Росія може відновити масовані ракетні та дронові атаки по енергетичних об’єктах України. Окрім традиційних цілей, окупанти планують удари й по інфраструктурі атомної генерації, що становить величезну небезпеку як для України, так і для всього світу. Про такі агресивні плани Кремля повідомив Президент України Володимир Зеленський, посилаючись на дані розвідок партнерів.
«Росія планує подальші атаки проти енергетики, які можуть бути зараз менш помітні світу через зосередження уваги на ситуації на Близькому Сході. Відповідні дані є у розвідок партнерів. Конкретно щодо російської загрози інфраструктурі нашої атомної генерації в Україні дані передані Міністром енергетики України МАГАТЕ й пану Віткоффу. Міністр оборони України передав інформацію своєму колезі у США», — заявив глава держави.
ТСН.ua розбирався, які загрози існують для енергетичних об’єктів України та як експерти оцінюють можливість російських атак на об’єкти атомної генерації.
Удари по паливній інфраструктурі: тактика незмінна
На думку Михайла Гончара, президента Центру «Стратегія ХХІ», експерта з енергетичної безпеки, загрози з боку Росії залишаються незмінними вже понад три роки війни, а критична інфраструктура України увесь час була однією з основних цілей для Путіна.
«Критична енергетична інфраструктура України перебуває під постійною загрозою, починаючи зі знищення нашої паливної та нафтопереробної інфраструктури, з чого, власне, й розпочинав противник у лютому 2022 року. Нагадаю, що перші удари росіян були спрямовані саме по наших базах з паливом», — зазначає Гончар.
Саме 3 квітня 2022 року відбулася перша атака РФ на єдиний НПЗ, який тоді функціонував в Україні з шести наявних — Кременчуцький.
«Спочатку росіяни не завдавали ударів по нафтопереробних заводах України, оскільки вважали, що „візьмуть Київ за три дні“. Мовляв, все це буде наше, то навіщо його знищувати. Але коли все зрозуміли, то вже діяли за класичною схемою агресора — проведення операцій, спрямованих на ураження критичної енергетичної інфраструктури та позбавлення нас доступу до енергоресурсів. Передусім паливних», — розповідає Михайло Гончар.
Удар по Кременчуку: не випадковість, а «ревізія»
Тоді російські удари по нафтобазах спровокували паливну кризу всередині України, яка тривала до середини липня 2022 року, але нам вдалося вирішити проблему з паливним забезпеченням.
«Тому нещодавній удар по Кременчуку є не випадковим. За моїми підрахунками — це вже восьма масована та комбінована атака по НПЗ з 2022 року. Вони мали обмежений ефект. Тому агресор періодично проводить „перевірку“ і „зачистку“, повторно б’є по вже уражених об’єктах», — підкреслює експерт з енергетичної безпеки.
Агресор завдавав ударів по усіх українських НПЗ, не дивлячись на те, що, наприклад, заводи у Дрогобичі, Одесі років понад 10 не працють.
«Україна вийшла в 2022 році з паливної кризи і зараз ми маємо диверсифіковані маршрути постачання. Багато пального прибуває і використовується, що називається „з коліс“. Окрім того, ми вирішили питання відкриття морського коридору, вигнавши Чорноморський флот РФ з північно-західного сектору Чорного моря, і відновили морські постачання нафтопродуктів. Тому подальші удари по наших НПЗ позбавлені сенсу, але це не означає що удари припиняться», — додає Михайло Гончар.
Удари по електроенергетичній інфраструктурі та газовому сектору
Михайло Гончар додає, що основним об’єктом уваги росіян була електроенергетична інфраструктура України. Це все, що пов’язано з передачею електроенергії, а також енергетична генерація: теплові електростанції, які росіяни практично знищили на понад 80%, плюс гідрогенерація.
«Удари по генерації та інфраструктурі Об’єднаної енергосистеми (ОЕС) росіяни розпочали ще у 2022 році. 11 вересня вони вдарили ракетами по Харківській ТЕЦ-5 і по енергетичних об’єктах області. Атаки продовжувалися по ОЕС України — з 10 жовтня, впродовж осені-зими 2022-2023 років. Росіяни таким чином намагалися довести до колапсу ОЕС України, щоб спричинити її розпад та тотальний блекаут. На щастя, цього ворогу досягнути не вдалося», — пояснює Михайло Гончар.
Усім цим росіяни прагнули завантажити Україну у сценарій холодної та темної зими 2022 та 2023 років. В них це знову не вийшло.
