Росія як одна з країн, що володіють ядерною валізкою, на восьмий місяць війни, почала відкрито нею погрожувати. До цього натяки на її використання якщо й були, то звучали не стільки від першої особи Кремля, скільки від рупорів кремлівської пропаганди. Докладніше – у матеріалі РБК-Україна.
Диктатор РФ Володимир Путін минулого тижня заявив, що готовий використати "всі способи" для захисту суверенітету РФ. Враховуючи псевдореферендуми на окупованих територіях України, логічно припустити, що у голові Путіна суверенітет Росії може дещо розширитися. У Кремлі начебто дають Заходу сигнал – РФ для "захисту" незаконно анексованих територій нібито ні перед чим не постоїть. Але чи це так насправді?
Усередині ядерної "тріади"
Ядерні сили РФ іноді називають "тріадою" через те, що вони включають всі три типи озброєння – стратегічну авіацію, міжконтинентальні балістичні ракети і атомні підводні ракетоносці.
Говорячи про ядерну зброю, варто розділяти тактичне та стратегічне типи озброєнь. У чому їхня відмінність? Найчастіше в обсягах вибухової складової.
Боєголовки тактичної зброї мають менший обсяг та заряд за кількістю кілотон, пояснює керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. Відповідно, така зброя, за словами експерта, застосовується на ближчій відстані – це і артилерійські снаряди, і боєголовки для крилатих та балістичних ракет.
Стратегічна зброя – це міжконтинентальні ракети чи бомби із великим обсягом зарядного компонента. Їх використовують для ударів на дальній відстані. Росія, володіючи цим типом озброєння, голосами своєї пропаганди неодноразово намагалася шантажувати Захід, говорячи про "один влучний удар".
Ключову роль в ядерній зброї відіграє якраз її потужність. Росія в арсеналі має заряди від 400 до 800 кілотонн. Подібна ракета чи бомба знищить усе у радіусі п'яти кілометрів та завдасть значних пошкоджень у радіусі 30.
На сьогоднішній день у РФ є практично 6 тисяч ядерних боєзарядів – це найбільший у світі арсенал за даними американського журналу "Бюлетень вчених-атомників". Наприклад, США має 5,4 тисячі боєзарядів, а Франція – 290.
Основна частина "тріади" знаходиться на складах, але півтори тисячі зарядів встановлені. Росія має понад 150 міжконтинентальних ракет "земля-земля", 160 ракет підводного базування "Булава" і "Синева". Крім того, в арсеналі також є 68 реактивних бомбардувальників.
У Росії десятиліттями приділяли значну увагу і витрачали величезну кількість коштів на модернізацію свого ядерного запасу. 2021 року міністр оборони Сергій Шойгу заявив, що частка сучасної зброї в "тріаді" на даний момент становить 89,1%. Проте з огляду на повсюдну корупцію у ЗС РФ, можна припустити, що заяви міністра оборони більше потрібні для бравади та показового залякування інших ядерних держав.
Важливо розуміти, що вся ця різноманітність озброєнь не може і не буде застосована без залучення складного ланцюжка, в якому існує далеко не один Путін. Ілюзія про те, що у бік України чи Заходу відразу полетять ракети після натискання "червоної кнопки" була, знову ж таки, зручною для залякування мас. Насправді все значно складніше і так відбувається у всіх країнах, які володіють ядерною зброєю.
Для її запуску, як розповів Мусієнко, процес мають верифікувати президент, начальник генерального штабу та міністр оборони. "У них є коди запуску відповідні, і є у кожного офіцер, який носить ту саму валізку. Яка передбачає застосування ядерної зброї. Після цього коди передаються за системою стратегічних ракетних військ, натискається кнопка. Дійсно цілий ланцюжок людей", – перераховує співрозмовник.
Можливість удару здійсненний лише за умови, якщо сигнал надходить з усіх трьох пристроїв. Його отримує генштаб, а потім командування, яке є відповідальним за сам пуск.
У випадку тактичної ядерної зброї думки різняться. Як стверджує Мусієнко, тут схема простіша, бо не вимагає натискання кнопок – командуванню просто надходить відповідний указ. З іншого боку, ланцюжок, яким слідує цей указ, стає значно довшим, про що розповів експерт з російського ядерного озброєння Максим Старчак в інтерв'ю Meduza .
"Тактичного боєзаряду немає у військах. Його треба забрати зі складу централізованого зберігання, транспортувати, підготувати носії, завантажити, провести інструктаж військових. Це довгий ланцюжок, і на кожному етапі можуть бути сумніви, чи справді ми цього хочемо. Все це відслідковується. Розвідка США і НАТО це швидко виявить", – каже Старчак.
І сам ланцюжок може дати збій при виконанні наказу, каже РБК-Україна експерт з міжнародних енергетичних та відносин безпеки Михайло Гончар.
"При всій існуючій вертикалі в Росії вважати, що Путін дасть наказ і воно все кудись полетить, не доводиться. Тим більше, я думаю, за нинішніх обставин, російський політикум при всій демонстрації його єдності насправді весь дезорганізований і хаотизований. Я гадаю, акти саботажу матимуть місце", – додав Гончар.
Що ж до відстеження, помітити пересування та підготовку до застосування стратегічного озброєння складніше, ніж тактичного, але все ж таки це можливо. Особливо якщо заздалегідь знати місця, де Росія зберігає свою тріаду і знищити її превентивним ударом.
