Провали російської армії в Україні та проведення "часткової" мобілізації послабили підтримку президента Володимира Путіна населенням РФ. Однак зміна режиму в Росії шляхом народного повстання та подальша демократизація країни практично неможлива, оскільки у разі смерті Путіна до влади прийдуть продовжувачі путінської політики, які підтримує олігархат. Такого висновку дійшли політологи The Washington Post.
Аналітики зазначають, що легітимність Путіна ґрунтується на міфі про його всебічну компетентність. Підконтрольні уряду ЗМІ намагаються доносити масам, що він уміло керує російською державою, захищаючи її від "агресивного Заходу". Опитування громадської думки, схоже, підтверджують цю виставу, оскільки показують, що жоден інший політичний діяч у РФ не наближається до 83% рейтингу схвалення Путіна.
Але в автократичних режимах є недоліки. Політологи пишуть, що до останнього часу Путін успішно справлявся з будь-якими викликами своєму лідерству. Але російські політичні інститути були вихолощені настільки, що вони не здатні стримувати прийнятих ним рішень. Головний законодавчий орган РФ, Державна Дума, не може обмежувати дій Путіна, а це означає інституційну неміч, яка разом з корупцією та бюрократією негативно відбивається на могутності держави, зокрема й у воєнному контексті.
Путінська Росія, після дорогої і масштабної військової модернізації протягом останнього десятиліття, на папері має вражаючий технічний потенціал і озброєння. Проте ефективному використанню цього потенціалу заважають корупція та погана організація, що й підтвердилося невдалими діями ЗС РФ в Україні, що призвели до великих людських втрат.
Хто натомість прийде замість Путіна і які будуть наслідки?
За чутками, президент Путін сильно хворіє, і після його смерті в президентське крісло може сісти людина з його найближчого оточення. Наприклад, голова Ради безпеки Микола Патрушев, голова російської зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, або голова ФСБ Олександр Бортніков. Проблема, однак, полягає в тому, що ніхто з цих людей, схоже, не здатний нести на собі особистий авторитет Путіна, тому їм доведеться покладатися на підтримку популярніших у населення фігур, як мер Москви Сергій Собянін. По суті, автократичний режим збережеться, але з невеликими змінами у політиці часів Путіна, зокрема й щодо України.
Аналітики вважають, що є й інший варіант розвитку подій. У Росії може наступити більш м'яка форма автократії, яку очолює інша група еліт. Вона може складатися із незадоволених олігархів, можливо, більш зацікавлених у припиненні воєнних дій шляхом врегулювання, щоб отримати доступ до власності та активів, які вони надбали за останні два десятиліття і тепер перебувають під санкціями.
Проте, немає особливих підстав вважати, що така група людей буде схильна відмовитися від привілеїв, якими вони користувалися при путінській автократії, на користь більш справедливої ліберальної демократії. Найкращим варіантом за такого сценарію, вважають політологи, буде менш деспотична форма автократії і, можливо, швидше врегулювання українського конфлікту.