У 2024 році, починаючи з березня, росіяни продовжили завдавати ударів, але вже концентрувалися в основному на енергетичній генерації.
«З минулого року росіяни вдалися до ударів по нашій газовій інфраструктурі. Спочатку під прицілом були системи підземних газосховищ на заході країни, а потім перейшли на газодобувний сектор, і цього року продовжили ці атаки. З усього цього можна зробити висновок — пріоритети РФ залишаються незмінними», — каже експерт.
Атака на атомні станції: намір спровокувати ядерний інцидент
Михайло Гончар зауважує, що найбільш серйозною для України була атака росіян 26 серпня 2024 року. Тоді агресор вдався до опосередкованого удару по українським АЕС, не завдаючи безпосередньо прямих ударів по енергоблоках.
«Росіяни вдарили по підстанціях ОЕС неподалік АЕС. Саме через них енергетичний потік з енергоблоків надходить у мережу. Цей удар ще небезпечний тим, що він провокує процес переходу реактора у аварійно-небезпечний режим. Це відбувається через раптове зникнення навантаження з енергоблоку. Цим росіяни намагалися спровокувати ядерний інцидент на наших енергоблоках», — пояснює Михайло Гончар.
Він додає, що завдяки професіоналізму операторів «Енергоатому» та «Укренерго», критичних наслідків від цих ударів вдалося уникнути.
«Але очевидно, що росіяни можуть і хочуть все повторити. З осені минулого року українська дипломатія привертала увагу наших західних партнерів до небезпечності таких дій з боку Росії. Підкреслюючи, що на це потрібно давати рішучу відповідь», — каже експерт.
Прохання про закрите небо над АЕС: без рішучих дій партнерів
На жаль, партнери України сприйняли це лише до відома, але рішучих дій не було вжито. Україна ще з березня 2022 року просить західних партнерів про прикриття неба над західною частиною України, де знаходяться атомні генеруючі потужності — Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська АЕС. Йдеться про додаткові засоби ППО та авіацію, щоб у випадку нанесення ударів Росією прикрити критично важливі об’єкти.
«Практично 56% електроенергії, яка виробляється в Україні — атомна, більше половини. Окрім цього, безпека атомних станцій має значення з точки зору безпеки для Європи. Якщо через дії Росії трапиться ядерний інцидент, то наслідки будуть доволі серйозними», — зауважує Михайло Гончар.
Росіяни завдавали ударів не лише по підстанціях на Рівненській АЕС, а й по інших. Щодо Рівненської, то там вони мали на меті завдати фатального удару, бо саме звідти йде основний енергетичний потік на Київ та столичний регіон, який є найбільшим споживачем електроенергії в Україні.
«Ми всі добре пам’ятаємо, що було торік, коли після ударів росіян по підстанціях ОЕС, навесні і влітку під час спеки у Києві спостерігався значний дефіцит електроенергії і її подача була по графіку. Тому росіяни хочуть повторити саме це, як додатковий елемент того ракетно-дронового терору по цивільних об’єктах, що вони роблять зараз, а ще спровокувати ядерний інцидент принаймні на одному з енергоблоків АЕС. Тоді це не вдалося, але це не означає, що окупанти відмовилися від своїх намірів», — зазначає експерт з енергетичної безпеки.
Михайло Гончар додає, що в умовах, коли США стрімко трансформувалися з партнера України у дивного посередника, а зараз, фактично, у партнера Росії, то у Кремлі ймовірно вважають, що можуть собі дозволити значно більше, ніж раніше.
Як протидіяти агресивним планам Путіна?
Експерти вважають, що Україна має відповідати росіянам дзеркально — бити по паливних базах, НПЗ, підстанціях, об’єктах Газпрому.
«Я вважаю стратегічним промахом з нашого боку те, що ми припинили завдавати ударів по російських НПЗ, керуючись хибними уявленнями про те, що запроваджується якесь енергетичне перемир’я і що це назавжди. Нічого подібного, якщо маєш справу з Росією, яка діє лише обманним шляхом. Тому дуже дивно, що ми так легко погодилися не завдавати ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі, бо це саме те, що їм найбільше дошкуляло», — розповідає Михайло Гончар.
Передусім через те, що енергетичне перемир’я не було підтвердженим документально, а лише озвучене на словах, воно немало ніякої юридичної сили чи обов’язкового дотримання.
