Третій фронт: Путін знову розхитує ситуацію в Молдові, щоб вдарити в тил України

Під час масованого російського ракетного обстрілу України в понеділок, 31 жовтня, одна з ракет впала в населеному пункті Наславча, що в Молдові.

Ймовірно Москва цілилася по дамбі Дністровської ГЕС, що за 10 км від дамби Наславча. Ракету збила українська зенітна система. Проте уламки, що впали, пошкодили кілька будинків.

Це вже далеко не перший такий випадок. Росія неодноразово використовувала повітряний простір Молдови для атак по Україні з південного та північного напрямків. А російські безпілотники фіксувалися за 5-10 км від румунського, тобто натівського кордону.

Міноборони Молдови відреагувало досить стримано, заявивши, що ворожих ракет у своєму небі не зафіксувало. І причина цьому є: молдавські експерти та журналісти кажуть, що країні просто нічим відповісти Росії. МЗС Молдови засудило черговий воєнний злочин Кремля проти України. А потім, неочікувано, вислало співробітника російського посольства, оголосивши його персоною нон ґрата.

Все це відбувається на тлі статті The Washington Post, що наробила чимало галасу. Там мовилося, що ФСБ працює над поваленням прозахідного уряду в Молдові руками проросійських молдавських політиків, які втекли за кордон. Тим паче, віднедавна і Путін, і кремлівська пропаганда знову заходилися обговорювати Одесу, мовляв, треба спочатку знищити там порт, а потім захопити місто, щоб відрізати Україну від моря. Недаремно ж Росія заявила про призупинення своєї участі в «зерновій угоді».

А там і Придністров’я недалеко. Росія знову почала розхитувати й без того крихку політичну конструкцію в Молдові. Проросійські політики вже довгий час влаштовують антиурядові мітинги з вимогою зміни влади. Та й заяви президентки Маї Санду говорять самі за себе: «Якщо РФ загрожуватиме Молдові, ми будемо захищатися».

Чи дійсно Путін вирішив використати Придністров’я, щоб відкрити проти України ще й третій фронт на додачу до білоруського? Чи має Росія на це сили? Та якою може бути відповідь НАТО? ТСН.ua дізнавався.

Фактор Придністров’я

У квітні, через два місяці після початку широкомасштабної російської війни проти України, інформаційний простір сколихнула новина про серію вибухів у Придністров’ї. У цей самий час Росія почала прицільно бити ракетами по мосту через Дністровський лиман, а західні медіа повідомляли, що Путін готується до вторгнення до Молдови.

Тоді наша розвідка називала це не більш ніж російським психологічним тиском, паралельно все ж фіксуючи якусь активність на аеродромі в Тирасполі. Власне, як і білоруський напрямок весь цей час, поки віднедавна Путін реально не став там накопичувати свої війська. Придністров’я, нагадаємо, — це невизнана навіть Росією республіка на сході Молдови, де досі дислокується російський (радянський) військовий контингент.

Щодо його точної чисельності оцінки різняться. Колишній посол Молдови в Україні Руслан Болбочан говорив про 1500 російських солдатів та 20 тис. тонн боєприпасів. У ЗМІ фігурує цифра у 1700 військових. А навесні цього року українська розвідка доповідала, що реально боєздатних там максимум 300 осіб і списані боєприпаси. Навесні в Росії не приховували, що хочуть створити сухопутний коридор до Придністров’я через Одесу, повністю відрізавши Україну від моря.

Проте все так і зійшло нанівець. Про загрозу з молдавського напрямку забули аж до літа, коли Україна та Молдова отримали статус кандидата на членство в ЄС. Тоді заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв заявив, що Молдова, об’єднавшись із Румунією, буде намагатися прискорити своє членство в Євросоюзі. А російська пропаганда розганяла фейк про те, що Молдова в змові з Румунією та за підтримки НАТО готується «окупувати» Придністров’я.

На це в липні прем’єрка Молдови Наталія Гаврилиця відповіла в інтерв’ю The Wall Street Journal: Молдова стурбована, що може стати наступною жертвою російського військового вторгнення; наразі це гіпотетичний сценарій, однак ситуація може змінитися.

Аналітики Європейської ради з зовнішніх відносин, оцінюючи різні варіанти дій Росії щодо дестабілізації ситуації в Молдові й повалення проєвропейського уряду на чолі з Маєю Санду, писали:

«Три найбільш вірогідні сценарії російської агресії: військові дії з Придністров’я; місцеве, сфокусоване на елітах, повстання, подібне до того, що Росія робила на Донбасі 2014 року, і ймовірно, буде зосереджене в Гагаузії; і народні заворушення, розпалені Росією, які міститимуть елементи насильства».

Розхитування ситуації

Схоже, що на тлі військових поразок у війні проти України та недостатності силового ресурсу, в Кремлі вдалися до гібридного варіанту через місцеві протести в Молдові, які насправді інспіровані Росією. Бо Путін не відмовляється від реставрації СРСР. Як і раніше, він прагне окупувати всю Україну, Молдову та інші колишні радянські республіки. Просто зараз він не має для цього сил і ресурсів.

