Тимчасове припинення надання консульських послуг за кордоном чоловікам призовного віку є помилковим рішенням. Воно не вирішить проблему мобілізації, але бути мати дуже негативні наслідки для держави.
Таку думку висловив фінансовий експерт і блогер Сергій Фурса.
Фурса певен, що такі дії не змусять жодного чоловіка, який обрав бути за кордоном під час війни, повернутися в Україну.
«Ці незручності, які створені абсолютно всім чоловікам, які є за кордоном, жодним чином в голові у тих чоловіків, яких держава хотіла б бачити у війську, не йдуть у порівняння з незручностями, які їм завдасть мобілізація», — каже блогер.
На його думку, ефективність цього заходу нульова.
«Що це тоді? Це і дрібна помста. І популізм. Бо держава показує, що вона мститься тим, хто поїхав, що має доставити задоволення тим, хто лишився. Грається на темних сторонах людської натури. Намагається здобути дешеву популярність на болючій для суспільстві темі», — вважає Фурса.
Фурса звернув увагу на небезпеку розколу в українському суспільстві, особливо після війни.
Він нагадав, що в Україні — величезна демографічна проблема. Тому Україна вкрай зацікавлена у тому, щоб максимальна кількість людей, що виїхала за кордон через війну, зокрема чоловіків, повернулась.
«Ці люди потрібні тут. І останнє що варто робити, це робити кроки, які спрямовані на те, щоб ці люди не повернулись.
І так, ці чоловіки потрібні в Україні. І так, вони вибрали не бути в Україні під час війни. І тут немає протиріччя. Україні потрібні всі свої громадяни. І не всі громадяни України — герої. Як і будь-якої іншої країни. Україні потрібні не тільки герої. Україні потрібні люди, що будуть платити податки, щоб було чим платити пенсії. Україні потрібні будуть люди, які будуть народжувати, а для цього поки потрібні і чоловіки також. Україні потрібні споживачі, щоб ті, хто зараз готує каву під час обстрілів, мав можливість продавати іі і збільшувати свій бізнес і після війни», — пише Фурса.
Він наголосив, що Україні потрібні ці чоловіки, навіть якщо їхній вибір виїхати багато хто вважає неправильним і боягузливим.
«Так, вони свідомо обрали бути за межами України під час війни. В тому числі побоюючись, що можуть бути мобілізовані. Але бажання мобілізуватись відсутнє і у чоловіків, що є в Україні. То до них також будемо культивувати ненависть? Будемо нацьковувати людей, що воюють і їхніх родичів, із тими, хто не воює?» — зазначає експерт.
«Війна — це трагедія. І травма. І після війни, коли цей день настане, суспільству треба лікувати ці травми. І держава має грати тут провідну роль. І не логічно, якщо держава ці травми ще посилює», — підсумував він.