За словами Мусієнка, ядерна зброя, ймовірно, зберігається в Криму, на урочищі "Феодосія 13". Це сховище, яке було збудовано у 50-х роках. Коли Україна віддала Росії свої запаси озброєння, його закинули. У 2015 році, через рік після окупації Криму, РФ почала відновлювати сховище.
Ще одне місце, де Росія може зберігати свою зброю – Калінінград, що вже не просто близько до Євросоюзу, а в самому його тилу. "Там є ракети "Іскандер". І там Росія оголошувала, що буде зберігати ядерні боєприпаси. У травні цього року в Калінінграді проходили навчання з моделювання завдання ядерних тактичних ударів з Калінінграда та області. Тобто про це Європа знає, вони також ведуть постійне спостереження", – каже Мусієнко.
Російський ядерний тест для Європи
Всю свою історію спочатку СРСР, а потім і Росія періодично загрожували світові ядерною зброєю. Незважаючи на різні запобіжники та важелі стримування, у російському порядку деному також мерехтіли заяви про застосування "тріади", звичайно ж, виключно заради "порятунку власної країни".
Особливо ситуація загострилася за часів Холодної війни, коли на Червону площу приземлився пілот-аматор Матіас Руст. У 1987 році в Союзі розцінили це як сигнал НАТО нібито про те, що до "страны советов" їм дістати легко і проблеми не буде.
Але ані цей інцидент, ані знаменита Карибська криза не закінчилися взаємними ядерними ударами. 1994 року Україна стала одним із підписантів Будапештського меморандуму і віддала Росії свій ядерний арсенал, третій за величиною серед усіх ядерних держав. Натомість Україні гарантували безпеку, зокрема Росія.
Наразі РФ загрожує застосувати всі сили озброєння у відповідь на "агресію". При цьому тактика, якою йде Кремль, нагадує, швидше, зондування, аніж реальну загрозу з боку Росії, вважає Михайло Гончар. Втім, як і "референдуми" – у Москві промацують ґрунт, перевіряючи реакцію України та її союзників. Бачачи, що на незаконну анексію територій Захід реагує розширенням санкцій, Росія списує це на допустимі втрати та робить наступний крок.
"Так, можуть бути удари, як сказав Бен Ходжес, по Чорноморському флоту. Балтійський підтоплять теж, він замкнутий і найменший, але це все може бути розцінено росіянами як допустимі втрати", - розмірковує Гончар.
При цьому, за словами експерта, і у самого Путіна, ймовірно, немає відповіді на запитання, чи він застосує ядерну зброю. Політика у цьому випадку виключно ситуативна.
За фактом будь-який шантаж з боку Кремля – спроба натиснути на Європу та США, які, у свою чергу, мають натиснути на Україну та змусити її піти на невигідні для неї переговори, пише Financial Times .
"У безвихідній ситуації Путін може сподіватися, що застосування ядерної зброї стане для Заходу настільки сильним потрясінням, що змусить його піти на переговори та поступки. Теорія про те, що застосування ядерної зброї може змусити противника відступити, є частиною російської військової доктрини і відома як " ескалація задля деескалації", – стверджує видання.
Проте західні країни, принаймні на сьогоднішній день, не штовхають Україну на закінчення війни дипломатичним шляхом, навіть незважаючи на ставки, що підвищуються з боку РФ. Навпаки, Захід продовжує засуджувати Росію та попереджає про наслідки. Наприклад, президент США Джозеф Байден в інтерв'ю CBS сказав, що застосування РФ ядерної зброї "змінить обличчя війни як ніщо інше, що відбувалося з часів Другої світової війни".
Сам Путін, крім очевидних загроз, дає сигнал США про те, що не тільки Америка може застосовувати ядерну зброю. У своєму повідомленні Заходу Москва фактично говорить про те, що хоче зайняти місце у багатополярному світі, а не віддати США "пальму першості".
"Це ті меседжі з Москви, які йдуть на Захід – Росія хоче, щоб її поважали. Але в них дуже дивне уявлення щодо поваги. Для них повага – це можливість принизити і знищити когось", – зазначає Гончар.
Використання стратегічного типу озброєння малоймовірне, вважають експерти. Цей крок може спричинити велику ядерну війну. Тут питання не так у тому, чи захоче цього Путін, як у тому, чи захочуть його поплічники вмирати від ядерного удару. Цілком ймовірно, що довгий ланцюжок з відповідальних осіб перерветься.
Що ж до тактичного удару, навіть якщо це станеться, ситуацію на фронті у стратегічному плані це не змінить ніяк. "Це дає тактичний успіх, але не стратегічний. Тут більше морально-психологічний аспект. Мовляв, дивіться, ми застосували, у вас цього немає, ви не здатні цьому протистояти і таке інше. Тому здавайтеся, капітулюйте", - додає Гончар.
Незважаючи на найрізноманітніші прогнози щодо розвитку подій, варто розуміти, що застосування навіть тактичної ядерної зброї у будь-якому разі завдасть маси шкоди. Можна міркувати, блефує Путін чи ні, але краще бути готовим до всього.
Сьогодні дипломатичний фронт України продовжує просити Захід надати потужні засоби протиповітряної оборони. Крім того, на думку багатьох експертів, Україна та її союзники мають мати можливість превентивних ударів, адже запобігти ядерному вибуху набагато простіше, ніж потім мати справу з його наслідками. Хоч би якими вони були нікчемними для подальшого ходу війни.