Початок зими або початок наступного року – ці терміни все частіше звучать від військово-політичного керівництва України як дедлайни закінчення активної фази бойових дій. Програма-мінімум – домогтися до цього часу стратегічного перелому у війні, підкріпленого звільненням значної частини територій.
Одна мета цих меседжів – підтримка бойового духу українських громадян, як на вільних, так і на тимчасово окупованих територіях. Інша аудиторія послань – Захід, якому треба пояснити, що з поставками зброї слід поспішити. Більше того, ці поставки в інтересах самого ж Заходу. І саме сучасна західна зброя – ключ до майбутніх українських успіхів.
Провокатори і "корисні ідіоти"
Росія, звичайно, з таким станом справ миритися не буде. Зараз вже абсолютно очевидно, що західним ракетним системам залпового вогню, на кшталт HIMARS, окупанти нічого протиставити не можуть. Найкращий доказ – регулярні і хірургічно точні удари по мостах на херсонському напрямку.
Звичайно, визнати цей факт перед своєю, внутрішньоросійською аудиторією, Кремль не може. Тому крім розповідей про російське ППО, яке перехоплює мало не 146% всіх українських ракет, її переконують, що самі HIMARS'и також знищуються російською артилерією.
Як доказ однієї з таких успішних "атак" російське Міноборони показало зняту з дрона школу. Ніяких "хаймарсів" в кадрі взагалі немає, але для російських телеглядачів і таких "доказів" буде достатньо.
На зовнішню аудиторію росіяни намагаються діяти більш винахідливо. У цьому випадку саме Захід є головною метою російської пропаганди. Адже якщо той же HIMARS вже опинився десь, наприклад, на Миколаївщині, щось робити вже пізно.
Значить, головне завдання – щоб він взагалі не доїхав в Україну. А для цього треба переконати західну аудиторію, що поставки зброї в Україну або безглузді і неефективні, або взагалі небезпечні.
Наративи про те, що західна зброя, ледь потрапивши в Україну, буде не просто вкрадена місцевими корупціонерами, а й зовсім перепродана за кордон, причому навіть не державам, а якимось одіозним терористичним угрупованням, почали просуватися відразу після лютневого вторгнення.
Втім, ніяких доказів цьому, природно, не було. Тому ці фейки варилися виключно в самих російських медіа і в колі фанатів Кремля з ультраправих і ультралівих партій і течій на Заході.
Щоб якось підкріпити свою пропаганду, росіяни не полінувалися навіть створити спеціальний маркетплейс в даркнеті, де нібито продавалися поставлені в Україну "Джавеліни" та інша зброя.
Але набагато більше шкоди приносять не ці жалюгідні спроби, а діяльність респектабельних медіа, політиків і організацій, які – ймовірно, з найкращих спонукань – висловлюють сумніви в тому, що зброя для України потрапляє в потрібні руки. По суті ж вони виступають в ролі, яка на політичному жаргоні називається "корисний ідіот". В даному випадку на користь Кремля.
Яскравий приклад – резонансні виступи конгресвумен Вікторії Спартц, яка закликала ретельно контролювати військову допомогу Україні, щоб надані нам зброя і техніка не з'явилися десь ще. На її слова були змушені відреагувати в Пентагоні. Американське оборонне міністерство запевнило, що вся поставлена зброя використовується за призначенням – проти російських агресорів.
Багато шуму наробив і недавній сюжет американського телеканалу CBS, присвячений тому, що військова допомога Україні нібито не доходить безпосередньо до фронту. Такий гучний висновок, по суті, зроблений на підставі слів одного із західних волонтерів, який завозить в Україну допомогу для українських солдатів.
Як легко здогадатися, мова йде зовсім не про "хаймарси" або танки, а про бронежилети, дрони, тепловізори та інше, безумовно необхідне обладнання. Але поміщається це саме в контекст поставок західних РСЗВ та іншої передової техніки.
Після шуму, що здійнявся, CBS, раніше начебто не помічений в просуванні прокремлівських меседжів, вибачився і видалив сюжет. Але на створення образу "України, яка торгує західною допомогою" матеріал встиг спрацювати.
Подібні заяви і сюжети ідеально потрапляють в страхи середньостатистичного західного обивателя. Звичайно, він дуже смутно уявляє собі весь логістичний ланцюжок поставок зброї в Україну і точно не в курсі наявності тут систем з контролю за озброєннями, вже діючих і зараз впроваджуваних. А умовній "Аль-Каїді" або мексиканським наркокартелям американський HIMARS або самохідна гаубиця в цілому, ні до чого, – вони діють іншими методами.
Зате цей обиватель точно не хоче, щоб "наша сучасна американська зброя" виявилася в руках поганих хлопців. Прикладу "Талібану", якому дісталися величезні запаси техніки і озброєнь після відходу американців з Афганістану, цілком достатньо.
У підсумку, міф про торгівлю західною військовою допомогою починає жити своїм життям, а американським топ-чиновникам доводиться перед камерами відповідати на питання про "контрабанду зброї з України". У Москві цьому відкрито радіють.
У європейському контексті ці страхи накладаються і на страхи перед прийдешньою непростою зимою, через газовий шантаж з боку РФ. Так, в останньому опитуванні Deutshlandtrend 39% німців сказали, що вважають нинішній обсяг військової допомоги Україні достатнім. 32% вважають його вже надмірним і тільки 23% виступають за збільшення поставок.
Самі по собі цифри виглядають цілком прийнятними для України. Але справа в трендах: у порівнянні з червнем число тих, хто виступає за скорочення допомоги, зростає, а протилежна думка стає менш популярною.
Хто моргне першим
Втім, поки що на політику західних держав щодо військової допомоги ці тренди, як і російські інформпровокації, як і діяльність "корисних ідіотів", не впливають. Поставки сучасної зброї Україні вже стали на системну основу.
Хоча неприємні новини все ж з'являються. Наприклад, за словами заступника голови Пентагону Коліна Каля, Україна вже отримала достатньо HIMARS – 16 систем. І замість того, щоб надавати нові установки, американці зосередяться на боєприпасах для них. В цілому, такий підхід виглядає цілком логічним, але варто згадати, що, за словами міністра оборони Олексія Резнікова, для контрнаступу Україні потрібна ціла сотня "хаймарсів".
Але поки очікувати різкого скорочення поставок в останні місяці цього року не варто. Ще наприкінці червня президент США Джо Байден заявив, що країни "рамштайнівської групи" взяли на себе зобов'язання надати Україні понад 600 танків, близько 500 артилерійських систем, а також 140 тисяч протитанкових систем, 600 тисяч снарядів та іншу зброю. Щось з цього пакету вже приїхало в Україну, але більша частина ще чекає своєї черги.
Крім "рамштайнівської групи", засідання якої вже стали регулярними, створюються і нові формати. Так, вчора в Копенгагені відбулася конференція північноєвропейських союзників України, на якій було прийнято рішення виділити Україні ще півтора мільярда євро військової допомоги.
Як вже писало РБК-Україна, одна з головних проблем в поставках Україні озброєнь – навіть не відсутність на те політичної волі або бажання "не провокувати Москву", а банальна нестача в Європі готових озброєнь і потужностей військово-промислового комплексу. Як відзначає Financial Times, з 1999 по 2021 рік витрати ЄС на оборону зросли лише на 20%. Для порівняння-в США за цей період оборонні витрати зросли на 66%, в Росії – на 292%, в Китаї – на 592%.
Але до влади європейських країн вже прийшло розуміння, що розраховувати тільки на американську "парасольку" безпеки – неправильно. Після лютневого вторгнення РФ в Україну країни Євросоюзу вже анонсували збільшення витрат на оборону приблизно на 200 мільярдів євро.
Як і в США, оборонно-промисловий комплекс європейських країн очікують фінансово непогані часи. Оборонні підприємства, багато з яких перебувають у приватній власності, очікує бум замовлень. І тут Україні важливо не упустити момент.
Створення нових технологічних ліній з виробництва танків або гаубиць – процес не швидкий. Попит на зброю в осяжній перспективі буде явно перевершувати пропозицію, і Україні треба потурбуватися підписанням контрактів, нехай і на середньострокову або довгострокову перспективу. Гроші на це можна взяти в борг у тих же європейців, які фінансову допомогу надають в цілому більш охоче, ніж військову.
Зараз ситуація вже значно відрізняється від лютого-березня. Тоді Україні було потрібно все і прямо зараз. Обіцянки поставити танки-гаубиці через півроку або рік викликали хіба що іронію. Але тепер уже зрозуміло, що протистояння з РФ триватиме довго, навіть якщо активна фаза війни дійсно закінчиться в найближчі місяці.
Підписання мирної угоди або навіть перемир'я в будь-якій формі і на будь-яких умовах відразу ж знизить інтерес Заходу до України і його бажання допомагати нам зброєю. Перспективи отримати широкі "гарантії безпеки" до цих пір вельми туманні.
Отже, з прицілом на те, що загроза нової російської агресії в перспективі як мінімум декількох років нікуди не зникне, Україні треба буде потурбуватися своєю безпекою самостійно.
У короткій перспективі майже все залежатиме від того, який підхід до допомоги Україні домінуватиме до зими на Заході. В стаття Foreign Policy описуються дві протилежні точки зору.
Перша – росіяни нехай і повільно, але перемелюють українську оборону, отже, необхідно укладати перемир'я скоріше, поки ситуація ще не погіршилася. Друга – Україна має всі шанси перейти в контрнаступ, тому правильний підхід – збільшити допомогу Україні, щоб вона змогла завдати поразки агресорам.
Розібравши три ключові фактори війни – озброєння, людський ресурс і бойовий дух – автори приходять до висновку, що є підстави для "обережного оптимізму".
"Хоча Україна навряд чи найближчим часом відкине Росію до кордонів, в найближчі місяці війна, швидше за все, піде на користь України. Але тільки якщо Захід не моргне першим", – підсумовує видання.