому сенсі, що «Я готуюся до війни, але ще трішечки не готовий», — вважає він.
Білоруська армія під контролем Кремля
Військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь вважає, що з призначенням російського генерала Сергія Суровікіна командувачем «спеціальної воєнної операції» зростає вірогідність вступу Білорусі у відкриту війну.
»Суровікін, який очолив об'єднане командування збройних сил РФ, зараз же є командиром збройних сил республіки Білорусь. Згідно з документами, підписаними 2009 року, коли створилася союзна держава Білорусі і РФ, регіональна група військ складається зі збройних сил республіки Білорусь і західного військового округу РФ. Але це в мирний час. В особливий воєнний час з російського боку може бути різні підрозділи, але командувати буде звісно командувач збоку Росії», — наголосив Самусь.
Як зазначив експерт, Суровікін «зараз фактично вже керує збройними силами Білорусі, а сам Лукашенко буде лише виконувати команди Суровікіна — які ресурси треба, скільки людей і куди привезти».
»Зараз ймовірність втягування військ Білорусі у пряме зіткнення з Україною зростає. Але це буде крахом режиму Лукашенка», — заявив він.
Військовий експерт Петро Черник не виключає можливості нового наступу з Білорусі.
»Сухопутний удар може відбутись. Акцентую, що на заході України він малоймовірний через ліси та болота. В бік Києва таке може статись. Чи перейде Лукашенко кінцеву риску — цього не знає ніхто. Ми маємо розуміти, що в політичному сенсі він мертвий. Гарантую, що північ України в частині інженерних загороджень на такому рівні, що, якщо він на таке відважиться, то їх втрати будуть колосальними», — резюмуе експерт.
Кому адресовані погрози Лукашенка
Російський політолог Валерій Соловей вважає, що розгортання спільного угруповання військ Росії та Білорусі більше стосується країн НАТО, зокрема Польщі та Литви, аніж України.
»Звичайно, це розглядається як загроза для України, але йдеться про те, щоб розгорнути угруповання на західному напрямку, тобто умовно проти Литви і проти Польщі, тобто — проти НАТО. І зовсім не факт, шанси малі, що це угруповання розгорнеться проти України, принаймні Лукашенко робитиме все можливе і неможливе, а він має талант вужа, він здатний прослизнути між ніг у Володимира Путіна, для того, щоб не допустити втручання Білорусі у збройну конфронтацію Росії з Україною», — говорить політолог.
Соловей також додав, що Лукашенко зараз відновив консультації з низкою західних країн і попросив про гарантії безпеки після того, як усе почне змінюватися в Росії і, відповідно, в Білорусі.