«Росіяни нас звинувачували, що ми зносимо сотні їхніх об’єктів — це була відверта брехня. В той же час, вони не завдаючи ударів по крупних об’єктах, наприклад, по тих же підстанціях ОЕС України, але регулярно били по підстанціях обленерго. Тобто їх анітрохи не зупиняло так зване енергетичне перемир’я», — пояснює експерт.
Михайло Гончар додає, що більш агресивне відновлення ударів по українських енергетичних об’єктах Росією було питанням часу.
«Росія їх поновила — завдавши комбінованого удару по Кременчуку. А ми, на жаль, зробивши цю паузу, надали росіянам можливість спокійно виконати ремонти обладнання на ушкоджених нами НПЗ. До речі, тут теж велика різниця. Ми вражали російські НПЗ дронами, які несли по 50-100 кілограмів вибухівки, а вони завдають ударів по наших енергетичних об’єктах крилатими чи балістичними ракетами, бойова частина яких важить до півтони, а якщо взяти ракету Х-22, то майже тону. Тому тут не повинно було бути пауз», — запевняє експерт.
Атака на Чорнобильську АЕС: тест для світу?
За словами Михайла Гончара, атака російським «Шахедом» саркофагу над реактором Чорнобильської АЕС була своєрідним тестом і спостереженням за реакцією світу.
«Удар викликав реакцію від світового співтовариства та МАГАТЕ, мовляв, так не можна робити. І все. У Кремлі все зрозуміли — їм за це нічого не буде. Але атака на такий об’єкт несе у собі небезпеку. Удар був нанесений дроном, а не крилатою ракетою чи балістикою, тому тут теж не можна виключати, що росіяни у подальшому не будуть діяти більш свавільно. І лише задля того, щоб спровокувати паніку та масовий психоз серед населення. На щастя, після атаки дроном не сталося серйозного витоку радіації, але у випадку ураження іншим засобом, може бути по-іншому», — зауважує експерт.
Чому Зеленський зробив заяву про загрозу для АЕС?
За словами Михайла Гончара, попередження від президента про підготовку Росією ударів по енергетичній інфраструктурі, і зокрема по атомній енергетиці, базується на атаці по АЕС, яка сталася у серпні 2024 року.
«В Росії чудово розуміють, що наша електроенергетика тримається саме на атомній, тому, грубо кажучи, сподіваються, якщо вирубити атомну генерацію, то можна досягти знекровлення не тільки української енергетики, а й економіки. Бо через це ми отримаємо дефіцит, а його компенсувати через збільшення імпорту з країн ЄС не вдасться, тому що там є певний обсяг імпорту електроенергії, але технічні можливості не дозволяють його збільшувати понад встановлену потужність в 1,7 МВт. Деяке розширення планується, але це буде все одно десь до 2,1 МВт. Тобто цього недостатньо», — пояснює Михайло Гончар.
У Кремлі вважають, що отримали карт-бланш на ядерний терор
Саме тому, за словами фахівця, питання ядерної безпеки стоїть зараз для України дуже гостро. Адже Росія може зробити ставку саме на таку атаку.
«Путін може піти на такий крок, бо за свої попередні дії країна-агресор не понесла жодної відповідальності. От яке покарання вони отримали за захоплення Запорізької АЕС — ніякого. Так, були введені мінімальні санкції проти Росатому з боку деяких країн, але вони не є чутливими для цієї компанії. Тому вони зараз навіть розпочинають дії щодо підготовки до запуску енергоблоків на захопленій АЕС. Плюс нова війна на Близькому Сході відвертає загальну увагу світу до подій в Україні. Таким чином у Кремлі можуть вважати, що вони отримали карт-бланш, щоб поновити удари по українській енергетичній інфраструктурі», — зазначає Михайло Гончар.
Що окрилює Путіна на енергетичний терор?
Експерт наводить ще один чинник, який окрилив Росію на таку поведінку — це удари, які завдавалися вже цього року у зимовий період і були пов’язані з пошкодженням низки об’єктів української газовидобувної інфраструктури на Полтавщині та Харківщині.
«Ці повітряні атаки тимчасово позбавили нас десь близько 40% внутрішнього газовидобутку. А газ має важливе значення як у контексті промислового споживання і виробництва теплової електроенергії, так і побутового споживання. Саме тому росіяни можуть повторити цикл таких ударів, які завдавалися протягом попереднього періоду війни, себто паливна інфраструктура, електроенергетична та газова. Однак, зростаючі можливості ударних засобів Сил оборони України та поява нових неочікуваних тактик ураження, а також численні вразливості енергомереж Росії, примушують кремлівців нервувати», — підсумовує Михайло Гончар.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →