Люди в Україні бояться мобілізації, бо дуже мало інформації, але не всі потраплять на фронт. Багато фахівців потрібні на інших місцях.
"Тут усе набагато простіше. Наша кінцева мета - це перемога. А для перемоги що потрібно? Щоб були професійні військові. Ти не передаси ті знання, що в мене за півтора року комусь іншому, хто прийшов по ротації. Він прийде, і його ще півтора року треба навчити цього всього. Краще, якщо в тебе мета - це перемога, треба потерпіти. Ну, хлопці, ніхто ж не думав, що буде війна стільки часу. І ми не знаємо, скільки ще триватиме. Якщо ти знаєш, що ти можеш щось зробити, то все, залишайся", - розповів український захисник Олег Грінченко з позивним "Скалолаз" в інтерв'ю "24 каналу".
При цьому він зазначив, що у всіх настає момент втоми, але якщо є мотивація, то треба продовжувати працювати.
"Чому я йду продовжувати працювати? Тому що я багато чого можу. Я можу стріляти з міномета, можу коригувати, коригувати аеророзвідку, передавати дані, можу бути в штабі і не тільки. Зараз йду бойовим медиком, тому що це дефіцит. Солдат, який працює на артилерії - він дефіцит", - зазначив Грінченко.
За його словами, він хоч і "обмежено придатний", але готовий працювати заради перемоги, бо щоб відстояти нашу країну, потрібні люди, які справді мають знання.
"Ті, хто зараз призивається, нехай вчаться. Рано чи пізно все одно відбудеться ротація. Але поки що так. І це кожен солдат має прийняти. Наведу такий приклад. Війна закінчиться, і прийдуть солдати, ми називаємо їх "свинопасами", які десь сиділи в тилу. І будуть кричати: "А що ти зробив для перемоги?". Але ти ж не знаєш, де він був? Не знаєш. У кожного є таке відчуття - зробив для перемоги те й те. Я волонтерив. Я на своїй роботі не філонив. Я збирав дрони. Я робив збори. Кожен собі може це питання поставити. Я можу сказати, що кидав міни на той бік і вбивав тих, хто сюди до нас ліз. Усе", - пояснив військовий.
Він вважає, що люди бояться мобілізації, бо про неї мало інформації, але не всі будуть на передовій.
"Якщо ти спеціаліст, комп'ютерник, радіомеханік, умієш ремонтувати, хтось має ремонтувати танки і бронетехніку. Хтось має працювати з раціями. Хтось має робити ці дрони. Хтось має робити ці бомбочки, щоб причепити на дрон. Хтось має робити снаряди. Тобто, щоб я стрельнув на той бік, має бути цілий процес. І щоб ти пішов на передову, треба твоє тільки особисте бажання. Якщо ти не хочеш так, тобі знайдеться місце в якомусь підрозділі. На будь-які руки знайдеться місце, в якому ти професіонал. І не треба боятися цього призову. Лінія фронту велика, але не скрізь ідуть бойові дії. І там, де немає бойових дій, що ти маєш робити? Максимально вчитися. Може тобі це і не знадобиться, але може і знадобиться і тоді ти не помреш", - підсумував Грінченко.