До втрати президентської посади, лідером п’ятої проросійської колони в Молдові був Ігор Додон. Зараз Москва шукає альтернативу. Й, схоже, знайшла. Вже кілька місяців у Молдові не вщухають антиурядові протести, інспіровані Росією. За ними стоїть Ілан Шор, який фігурує у низці кримінальних проваджень. Проти нього та його партії США запровадили санкції за дестабілізацію ситуації в Молдові. Сам він перебуває за кордоном, як і скандальновідомий олігарх Влад Плахотнюк. Протягом тривалого часу вважалося, що Плахотнюк «тримає» ледь не всю Молдову. Проте 2019 року йому довелося втекти з країни після того, як США, ЄС та Росія досягли спільної домовленості по Молдові.

Проте нещодавно Плахотнюк зробив неоднозначну заяву про своє повернення до молдавської політики, вочевидь сподіваючись на прихильність Росії. За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергія Герасимчука, провали російської армії в Україні ймовірно стали певним уроком для Москви. Відтак, у Молдові Кремль вдається до старих способів впливу.

По-перше, це використання газового зашморгу. «Газпром» скоротив постачання газу до Молдови, в тому числі до Придністровського регіону, до 50% від законтрактованого об’єму.

По-друге, це спроби повалити проєвропейський уряд, спекулюючи на соціальній тематиці. А вона зараз є більш ніж актуальною через зростання цін на енергоносіїв Наприклад тарифи на газ для населення за останній рік зросли у 6 разів.

У такій ситуації, за словами Сергія Герасимчука, позиції президентки Маї Санду є доволі хиткими. Проте вона значною мірою може сподіватися на підтримку ЄС та, передусім, Румунії.

«Вже зараз Бухарест намагається компенсувати Молдові втрату доступу до українського електропостачання. Україна постачала Молдові близько 30% електрики (проте через удари РФ по нашій енергосистемі цей експорт припинився — ред.). Обговорюються плани співпраці з Болгарією та Румунією щодо постачання газу з альтернативних джерел. Не дарма 1 листопада Мая Санду відвідала Бухарест, де зустрілась із румунським президентом Клаусом Йоганнісом, обговоривши не лише постачання електрики, а й мазуту, газу та дров. Санду також виступила перед парламентом Румунії, де наголосила, що європейський курс Молдови буде незмінним. Тож поки Росія використовує своїх проксі, щоб розхитати Молдову, Мая Санду працює над тим, щоб посилити й без того безпрецедентну солідарність з Румунією та ЄС», — сказав ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Ще раз підкреслимо, що наразі Путін не має сил, щоб окупувати Одесу й пробити сухопутний коридор до Молдови через Придністров’я. Тому в Кремлі вдаються до гібридних сценаріїв розхитування ситуації в Молдові зсередини, щоб до влади там прийшли прихильні до Росії політичні сили. Тому Москва щедро підживлює там антиурядові протести на тлі виходу Росії із «зернової угоди» та нових заяв Путіна про Одесу.

«Одеса може бути і яблуком розбрату, і символом вирішення конфліктів, і символом знаходження якогось вирішення всього, що зараз відбувається. Питання не в нас», — заявив Путін на Валдаї у відповідь на запитання, яку візу треба буде робити для подорожі до Одеси за кілька років.

Паралельно з цим задіюється й фактор страху. Використовуючи повітряний простір Молдови, щоб бити по Україні, Путін намагається застрашити молдавське суспільство, щоб люди боялися навіть думати про опір Росії. До того ж, такі демонстративні й зухвалі польоти російських ракет відбуваються на самісінькому кордоні з Румунією, яка є членом НАТО. Багато українських експертів кажуть, що Румунія й американські сили там обов’язково втрутяться, якщо Росія все ж вирішить задіяти військовий сценарій проти Молдови. Проте румунські аналітики не дуже згодні з такими твердженнями. Принаймні зараз.

За словами президентки Асоціації експертів з безпеки та глобальних питань (ESGA,Румунія) Анжели Грамади, падіння уламків російської ракети в Молдові викликало чимало дискусій. Проте, на думку експертки, найголовніше, що відреагувало МЗС, назвавши це загрозою безпеці країни, й вислало російського дипломата.

«Звичайно, можна віднести цей інцидент і до дестабілізації ситуації в країні, особливо у внутрішній політиці. Бо ми бачимо протести, організовані проросійськими формуваннями, і є голоси з Придністров’я, які наполягають на офіційній позиції Кремля щодо визнання незалежності (невизнаної республіки — ред.). Тим не менше, наш уряд також намагається протидіяти всім цим викликам. Румунія продовжуватиме допомагати Молдові, але робитиме це в економічній, енергетичній та гуманітарній сферах, посилюючи потенціал армії. Іншої реакції у нас не буде, принаймні найближчим часом», — підсумувала для ТСН.ua Анжела Грамада.